Рішення № 72386917, 15.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №813/4338/17

15 лютого 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Василько А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мартинишин І.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 4324, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини А 0704 про скасування наказу, зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування Наказу командира Військової частини А4324 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1» № 513 від 07.12.2016 року; зобов'язання Військової частини А 4324 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 та виплатити стягнуті з нього на підставі наказу командира Військової частини А4324 №513 від 07.12.2016 року грошові кошти.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюваний наказ є незаконним, оскільки у його діях відсутній умисел в заподіянні прямої дійсної шкоди, протиправна поведінка, а також вина у заподіянні шкоди; надане позивачу військове майно було знищено під час обстрілу в умовах ведення бойових дій.

14.12.2017 року протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військову частину А 0704.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні на позовну заяву від 13.12.2017 року. Заперечення мотивоване тим, що факт отримання майна зв'язку капітаном ОСОБА_1 підтверджується матеріалами службового розслідування, факт знищення майна зв'язку, вказаного в рапорті капітана ОСОБА_1, не підтверджується записами в журналі бойових дій, загальна вартість відсутнього майна складає 16772,00 грн.

Третя особа - Військова частина А 0704 явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, жодних пояснень у справі від третьої особи не надходило. Військовою частиною А0704 подано заяву від 10.01.2018 р. № 1/68/70 про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині А4324 на посаді помічника начальника зв'язку штабу, у військовому званні - капітан. У період з 03.08.2015 р. по 26.09.2015 р. брав участь у антитерористичній операції біля с.Успенівка та виконував бойові завдання в складі зведеного загону Повітряних сил 7-ї ротації.

За наслідками службового розслідування за фактом знищення, пошкодження та втрат військового майна, яке було передано зведеному загону Повітряних Сил Збройних Сил України 7-ї ротації складено акт № 4/1/2/92, який затверджений командиром Військової частини А0704 09.03.2016 р. Розслідуванням виявлено, зокрема, відсутнє майно зв'язку на суму 16722,00 грн., а саме: кабель П-274М (1500м.), портативна р/станція Motorola DР4400 (5к-т.), ЗІП до ТА-57 (2к-т).

Як зазначено в акті, майно зв'язку було отримано зі складу ВЧ А0704 згідно накладної від 29.07.2015 року № 38 від зведеного загону 6-ї ротації за накладною від 13.11.2015 року № 265/5/46, за нарядом від 17.08.2015 року № 15/107/462 з Військової частини А 1724ІІ. Майно зв'язку після завершення ротації частково було передано до Військової частини В2830(А1302) та повернуто до Військової частини А0704.

В акті міститься інформація про те, яке майно зв'язку було отримано капітаном ОСОБА_1 (згідно накладної від 13.11.2015 року № 265/5/46). У акті також зазначається, що ОСОБА_1 отримував майно відповідно до накладної від 29.07.2015 року № 38.

Згідно рапорту помічника начальника зв'язку військової частини А4324 ОСОБА_1, долученого до матеріалів службового розслідування, при виконанні обов'язків начальника зв'язку в складі ротного опорного пункту «Зеніт» 3 км. південніше м.Авдіївка, Донецької області в період з 03.08.2015 р. по 26.09.2015 р., під час артилерійських та мінометних обстрілів було знищено наступне майно зв'язку: котушки ТК -2-2шт., кабель П-274М-1020 м., радіостанції DP 4400-5шт., телефонні апарати ТА-57-7шт. Також для забезпечення проводового зв'язку на позиції ротного опорного пункту «Зеніт» закладено 3685 м. кабелю П-274М, про що складено акт закладки даного кабелю.

Знищення, пошкодження та втрати військового майна під час участі зведеного загону Повітряних Сил Збройних Сил України 7-ї ротації в антитерористичній операції фіксувались в Журналі бойових дій. В Журналі бойових дій втрату вищевказаного відсутнього майна не відображено.

Матеріали службового розслідування направлені на адресу начальника штабу - першого заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України згідно наказу командира Військової частини А0780 №246 від 09.03.2016 року для прийняття правових рішень щодо притягнення до матеріальної відповідальності, зокрема капітана ОСОБА_1

На виконання телеграми начальника штабу - першого заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 20.10.2016 року № 9700пз, телеграми начальника відділу радіотехнічних військ - начальника РТВ в/ч А0780 від 24.10.2016 року № 350/128/10/126/пс наказом командира військової частини А4324 від 07.12.2016 №513 притягнуто помічника начальника зв'язку штабу Військової частини А 4324 капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності та вирішено стягнути вартість знищеного, втраченого, пошкодженого майна зв'язку зведеного загону Повітряних Сил Збройних Сил України 7-ї ротації в сумі 16722,00 грн., шляхом щомісячного утримання 15% з місячного грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 до повного відшкодування вартості втраченого майна.

Вказаний наказ виконано, суму зазначених у ньому коштів стягнуто з позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, визначається Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України 23 червня 1995 року №243/95-ВР (надалі Положення).

Відповідно до п. 2 Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Згідно п.3 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Відповідно до п.8 Положення залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Пункт 13 Положення передбачає, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Згідно п.п.17, 18, 19, 21, 22, 23 Положення у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис.

Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім'я командира (начальника) військової частини.

Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Таким чином, для вирішення питання про притягнення військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних до матеріальної відповідальності та визначення виду такої відповідальності (обмеженої, повної чи підвищеної) необхідно встановити факт заподіяння шкоди, наявність вини осіб, які заподіяли шкоду (навмисно чи з необережності), обставини, за яких заподіяно шкоду, вартість майна тощо.

Відповідно до п.37 Положення матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; невстановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.

Судом встановлено, що матеріалами службового розслідування за фактом знищення, пошкодження та втрат військового майна, яке було передано зведеному загону Повітряних Сил Збройних Сил України 7-ї ротації не підтверджується втрата, знищення та пошкодження майна зв'язку капітаном ОСОБА_1 У акті № 4/1/2/92 проведення службового розслідування встановлено лише відсутність окремого майна зв'язку, яке було передано та повернуто до Військової частини А0704 (кабель П-274М (1500м.), портативна р/станція Motorola DР4400 (5к-т.), ЗІП до ТА-57 (2к-т.) і не зазначення про втрату (знищення, пошкодження) зазначеного майна у журналі бойових дій.

Матеріали службового розслідування не дозволяють встановити, що лише ОСОБА_1 отримував вказане втрачене майно і був відповідальним за його збереження, оскільки згідно актів приймання № 202/1, № 202/2 від 23.09.2015 року на відповідальне зберігання військове майно приймалось також ОСОБА_4, а з копій інших доказів (зокрема, накладної № 38 від 29.07.2015 року, наряду (а.с. 139) не вбачається, що ОСОБА_1 є відповідальною особою за зберігання майна.

Крім того, не спростованими у суді є пояснення позивача, письмові пояснення військовослужбовців ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7, якими підтверджено, що під час артилерійських та мінометних обстрілів було знищено майно зв'язку, вартість якого стягнуто з позивача.

Що стосується посилання відповідача на те, що у журналі бойових дій не зазначено про знищення майна, то судом встановлено, що позивач не вів журнал бойових дій, а відповідна інформація про знищення майна ним була надана для фіксації, однак, не була внесена у журнал.

Отже, суд прийшов до думки, що позивача безпідставно притягнуто до матеріальної відповідальності, оскільки жодні з долучених до матеріалів справи доказів не підтверджують винну протиправну поведінку ОСОБА_1, що призвела до втрати майна. Крім того, відповідачем не встановлено обставини за яких було втрачено майно, а у оспорюваному наказі № 513 від 07.12.2016 року зазначено альтернативно підставу для стягнення з позивача вартості майна: «знищення, втрата, пошкодження».

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно п.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задоволити, скасувати наказ командира Військової частини А4324 «Про притягнення до матеріальної відповідальності капітана ОСОБА_1» № 513 від 07.12.2016 року; зобов'язати Військову частину А4324 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 та виплатити ОСОБА_1 стягнуті з нього на підставі наказу командира Військової частини А4324 № 513 від 07.12.2016 року грошові кошти.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати зі сторін не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 14, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Скасувати наказ командира Військової частини А 4324 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1» №513 від 07.12.2016 року.

Зобов'язати Військову частину А 4324 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 та виплатити ОСОБА_1 стягнуті з нього на підставі наказу командира Військової частини А 4324 № 513 від 07.12.2016 року грошові кошти.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Крутько О.В.

Повне рішення складено 23 лютого 2018 року.