Рішення № 72386829, 23.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2018 р. № 814/2199/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Приватне підприємство "БАЯ", пр. Миру, 36, м. Миколаїв, 54034

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.07.2017 р. № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПП «Бая» звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.07.2017 року.

Свої позовні вимоги (з урахуванням відповіді на відзив від 12.02.2018 р.) Позивач обґрунтовує тим, що Відповідачем не дотриманий порядок проведення позапланової невиїзної перевірки, окрім того, оформлено результати перевірки з порушенням вимог чинного законодавства, а як наслідок неправомірно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Так, Позивач, зазначає, що Відповідач його не повідомив про підстави проведення такої форми перевірки; Позивач не отримав ОСОБА_1 на проведення перевірки в установленому законом порядку; також не отримав своєчасно акт перевірки.

Крім того, Акт, складений за результатами проведеної перевірки за № 409/14-29-12-05-06/32283343 від 02.06.2017 року, складений без урахування жодних пояснень з боку Позивача; складене податкове повідомлення-рішення містить посилання на неіснуючий Акт перевірки № 409/14-29-12-16/32283343 від 02.06.2017 року. Також Позивач зазначає, що оскільки під час проведення перевірки Відповідачем надавався виключно аналіз наданих позивачем декларацій, при цьому у Позивача не запрошувалися ані документи, ані пояснення, Позивач вважає, що фактично мала місце камеральна перевірка. Але для проведення такого виду перевірки у Відповідача сплинув 30 денний строк, визначений ПК після подачі декларацій, а як наслідок дії ДФС щодо проведення камеральної перевірки є протиправними та ППР належить скасуванню. Виявлені порушення під час перевірки спростовуються наданими Позивачем до декларації (що перевірялася) уточнюючими розрахунками податкових зобов’язань від 15.11.2016, 16.11.2016, та 16.11.2016 якими позивачем самостійно скориговані показники декларації, виправлені виявлені помилки та Позивач зазначає, що цілком законно застосував порядок погашення податкового боргу за рахунок від’ємного значення. Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.07.2017 року.

Відповідач проти заявленого позову заперечує, надав суду заперечення проти адміністративного позову від 07.12.2017 та 15.01.2018 року, де зазначив, що ГУ ДФС дотримана процедура проведення такого виду перевірки як позапланова невиїзна. Акт про проведення перевірки та ОСОБА_1 на проведення перевірки були своєчасно спрямовані поштою рекомендованим листом на адресу позивача, але останній не отримав цю кореспонденцію через небажання отримати листи у відділенні пошти, та листи були повернуті на адресу ГУ ДФС з відміткою про сплив строку зберігання. Відповідно до положень ПК ці документи рахуються врученими належним чином. Перевіркою виявлені порушення податкового законодавства, а саме: ст. 200.4 пп. а ПК України. На підставі виявлених порушень Відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено:

06.03.2017 року за вихідним № 1213\1014-29-12-10-09 ГУ ДФС у Миколаївській області на адресу Позивачу направлено запит про надання пояснення та документального підтвердження щодо можливого порушення вимог пп. «а» п.200.4 ст.200 ПК України при поданні податкової звітності за липень 2016 року та уточнюючих розрахунків до цієї декларації з додатком про виявлення розбіжностей при автоматичному співставленні податкових зобов’язань та податкового кредиту (а. с. 47-50).

ПП «Бая» отримало цей запит, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення, та проти цього факту не заперечує і сам позивач (а. с. 51).

Позивач, в свою чергу, надав відповідь на отриманий запит ДФС 31.03.2017 року за вихідним № 19.

15.11.2016 за вих. № НОМЕР_2, 16.11.2016 за вих. № НОМЕР_3 та 16.11.2016 р. за вих. № НОМЕР_4 Позивачем до ДФС подані уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Відповідачем прийняті уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ підприємства.

17.05.2017 року ГУ ДФС у Миколаївській області видано ОСОБА_1 № 656 на проведення позапланової невиїзної перевірки підприємства, який направлений рекомендованим листом Позивачу 19.05.2017 року та лист повернуто з відміткою пошти у зв’язку зі спливом строку зберігання (а. с. 54-55).

У період з 22.05.2017 по 02.06.2017 року відповідальною особою ДФС була проведена позапланова невиїзна перевірки, про що складено відповідний Акт № 499/14-29-12-05-06/32283343, який в цей же день рекомендованим листом з повідомлення направлений на адресу Позивача, але лист був повернутий поштою, у зв’язку з закінченням строку зберігання (а. с. 64-66).

Проти цих фактів ні Позивач, ні Відповідач не заперечують, що в розумінні положень ч. 1 ст. 78 КАС України звільняється від доказування.

Оскільки до винесення ОСОБА_1 про проведення позапланової перевірки № 565 Відповідач звертався до Позивача з запитом, та останній надавав відповідь щодо правильності формування податкових зобов’язань з ПДВ у декларації за липень 2016 року, таким чином, суд приходить до висновку, що ДФС правомірно та в межах своїх повноважень в порядку ст. 78 ПК України видано ОСОБА_1 на проведення позапланової невиїзної перевірки.

Водночас, такі обставини спростовують позицію Позивача про те, що Відповідачем фактично проведено камеральну перевірку та ще й з порушенням 30-ти денного строку на її проведення.

Стосовно порушення порядку надіслання на адресу Позивача ОСОБА_1 на проведення перевірки та Акту перевірки слід зауважити, що в матеріалах справи містяться докази направлення ГУ ДФС у Миколаївській області за юридичною адресою Позивача своєчасно й ОСОБА_1 й Акту перевірки, але кореспонденція повернулася до відправника – ГУ ДФС, у зв’язку з закінченням строку зберігання, що свідчить про належне повідомлення Позивача про перевірку та про її результати в силу положень п. 42.2. ст. 42 ПК України. А відтак, суд не вбачає в діях контролюючого органу порушення порядку та підстав призначення, проведення та оформлення висновків позапланової невиїзної перевірки.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС виявлені порушення декларування сум ПДВ та формування податкового кредиту у декларації з ПДВ за липень 2016 року та уточнюючих розрахунків до неї, наданих Позивачем у жовтні 2016 року та листопаді 2016 року. Так, перевіркою встановлено завищення суми від’ємного значення у зменшені суми податкового боргу та, як наслідок, заниження суми податкового кредиту за липень 2016 року на суму 451818,00 грн. Посилання Позивача на надання ним уточнюючих розрахунків до декларації за липень 2016 року не спростовують висновків ГУ ДФС, оскільки при проведенні перевірки контролюючим органом були досліджені та взяті до уваги уточнюючі розрахунки, надані позивачем у жовтні та листопаді 2016 р. Окрім того, відповідно до Акту перевірки, контролюючим органом встановлено неправильне заповнення по рядкам декларації та уточнюючих розрахунків сум податкової звітності. Позивачем при цьому, ні у позовній заяві, ні в запереченнях на Відзив не спростовуються ці факти. На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно встановлено порушення з боку Позивача положень п. 200.4 ст. 200 розділу V ПК України.

На підставі виявлених порушень під час перевірки, які викладені в Акті перевірки (Акт № 499/14-29-12-05-06/32283343), Відповідачем прийнято Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.07.2017 року. Позивач зазначає, що в оскаржуваному ППР міститься посилання на неіснуючий Акт перевірки № 409/14-29-12-16/32283343 від 02.06.2017 року.

Так, судом встановлено, що номер Акту перевірки № 499/14-29-12-05-06/32283343 не співпадає з номером Акту перевірки, на який є посилання в ППР № 409/14-29-12-16/32283343, в наявності є розбіжності між цифрам 14-29-12-05-06, та 14-29-12-16. Однак суд не може погодитися з позицією Позивача, що наявність технічної описки в номері Акту перевірки є підставою для скасування Податкового повідомлення-рішення, за умови, що виявлені під час перевірки порушення податкового законодавства, знайшли своє підтвердження під час судового засідання.

Статтею 2 ч. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)…

А відтак, суд приходить до висновку, що Позовні вимоги не належать задоволенню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено у повному обсязі 23.02.2018 р.

Суддя Н. В. Лісовська