Рішення № 72386523, 13.02.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 13.02.2018

Справа № 320/7396/16-ц

Провадження № 2/320/169/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» лютого 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого-судді Горбачової Ю.В.,

при секретарі – Луценко П.В.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Мелітопольської міської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про визнання в порядку спадкування за законом власником земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з первісною позовною заявою до Мелітопольської міської державної нотаріальної контори, в якій просили суд визнати ОСОБА_1 спадкоємцем майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5, померлого 29.03.2010 року.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Мелітопольської міської державної нотаріальної контори про визнання ОСОБА_6 спадкоємцем майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5, померлого 29.03.2010 року залишено без розгляду та продовжено розгляд уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до Мелітопольської міської державної нотаріальної контори, в якій позивачка просить визнати її власником земельної ділянки площею 600.14 кв.м, розташованої за адресою: м. Мелітополь, вул. Бердянська №1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.

Свої уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 10.11.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу будинку № 1 по вул. Бердянській в м. Мелітополі, посвідчений нотаріусом ОСОБА_7 За умовами договору ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 600,14 кв.м. та сплатила за житловий будинок 25 250 гривень. ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку за вказаною адресою ще 22.06.2000 року на підставі державного акту на право власноіт на земельну ділянку площею 1062,0 кв.м. Згодом 05 травня 2005 року частину земельної ділянки площею 461,92 кв.м. подарував їй. Таким чином, у власності ОСОБА_5 залишилось 600,14 кв.м. земельної ділянки. На момент укладання договору стосовно будинку нотаріус не витребувала усі необхідні документи, передбачені ст.. 55 Закону України «Про нотаріат», п.п. 60-64 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Згідно п.1 умов договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_2 оплатила продавцеві лише вартість будинку. Вартість земельної ділянки не оплачувалась. Предметом будь-якої іншої цивільно-правової угоди земельна ділянка, на якій розташований будинок не була. За наведених обставин право власності, оренди чи користування до набувача будинку ОСОБА_2 не переходило. Таким чином, при укладенні договору купівлі-продажу будинку, договір купівлі – продажу земельної ділянки не укладався. Будь-яких інших правочинів, щодо земельної ділянки, на якій розташований цей будинок, між сторонами укладено не було. 29.03.2010 року ОСОБА_5 помер. ОСОБА_2 в 2011 році звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, про визнання дійсним правочину щодо купівлі-продажу земельної ділянки, про визнання права власності на земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі-продажу будинку тобто з 10 листопада 2006 року. 20.11.2012 року було задоволено позов ОСОБА_2 про визнання дійсним правочину щодо купівлі продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі-продажу будинку, тобто з 10.11.2006 року. Право власності на земельну ділянку було вирішено з померлим власником, її батьком та застосовано закон, який не підлягає застосуванню. Її права спадкоємця порушено, у зв’язку з чим вона звернулась з цим позовом до суду. Звертаючись до суду з вимогами про визнання її спадкоємцем, вона посилається на ті обставини та докази, згідно яких земельна ділянка не перейшла у власність до ОСОБА_2, а входить до складу спадщини після смерті її батька.

В судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, зазначаючи про те, що нею не оскаржується рішення суду про визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку. Вона лише намагається довести, що право власності за ОСОБА_2 на цю земельну ділянку було визнано незаконно, оскільки справа судом розглянута вже після смерті її батька і лише вона була спадкоємицею після його смерті, в тому числі й на спірну земельну ділянку. .

Представник відповідача - Мелітопольської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Заперечень суду не надав.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебувала цивільні справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам, приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Комунальне підприємство «Водоканал», Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольгаз», приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, про визнання недійсним правочину щодо купівлі-продажу земельної ділянки, про визнання права власності на земельну ділянку, про встановлення постійного земельного сервітуту, стягнення судових витрат, та за стрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, терті особи Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольгаз», Комунальне підприємство «Водоканал», приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про стягнення грошових сум.

За результатом розгляду вказаної цивільної справи судом винесено рішення від 20.11.2012 року, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 600 кв.м., розташовану за адресою: м. Мелітополь, вул. Бердянська, 1 на якій розташований житловий будинок загальною площею 25,2 кв.м. з моменту укладення договору купівлі-продажу від 10.11.2006 року. В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_1 скористалася своїм правом на оскарження даного судового рішення та після залишення його у силі апеляційним судом Запорізької області, рішення набрало законної сили 28.03.2013 року. Даний факт сторони в судовому засіданні не заперечували.

Таким чином судом встановлено, що право власності на земельну ділянку, площею 600 кв.м., розташовану за адресою: м. Мелітополь, вул. Бердянська, 1, належить третій особі по справі - ОСОБА_2, яке виникло на підставі рішення суду, що набрало законної сили і ніким не скасоване.

Статтею 41 Конституції України гарантується що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1. ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і – за її межами.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз’яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

З позовної заяви та з пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що вона фактично оспорює право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою м. Мелітополь, вул. Бердянська, 1, але знезрозумілих причин звертається з цим позовом до Мелітопольської міської державної нотаріальної контори.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, слід відмовити за їх безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 260 ЦПК України, ст.ст. 317, 321 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Мелітопольської міської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування за законом власником земельної ділянки - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 16 лютого 2018 року.

СУДДЯ: Ю.В. Горбачова