Ухвала суду № 72386239, 23.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
23.02.2018
Номер справи
810/892/18
Номер документу
72386239
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

23 лютого 2018 року м.Київ 810/892/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

В обґрунтування доводів вказаної заяви позивач зазначив, що має намір звернутись до адміністративного суду із позовом щодо оскарження дій та бездіяльності державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Жолтоухової Жанни Сергіївни, а саме: зобов'язати державного реєстратора повторно розглянути його заяви щодо вчинення реєстраційних дій на виконання постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2017 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у справі 826/20205/16 та поновити записи про речові права заявника на нерухоме майно, що існували до скасуваня реєстраційних дій державним реєстратором Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Шаманською A.C.

Звертав увагу суду, що державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Жолтоуховою Жанною Сергіївною прийнято наступні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

№ 39432521 відповідно до якого зареєстровано право власності фізичної особи ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна № 906897132106, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлове приміщення: майстерня по тех. обслуговуванню автотранспорту);

№ 39432439 відповідно до якого зареєстровано право власності фізичної особи ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна № 1047277732106, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлове приміщення: вагова, склад);

39432215 відповідно до якого зареєстровано право власності фізичної особи ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна № 1047213132106, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (нежитлове приміщення: кондитерський цех).

З огляду на зазначене та з метою збереження існуючої ситуації (за якої право власності на нерухоме майно зареєстровано за належним власником) до вирішення по суті адміністративного спору щодо приведення реєстраційних дій державного реєстратора у відповідність до вимог чинного законодавства для унеможливлення в подальшому ситуацій на наслідками яких власника може бути безпідставно позбавлено належного йому права власності позивач вважає що існує необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб'єктам державної реєстрації прав, зокрема, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районній, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, держаним реєстраторам прав на нерухоме майно та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення: майстерня по тех. обслуговуванню автотранспорту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт нерухомого майна № 906897132106); нежитлового приміщення: вагова, склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт нерухомого майна № 1047277732106); нежитлового приміщення: кондитерський цех, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (об'єкт нерухомого майна № 1047213132106) до набрання законної сили рішенням в адміністративні справі.

У вказаній заяві позивач також зазначає, що на його думку ознаки дій суб'єкта владних повноважень є очевидними, а вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку не передбачає у собі жодних негативних наслідків, оскільки, не порушує будь-чиї права чи інтереси, а стосується лише майна власника, який і просить вчинити відповідні дії шодо належного йому на законних підставах нерухомого майна.

При цьому, позивач вказує, що у разі невжиття заходів забезпечення існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, оскільки існує реальна можливість скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за ним як власником, який набув право власності на нерухоме майно у відповідності до вимог чинного законодавства. Зауважив, що без вжиття заходів забезпечення заявленого адміністративного позову захист прав та інтересів буде неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Розглянувши заяву про забезпечння позову, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Крім того, позивач вказує лише про намір звернутись до суду із адміністративним позовом щодо оскарження дій та бездіяльності державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Жолтоухової Жанни Сергіївни, що позбавляє суд можливості встановити чи стосується обратний позивачем вид забезпечення позову предмета спору.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас, як встановлено судом, позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у адміністративній справі (яка на даний час навіть не існує).

Крім того, не надано позивачем і будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких він має звернутись до суду, потрібно буде докласти значних зусиль.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, адже обґрунтування позивача щодо необхідності забезпечення позову базуються виключно на припущеннях останнього про можливе порушення його прав, не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому у суду відсутні законні підстави для ухвалення судового рішення про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що заява про забезпечення адміністративного позову є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адмінітсративного судочинства України

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Попередній документ : 72386219
Наступний документ : 72386282