Ухвала суду № 72386164, 23.02.2018, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/613/13-ц

У Х В А Л А

23 лютого 2018 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Невмержицького С. С.

з секретарем Аврамчук Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Овруч справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувсь до суду зі скаргою на дії державного виконавця, обгрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 від 12.12.2017 року виконавчий лист №286/613/13-ц виданий Овруцьким районним судом Житомирської області 31.07.2014 року про стягнення заборгованості в сумі 144356,00 грн. та 2436.00 грн. щомісячно, повернуто стягувачеві.

Вказана постанова на думку заявника є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Заявник в судове засідання не з»явився, але надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує.

Представник Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, заінтересована особа в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 27.02.2014 року стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) втрачений заробіток внаслідок втрати професійної та загальної працездатності за період з 1 лютого 2006 року по 30 листопада 2013 року у розмірі 144 356 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заробіток втрачений ним внаслідок втрати 40 % професійної працездатності у зв'язку з пошкодженням здоров'я, завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, щомісячними платежами у розмірі 2436 грн., з 01.12.2013 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок виплат.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн..

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 12.06.2014 року рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 лютого 2014 року в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 2500 грн. скасувати, ухваливши нове рішення,- про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

31.07.2014 року ОСОБА_1 в Овруцькому районному суді отримав виконавчий лист і подав його на виконання до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві.

10.05.2017 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 відновила виконавче провадження №51083742 з виконання виконавчого листа №286/613/13-ц.

12.12.2015 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 винексла постанову про повернення виконавчого листа №286/613/13-ц стягувачеві, посилючись на відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, керуючись п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюється іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон) визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 6, п. 7 ст. 18 Закону).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначається, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Відповідно до ч. 1, ч. 4, ч. 5 ст. 24 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Повертаючи виконавчий документ стягувачу, державний виконавець посилається на: п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Посилання державного виконавця, як на підставу повернення виконавчого документа, не виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення - є безпідставними, оскільки державним виконавцем не зазначено, які саме дії вживались для виявлення, розшуку такого майна та що вжито усі можливі заходи, направлені на примусове виконання рішення суду, у постанові державного виконавця не наведено жодних обставин про вчинення будь-яких дій розшуку майна, періодичність проведення таких дій, надання доручення щодо проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби в іншій області, та що вичерпано всі можливі заходи для повного виконання рішення суду.

Закон надає державному виконавцю право на вчинення виконавчих дій на всій території України, доручати проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби в разі наявності відомостей про майно боржника або місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця.

Встановлено, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій, направлених на примусове виконання рішення суду, не провів всіх можливих дій та заходів, передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», необхідних для виконання судового рішення.

За таких обставин державний виконавець незаконно та передчасно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, ВП №51083742.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, суд вважає скаргу обґрунтованою, такою, що підлягає до повного задоволення.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст. ст. 447-453 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, виконавче провадження №51083742 задовольнити.

Визнати дії державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП №51083741 неправомірними.

Визнати незаконною та скасувати Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 від 12.12.2017 року у виконавчому провадженні №51083741 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом пятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя ОСОБА_4