Рішення № 72385806, 12.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року (11 год. 22 хв.) Справа № 808/144/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Гаврик С.Є. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_3 (69059, АДРЕСА_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000020-49-0829 від 07.11.2017,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000020-49-0829 від 07.11.2017.

Ухвалою суду від 15.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 12.02.2018.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, зокрема зазначив, що складання податкового повідомлення-рішення №0000020-49-0829 від 07.11.2017 та направлення його поштою суперечить визначеному Податковим кодексом України порядку адміністрування цього податку, а отже є таким, що винесено з порушенням вимог чинного законодавства. Адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, про що подав заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства. В задоволені адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить житловий будинок у АДРЕСА_2 загальною площею 1372,7 кв.м.

07.11.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0000020-49-0829, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості" за 2016 рік у розмірі 62831,61 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення від 07.11.2017року №0000020-49-0829, протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - Податковий кодекс України).

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким викладено статтю 266 Податкового кодексу України у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У відповідності до вимог підпункту 266.7.1 пункту 266 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

З наведеного вбачається, що позивач, як власник нерухомого майна, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належний йому на праві власності житловий будинок, є об'єктом оподаткування цим податком.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав у контролюючого органу для визначення позивачу, як платнику податку, податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами".

Щодо посилань позивача про неможливість нарахування та утримання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2016 році, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно.

Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів передбачені у п.12.3 ст.12 ПК України.

Так, згідно з п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

У пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Отже, за загальним правилом рішення про встановлення місцевих податків та зборів повинно бути офіційно оприлюднене відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

В той же час, Законом № 71-VIII визначено особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік.

Так, у п. п.4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (який 01.01.2015 набрав чинності, опублікований - Голос України 2014, №254 (Спецвипуск) від 31.12.2014) зазначено наступне: " 4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності""

З огляду на вказану норму права, можливо дійти висновку про те, що законодавець передбачав необхідність сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році, у зв'язку з чим встановив особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок податку на нерухоме майно на 2015 рік, спростивши процедуру прийняття рішень органами місцевого самоврядування з цього приводу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове / податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік повинно було бути складено та направлено фізичній особі платнику цього податку не пізніше 31 червня 2017 року.

Відповідно до п.п.266.10.1. п.266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відповідно до п.п.266.10.2. п.266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, уразі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Таким чином, складання податкового повідомлення-рішення №0000020-49-0829 від 07.11.2017 за 2016 рік та направлення його поштою суперечить визначеному Податковим кодексом України порядку адміністрування цього податку, а отже є таким, що винесено з порушенням вимог чинного законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (69059, АДРЕСА_1 ід.номер НОМЕР_1) задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0000020-49-0829 від 07.11.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні 80 копійок) на користь ОСОБА_3 (69059, АДРЕСА_1 ід.номер НОМЕР_1)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.295-297 КАС України.

Рішення виготовлено в повному обсязі 21.02.2018

Суддя О.В. Конишева