Рішення № 72385686, 16.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 р. Справа№805/3264/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Грек К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський електротехнічний завод»

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання нечинною та скасування вимоги від 7 червня 2017 року № Ю-227-25

за участю представників сторін:

від позивача: Братченко Я.В. - за дов. від 12.01.2018р.

від відповідача: Голуб М.І. - за дов. від 18.12.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівський електротехнічний завод» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 7 червня 2017 року № Ю-227-25.

Позивач не погоджується із винесеною податковим органом вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 7 червня 2017 року № Ю-227-25, посилаючись на дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. Крім того, позивач зазначає, що сума боргу вимоги значно завищена, різниця даними бухгалтерського обліку позивача складає 184562 грн. 12 коп. На підставі аналізу інформації, що містяться в «Електронному кабінеті платника податків» стало відомо, що за рахунок сум, що надійшли від позивача були погашені штраф і пеня.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 31 травня 2017 року становила 526578 грн. 61 коп. Крім того, зазначає, що посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464 неправомірне, оскілки згідно пункту 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, зміни, внесені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 втратили чинність. Крім того, зазначає, що позивачем до контролюючого органу не надався сертифікат Торгово-промислової палати, який відповідно до норм Закону є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівський електротехнічний завод» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 01056729, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 лютого 2015 року, перебуває на податковому обліку у Бахмутській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Судом встановлено, що 7 червня 2017 року відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ відповідачем була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-227-25, відповідно до якої станом на 31 травня 2017 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 526578 грн. 61 коп.

20 липня 2017 року за вихідним № 06-155 направив до контролюючого органу лист щодо надання акту звірки розрахунків за останні три роки з відображенням нарахованих та сплачених сум ЄСВ, пені та штрафів. Листом від 21 липня 2017 року за вихідним № 7668/10/05-02-20-02-13-3 контролюючий орган надав відповідь на лист від 20 липня 207 року, в якому зазначив, що станом на 20 липня 2017 рік по ЄСВ недоїмка позивача складає 598542 грн. 20 коп. Крім того, зазначив, що Порядком № 422 від 7 квітня 2016 року надання актів звірки не передбачено. Для перегляду інформації щодо стану розрахунків з бюджетом по всім податкам та платежам пропонує скористатися сервісом ДФС України «Електронний кабінет платника податків».

Суд встановив, що 5 вересня 2017 року на підставі заяви відповідача Бахмутським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 54617668 з примусового виконання вимоги № Ю-227-25 від 7 червня 2017 року про стягнення з позивача на користь відповідача недоїмки у сумі 457768 грн. 49 коп.

Судом встановлено, що позивачем до контролюючого органу надані звіти за квітень 2014 року від 19 травня 2014 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 77331 грн. 78 коп., за травень 2014 року від 17 червня 2014 року на суму 665305 грн. 16 коп., за червень 2014 року від 17 липня 2017 року на суму 41768 грн. 75 коп., за липень 2014 року від 19 серпня 2014 року на суму 51627 грн. 65 коп., за серпень 2014 року від 18 вересня 2014 року на суму 58140 грн. 97 коп., за вересень 2014 року від 19 жовтня 2014 року на суму 59633 грн. 79 коп., за жовтень 2014 року від 20 листопада 2014 року на суму 53834 грн. 90 коп., за листопад 2014 року від 19 грудня 2014 року на суму 63741 грн. 62 коп., за грудень 2014 року від 20 січня 2015 року на суму 66033 грн. 79 коп., за січень 2015 року від 18 лютого 2015 року на суму 34322 грн. 57 коп., за лютий 2015 року від 16 березня 2015 року на суму 31579 грн. 70 коп., за березень 2015 року від 16 квітня 2015 року на суму 31686 грн. 37 коп., за квітень 2015 року від 18 травня 2015 року на суму 30474 грн.08 коп., за травень 2015 року від 29 травня 2015 року на суму 45045 грн. 05 коп., за червень 2015 року від 15 липня 2015 року на суму 52680 грн. 26 коп., за липень 2015 року від 17 серпня 2015 року на суму 48247 грн. 76 коп. за серпень 2015 року від 15 вересня 2015 року на суму 53045 грн. 28 коп., за вересень 2015 року від 19 жовтня 2015 року на суму 61246 грн. 83 коп., за жовтень 2015 року від 16 листопада 2015 року на суму 67028 грн. 16 коп., за листопад 2015 року від 10 грудня 2015 року на суму 61414 грн. 57 коп., за грудень 2015 року від 11 січня 2016 року на суму 67733 грн. 92 коп., а січень 201 року від 11 лютого 2016 року на суму 29532 грн. 79 коп., за лютий 2016 року від 9 березня 2016 року на суму 35187 грн. 33 коп., за березень 2016 року від 7 квітня 201 року на суму 37283 грн. 95 коп., за квітень 2016 року від 10 травня 2016 року на суму 36162 грн. 71 коп., за травень 2016 року від 9 червня 2016 року на суму 40224 грн. 91 коп., за червень 2016 року від 13 липня 2016 року на суму 35432 грн. 86 коп., за липень 2016 року від 8 серпня 2016 року на суму 41500 грн. 27 коп., за серпень 2016 року від 12 вересня 2016 року на суму 38176 грн. 36 коп., за вересень 2016 року від 19 жовтня 2016 року на суму 42571 грн. 65 коп., за жовтень 2016 року від 9 листопада 2016 року на суму 41483 грн. 39 коп., за листопад 2016 року від 5 грудня 2016 року на суму 36767 грн. 45 коп., за грудень 2016 року від 3 січня 2017 року на суму 43394 грн. 65 коп., за січень 2017 року від 20 лютого 2017 року на суму 40468 грн. 48 коп., за лютий 2017 року від 15 березня 2017 року на суму 43664 грн. 84 коп., за березень 2017 року від 10 квітня 2017 року на суму 46254 грн. 74 коп., за квітень 2017 року від 16 травня 2017 року на суму 46653 грн. 33 коп., за травень 2017 року від 7 червня 2017 року на суму 44513 грн. 13 коп. Зазначені суми єдиного соціального внеску були сплачені позивачем, про що свідчать банківські виписки за 2014 - 2017 роки та розшифровка руху грошових коштів по розрахунковому рахунку позивача за період з 14 квітня 2014 року по 31 травня 2017 року, наявних в матеріалах справи

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII (надалі - Закон № 1669). Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, в тому числі м. Артемівськ (перенайменування у м. Бахмут) Донецької області було віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Бахмут Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-3 такого змісту (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Отже, для застосування положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

З цього приводу суд зазначає, що вищезазначеним Законом визначений період, протягом якого така заява подається, а саме не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Станом на день розгляду справи антитерористична операція не закінчена. Крім цього, суд зазначає, що норма, яка стосується не застосування штрафних та фінансових санкцій, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не містить у собі такої умови як подання заяви.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Пунктом 5 статті 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Дзержинськ Донецької області. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

За змістом частини 1 статті 58 Конституції України термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку. Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Суд також зазначає, що Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 02 березня 2015 року №219-VIII щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII були внесені зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII, у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.

Таким чином, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тоді як змін безпосередньо до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було. Тобто на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII не містить у собі інформації щодо виключення з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4.

Також, суд зауважує, що основною задачею Закону України № 1669, є, зокрема, забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Станом на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, триває. Таким чином, позивач є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону № 2464-VI, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яка на даний час триває.

Суд зазначає, що на момент винесення оскаржуваної вимоги, перелік територій, на яких здійснювалась антитерористична операція, був визначений. Крім того, суд зауважує, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерій та встановлено звільнення від сплати Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Як наслідок, у відповідності до приписів Закону України №1669 позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску. Тому суд не приймає посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати.

Стосовно застосування до спірних правовідносин положень Закону України № 1669 суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, суд зазначає, що 16 липня 2015 року податковим органом було прийнято рішення № 0012431702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача було застосовано штраф у сумі 58989 грн. 40 коп. за період з 21 березня 2014 року до 29 травня 2015 року та нарахована пеня у розмірі 64806 грн. 55 коп., штраф у сумі 13195 грн. 12 коп. за період з 21 січня 2015 року до 26 червня 2015 року та нарахована пеня у розмірі 9973 грн. 85 коп.

Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року в адміністративній справі № 805/3302/17-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський електротехнічний завод» до Бахмутської об'єднаної державною податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення в частині нарахування штрафу та пені за період з 14 квітня 2014 року задоволено та визнано протиправним та скасоване рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області від 16 липня 2015 року № 0012431702 в частині застосування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафних санкцій у сумі 60 333,60 грн. за період з 14 квітня 2014 року до 26 червня 2015 року та нарахування пені у розмірі 71 618,33 грн. Ухвалою від 14 грудня 2017 року апеляційна скарга Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишена без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 805/3302/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський електротехнічний завод» до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення залишена без змін. Зазначена постанова набрала законної сили 14 грудня 2017 року.

Отже, суд зазначає, що суми, які сплачувались позивачем на погашення єдиного внеску, які були самостійно визначені у звітах за період з квітня 2014 року по березень 2017 року, податковим органом були перераховані на погашення штрафу та пені, застосованих рішенням від 16 липня 2015 року № 0012431702 (що було підтверджено представниками відповідача під час судового розгляду справи), яке було визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, тому визначена сума недоїмки в оскаржуваній вимозі від 7 червня 2017 року № Ю-227-25 у повному обсязі не підтверджується. Крім того, як вже було встановлено судом вище, зазначена податкова вимога є виконавчим документом та перебуває на примусовому виконанні у відповідному органі державної виконавчої служби, проте, після набрання судовим рішенням в адміністративній справі № 805/3302/17-а законної сили, відповідач не здійснив жодних дій щодо зміни суми заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску та повідомлення про це орган державної виконавчої служби.

З огляду на положення частини 1 статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі №1-7/99, беручи до уваги той факт, що Законом України № 1669 на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків за певних умов безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, суд вважає що вказаний закон в даній частині не має зворотної дії. Таким чином, суд вважає за необхідне визнати спірну вимогу від 7 червня 2017 року № Ю-227-25 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірної вимоги в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд зазначає, що позивач при зверненні до суду просив суд визнати нечинною та скасувати оскаржувану вимогу. Відповідно до норм пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Тому суд вважає, що повним та вірним способом захисту порушених прав позивача буде саме визнання протиправним та скасування вимоги від 7 червня 2017 року № Ю-227-25.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до платіжних доручень від 19 вересня 2017 року № 1053 у сумі 1600 грн. та від 28 вересня 2017 року № 1137 у сумі 6298 грн. 68 коп.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський електротехнічний завод» (вул. Недогібченка, 17, м. Артемівськ, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 01056729) до Головного управління ДФС у Донецькій області (вул. 130-ї Таганрозької дивізії 114, Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання нечинною та скасування вимоги від 7 червня 2017 року № Ю-227-25 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 7 червня 2017 року № Ю-227-25 у сумі 526578 грн. 61 коп.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський електротехнічний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 7898 грн. 68 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 лютого 2018 року. Повне судове рішення складено 23 лютого 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.