Ухвала суду № 72385600, 22.02.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

22.02.2018 Провадження № 1-кп/331/82/2018

Єдиний унікальний номер 331/4277/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 р. м.Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді СТРАТІЙ Є.В.

при секретарі МОРОЗ Н.І.

за участю прокурорів ДЕРЕВ'ЯНКО Т.Є., ПУЧКОВА О.С.

захисника ТРОФИМОВА В.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне проваджен-ня з обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 за ст.187 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провад-ження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 за ст.187 ч.2 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_2 ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від

26.12.2017 р. продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого встанов-

лений до 26 лютого 2018 р.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобо-в'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосуван-

ня судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурори вважають за доцільне продовження обвинуваченому дії

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, в теперішній час продовжують існу-

вати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували і під час обрання обвинуваченому за-побіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник та обвинувачений проти продовження тримання обвинуваченого під вартою за-перечували.

Обвинуваченим заявлено клопотання про зміну відносно ньогозапобіжного заходу, з ураху-ванням практики ЄСПЛ, у виді тримання під вартою на домашній арешт, встановивши заборону залишати місце проживання в період з 21 години до 07 години, зазначивши, що на теперішній час

відпали будь-які ризики, передбачені ст.177 КПК України, прокурором не доведено існування ризиків, він не має наміру ухилятися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, на його утриманні знаходиться дружина та малолітня донька, а також хвора матір.

Захисник підтримав клопотання обвинуваченого, зазначивши , що на теперішній час

спливли розумні строки тримання ОСОБА_2 під вартою, він має міцні соціальні зв'язки,

його сім'я потербує матеріальної підтримки.

Вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді три-

мання під вартою, а також розглядаючи його клопотання про зміну запобіжного заходу, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема,

забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обо-в'язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від органів досудового розслі-дування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обви-

нуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кри-мінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного за-ходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обста-

вини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвину-ваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується;

4) міцність соціальних зв'язків; 6) репутацію обвинуваченого.

Суд враховує вимоги п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, висновків, викладених в рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. (справа «Харченко проти України»), кожні два місяці переглядає питання доцільності продовження три-мання обвинувачених під вартою відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, якою передбачено,

що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продов-ження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазна-

чив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретно-

го суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принци-

пом до свободи особистості.

Згідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а

також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особис-

ту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наяв-ність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провад-женні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незва-жаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до осо-бистої свободи.

Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, обраного відносно Сагай-

дака Є.С., суд виходить із того, що він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, він може переховуватись від суду, докази в даному кримінальному провадженні не досліджені, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, відповідає особі обвинуваченого та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам незаконно впли-вати на потерпілих, та перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, надані сторо-ною захисту документи в обгрунтування доводів клопотання були предметом розгляду під час

обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку про від-сутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому обраного під час досудового слідства запобіжного заходу на інший, більш м'який запобіжний захід, у тому числі домашній арешт, крім тримання під вартою.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запобіж-

ного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на 2 місяці

до 22 квітня 2018 року, підстави для задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запо-

біжного заходу на теперішній час відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.177, 178, 331 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з триманння під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 2 місяці до 22 квітня 2018 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_2, надіслати прокурору та Запорізь-кому слідчому ізолятору УДПС України в Запорізькій області за місцем утримання обвинуваче-ного.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Стратій Є.В.