Рішення № 72385151, 09.08.2017, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1908/17

2/310/1814/17

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2017 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого - судді Крамаренка А.І.

при секретарі – Корнієнко Н.І.

за участі: позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, представників третіх осіб – ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, треті особи: Бердянська районна рада, Бердянська районна державна адміністрація, Служба у справах дітей Бердянської районної державної адміністрації, про визнання рішень незаконними, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 09.12.2016 року за №10 про визнання квартири АДРЕСА_1 соціальним житлом, рішення Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 09.12.2016 року за №11, відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на приватизацію житла.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в жовтні 2013 року рішенням Карло-Марксівської сільської ради від 08.10.2013 року №08 «Про забезпечення житлом» йому була надана для проживання квартира ІНФОРМАЦІЯ_1. Житло було надано на виконання Програми забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка була затверджена рішенням Бердянської районної ради від 29.03.2013 року №14.

В жовтні 2016 року він звернувся до Берестівської сільської ради з питання приватизації житла, проте в усній формі йому було відмовлено в роз’ясненні порядку подання документів для приватизації та у видачі бланку заяви для приватизації житла.

В листопаді 2016 року з ним зв’язався юрист Берестівської сільської ради з проханням надати доступ в зазначену вище квартиру для складання акту обстеження житла для укладення договору оренди квартири на невизначений строк, як було передбачено п.3 рішення Карло-Марксівської сільської ради від 08.10.2013 року №08.

В прийнятті заяви на приватизацію житла йому було знову відмовлено в усній формі в листопаді 2016 року.

20.01.2017 року він направив поштою до Берестівської сільської ради заяву про передачу йому у власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1.

В лютому 2017 року Берестівська сільська рада Бердянського району направила йому відповідь від 31.01.2017 року за №01-31/100 про відмову в приватизації квартири та повідомила про прийняття рішень від 09.12.2016 року №10, №11 про визнання вищевказаної квартири соціальним житлом та про надання йому соціального житла та необхідність укладення договору оренди строком на 10 років.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити. Зазначили, що спірна квартира є житлом та перебуває в комунальній власності територіальної громади Берестівської сільської ради та може бути об’єктом приватизації. ОСОБА_1 участі в приватизації будь-якого житла не приймав.

Представник Берестівської сільської ради Бердянського району за довіреністю ОСОБА_3 просив в задоволенні позову відмовити. Пояснив, що дійсно позивачу на виконання Програми забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затвердженої рішенням Бердянської районної ради від 29.03.2013 року №14, рішенням Карло-Марксівської сільської ради від 08.10.2013 року №08 була надана для проживання квартира ІНФОРМАЦІЯ_1. Після об’єднання чотирьох сіл в Берестівську сільську об’єднану територіальну громаду, попередні рішення сільських ради приводили у відповідність до чинного законодавства. Так, були прийняті рішення від 09.12.2016 року №10 та №11 про визнання квартири, наданої позивачу, соціальним житлом та про надання позивачу соціального житла та необхідність укладення договору оренди строком на 10 років. Додатково зазначив, що позивач фактично проживає в іншому населеному пункті та має намір приватизувати спірну квартиру з подальшим продажем. Проте, об’єднана територіальна громада на чотири села має у власності лише чотири квартири, які не задовольняють потреби громади в соціальному житлі.

Представники Бердянської районної державної адміністрація та Служби у справах дітей Бердянської районної державної адміністрації за довіреностями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно, пояснили, що Програма забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджена рішенням Бердянської районної ради від 29.03.2013 року №14, передбачала надання вказаним особам саме соціального житла, яке не підлягає приватизації.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріли справи суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно пунктів 1-4 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на виконання Програми забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затвердженої рішенням Бердянської районної ради від 29.03.2013 року №14 (далі Програма), рішенням Карло-Марксівської сільської ради Бердянського району від 08.10.2013 року №03 ОСОБА_1, особі з числа дітей-сиріт, надано квартиру, що перебуває в комунальній власності територіальної громади Карло-Марксівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_2, для проживання.

У відповідності до Розділу І Програми законодавчим підґрунтям для її розроблення є Житловий кодекс Української РСР, Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про житловий фонд соціального призначення», «Про охорону дитинства».

Згідно розділу 2 Програми метою та шляхами її досягнення зокрема є: вивчення потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа упорядкованим соціальним житлом; ведення обліку осіб, які мають право на отримання соціального житла. Виконання Програми сприятиме на позачергове забезпечення упорядкованим соціальним житлом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» (далі Закон), житловий фонд соціального призначення - сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту; соціальне житло - житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк.

Статтею 2 Закону встановлено, що відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно. Користування соціальним житлом є платним. Плата за соціальне житло, визначена статтею 28 цього Закону, складається з плати, яка вноситься безпосередньо наймачем, та державної допомоги, що надається відповідно до закону. Соціальне житло надається органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі.

Частинами 1, 2 ст. 5 Закону встановлено, що житловий фонд соціального призначення формується органами місцевого самоврядування. Передача житла з житлового фонду соціального призначення до інших житлових фондів, визначених законом, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян (для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - за місцем походження або проживання дітей такої категорії до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування), які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, після набуття ними повної цивільної дієздатності відповідно до закону.

Частиною 5 вказаної вище статті передбачено, що надання громадянам житла з житлового фонду соціального призначення здійснюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування. Таке рішення є підставою для укладення відповідного договору найму соціального житла. Договір найму соціального житла діє до моменту виникнення обставин, за яких наймач соціального житла втрачає право на користування таким житлом. У договорі найму соціального житла обов’язково зазначається вичерпний перелік підстав для припинення дії такого договору, визначених цим Законом.

Право позачергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання такого житла, мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло, а також особи з їх числа при завершенні ними строкової служби у Збройних Силах України або при поверненні їх з установ, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі, - протягом місяця (п.1 ч.1 ст. 11 Закону).

Згідно ст. 20 Закону підставою для заселення житла із житлового фонду соціального призначення є договір найму соціального житла. Договір найму соціального житла - угода, оформлена в письмовій формі, за якою одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання в ньому на певний строк. Договір найму соціального житла укладається між органом місцевого самоврядування або уповноваженим ним органом і наймачем або уповноваженою ним особою. У договорі найму соціального житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов’язків щодо користування соціальним житлом. Наймач соціального житла вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, своїх дітей, батьків. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Орган місцевого самоврядування, який надав соціальне житло, проводить щорічний моніторинг доходів наймача та членів його сім’ї, які проживають разом з ним, за попередній рік.

За змістом ст. 22 Закону жилі приміщення за договором найму соціального житла надаються громадянам на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Рішення про надання жилого приміщення є підставою для укладення договору найму соціального житла.

У відповідності до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 7 Контситуції в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави надання позивачу житла, як особі з числа дітей-сиріт, у відповідності до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житловий фонд соціального призначення» та на виконання Програми забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа на 2013-2015 роки сторонами не заперечуються та підтверджуються рішенням Карло-Марксівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 08.10.2013 року №08.

З огляду на викладене, рішення Берестівської сільської ради Бердянського району про віднесення квартири АДРЕСА_1 до соціального житла, необхідність укладення договору найму вказаної квартири та відмови в її приватизації відповідають наведеним вище приписам Закону.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57-61, 212 – 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.І. Крамаренко