Рішення № 72384911, 19.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 р. Справа№805/4083/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Притули С.С., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Ярової С.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002854003 від 10 серпня 2017 року про застосування штрафних санкцій в сумі 17000,00 гривень,

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2017 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецької області, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002854003 від 10 серпня 2017 року про застосування штрафних санкцій в сумі 17000,00 гривень. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно здійснив перевірку її діяльності і дійшов помилкового висновку про порушення нею порядку використання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами. З посиланням на статтю 253 Цивільного кодексу України, статті 3, 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", статтю 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», пункт 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких актів України щодо податкової реформи", позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002854003 від 10 серпня 2017 року про застосування штрафних санкцій в сумі 17000,00 гривень.

23 листопада 2017 року було відкрито провадження у справі і її розгляд був призначений у відкритому судовому засіданні за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2136-VIII від 13.07.2017.

5 грудня 2017 року провадження у справі було зупинено за клопотанням представників сторін для надання додаткових доказів.

18 січня 2018 року провадження у справі було поновлено.

18 січня 2018 року судом прийнято усну ухвалу про продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 10 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, надав письмовий відзив на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У відзиву зазначив, що перевірка була проведена правомірно і у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки факту торгівлі тютюновими виробами без ліцензії відповідач правомірно застосував штрафні (фінансові) санкції.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

19 листопада 2015 року ОСОБА_3 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця (а.с. ).

9 грудня 2015 року на ім'я фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 була видана ліцензія НОМЕР_2 на роздрібну торгівлю тютюновими виробами терміном дії з 16 грудня 2015 року до 16 грудня 2016 року (а.с. 9, 11).

1 серпня 2017 року Головним управління Державної фіскальної служби у Донецькій області був виданий наказ №822 про проведення фактичної перевірки (а.с. 12).

2 серпня 2017 року посадовими особами відповідача була проведена фактична перевірка діяльності позивача. За результатами якої складено "Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами №0117/05/99/15/40/НОМЕР_1", в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог частини 14 статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: перевіркою встановлено факт реалізації 16 грудня 2016 року цигарок на загальну суму 338,50 гривень без наявності чинної ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (а.с. 48-49, 57, 58-63).

10 серпня 2017 року на підставі абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002854003 про застосування штрафних санкцій в сумі 17000,00 гривень до позивача (а.с. 8).

28 серпня 2017 року позивачем була подана скарга на спірне податкове повідомлення-рішення (а.с. 14).

27 жовтня 2017 року рішенням Державної фіскальної служби України №14201/Ш/99-99-11-03-01-25 скарга позивача була залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без зміни (а.с. 15).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP, в редакції Закону України від 23березня 2017 року №1983-VIII, «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-BP) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Статтею 15 Закону №481/95-BP встановлено, що торгівля тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності у них ліцензій. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Судом встановлено, що позивачу була видана ліцензія НОМЕР_2, дата реєстрації 09.12.2015, на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, термін дії якої визначено з 16.12.2015 до 16.12.2016.

Оскільки Законом №481/95-ВР не наведено тлумачення терміну "терміном на один рік", який вживається в цьому Законі, та не визначено порядок обчислення строку дії ліцензії, суд вважає за необхідне застосувати в даному випадку аналогію закону (частина 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно із статтею 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, під терміном "терміном на один рік", який вживається в Законі №481/95-ВР, слід розуміти строк, визначений одним роком.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно із статтею 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Загальновідомою є та обставина, що календарний рік складається з 365 днів.

Таким чином, строк дії ліцензій ФОП ОСОБА_4 на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, тобто 16 грудня 2016 року о 24 год. 00 хв., ви ходячі з наступного розрахунку (грудень 2015 року - 15 днів; січень 2016 року - 31 день; лютий 2016 року - 28 днів; березень 2016 року - 31 день; квітень 2016 року - 30 днів; травень 2016 року - 31 день; червень 2016 року - 30 днів; липень 2016 року - 31 день; серпень 2016 року - 31 день; вересень 2016 року - 30 днів; жовтень 2016 року - 31 день; листопад 2016 року - 30 днів; грудень 2016 року - 16 днів).

Твердження представника відповідача про те, що перебіг терміну (строку) дії ліцензії починається у визначений в ній в день, а спливає у день, що передує зазначеному в ліцензії, не може бути прийнято до уваги, оскільки це суперечить правилам обчислення строків, визначених чинним законодавством України.

У зв'язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій за порушення вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР.

Що стосується аргументів позивача про незаконність проведеної перевірки, то суд дійшов висновку про їх безпідставність, з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, в редакції Закону України від 23 березня 2017 року №1983-VIII, «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції.

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V, в редакції Закону №1728-VIII від 03.11.2016, «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.

Статтею 75 встановлено Податкового кодексу України, що контролюючі органи (органи Державної фіскальної служби) мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань, зокрема, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

У зв'язку із вищенаведеним, проведену перевірку не можна вважати такою, що проведена всупереч законодавчій забороні на її проведення.

Посилання позивача на те, що відповідач в грудні 2016 року зволікав з видачею ліцензії на новий термін (строк), судом не приймаються до уваги, оскільки Законом №481/95-ВР не передбачена автоматична пролонгація дії ліцензії на новий термін (строк) після внесення оплати за неї. Згідно статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судові витрати по сплаті судового збору, здійснені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25,72-7 6, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецької області (85726 Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002854003 від 10 серпня 2017 року про застосування штрафних санкцій в сумі 17000,00 гривень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій №0002854003, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області 10 серпня 2017 року, в сумі 17000,00 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецької області (85726 Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028).

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 19 лютого 2018 року.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.