Ухвала суду № 72384716, 23.02.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1862/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2018 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., при секретарі судового засідання Гайданці Г.В., за участю прокурора Ісак В.М., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3, погоджене прокурором відділу прокуратури Закарпатської області радником юстиції ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України, у кримінальному провадженні за № 12014070060000973, відомості про яке 16.11.2014 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу прокуратури Закарпатської області радником юстиції ОСОБА_4, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 16 листопада 2014 року близько 08.50 год., ОСОБА_1, діючи умисно, відкрито, з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном шляхом вчинення розбійного нападу на ОСОБА_5, за попередньою змовою із ОСОБА_6 (кримінальне провадження щодо якого виділено в окреме провадження), ОСОБА_7 та ОСОБА_8, групою осіб, увійшли до приміщення магазину з продажу піротехнічних засобів «Дракон», що розташований в м. Берегово по вул. І. Франка, 8, де на той час знаходився власник магазину ОСОБА_5, де із погрозою застосування предметів, схожих на пістолет та бойову гранату, тобто насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого ОСОБА_5, а також із застосуванням фізичного насильства до останнього, небезпечного для здоров’я, вчинили розбійний напад, в результаті якого відкрито заволоділи належними потерпілому ОСОБА_5 грошовими коштами в сумі 80000 гривень, 11200 доларів США, що станом на 16.11.2014 року по відношенню до курсу НБУ складало 172592 гривень, 9500 євро, що станом на 16.11.2014 року по відношенню до курсу НБУ складало 184205 гривень, 1500000 угорських форинтів, що станом на 16.11.2014 по відношенню до курсу НБУ складало 93995 гривень, картками поповнення мобільного зв’язку «МТС» в кількості 80 штук номіналом по 100 гривень кожна, на загальну суму 8000 гривень, мобільним телефоном «LG GS-290» із двома сім-картками «МТС» та «Київстар», вартістю 250 гривень, чим завдали ОСОБА_5 матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, на загальну суму 539042 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, 16 листопада 2014 року близько 08.55 год., ОСОБА_1, умисно, з корисливих мотивів, після вчинення розбійного нападу при вищевказаних обставинах на ОСОБА_5 в м. Берегово, по вул. І. Франка, 8, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, групою осіб, незаконно заволоділи транспортним засобом ОСОБА_5 «Аudi–Q7», н/з МVC-167, та незаконно позбавили волі ОСОБА_5, а саме, будучи у приміщенні вказаного магазину, наказали останньому, всупереч його волі, підкоритися їх незаконним вимогам, вийти із приміщення магазину, зачинити його та прослідувати із ними проти його волі. Розуміючи, що ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 озброєні і можуть застосувати до нього зброю, ОСОБА_5 був змушений, всупереч своєї волі, підкоритися їх злочинній вимозі та прослідувати із ними, пройти до належного йому автомобіля «Аudi–Q7», н/з МVC-167, що знаходився поряд із магазином і сісти на пасажирське сидіння, після чого ОСОБА_7 із ОСОБА_9, заштовхавши ОСОБА_5 на заднє сидіння, сіли по сторонам, тим часом як ОСОБА_1 сів за кермо вказаного автомобіля, а ОСОБА_8 пішов у протилежному напрямку для подальшої зустрічі в обумовленому місці. Після того, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, на автомобілі «Аudi–Q7», н/з МVC-167, виїхали через м. Берегово в напрямку м. Мукачева, у автомобілі одягнули ОСОБА_5 дві матерчаті маски на голову, зв’язали руки шматком паска безпеки, чим позбавили його волі та у подальшому, внаслідок переслідування їх працівниками міліції, з метою уникнення затримання, заїхали у лісову місцевість в напрямку с. Жнятино Мукачівського району, в районі між селами Гать Берегівського району та Жнятино Мукачівського району залишили зв’язаного потерпілого ОСОБА_5 у його автомобілі, а самі із викраденим майном через лісопосадку зникли.

За твердженням слідчого такими своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України.

Вина ОСОБА_1 та інших підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду місця події від 16.11.2014 року магазину «Дракон» в м. Берегово, вул. І. Франка, 58 та прилеглої території; протоколом огляду місця події від 16.11.2014 року – ділянки біля лісового масиву між населеними пунктами с. Гать Берегівського району та с. Страбичово Мукачівського району; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13; протоколами впізнання осіб по фотознімках із свідком ОСОБА_10, потерпілим ОСОБА_5, які впізнали ОСОБА_8, із свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які впізнали ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_1; протоколами допиту інших свідків; проведеною молекулярно-генетичною експертизою № 10/514 від 16.01.2015 року, якою встановлено генетичні ознаки клітин із запальнички, виявленої в автомобілі «Аudi–Q7», що збігаються із генетичними ознаками клітин у фільтрі із недопалка «Мальборо», виявленого в ході огляду місця події – біля магазину «Дракон»; висновком молекулярно-генетичної експертизи № 10/69 від 12.02.2015 року, за результатами якої встановлено генетичні ознаки клітин із недопалку «Winston», що відібрано у ОСОБА_14, які згідно з листом Львівського НДЕКЦ від 12.03.2015 року збігаються із генетичними ознаками клітин, виявлених на запальничці та на фільтрі недопалку «Маrlboro», а також шапок-масок (за висновком № 10/514 від 16.01.2015 року); висновком судово-хімічної експертизи № 3/1479 від 19.01.2015 року, згідно з яким у речовині буро-коричневого кольору з плям на правому рукаві сорочки потерпілого виявлено залишкові кількості діазепаму, що відноситься до групи психотропних речовин; відеозаписами камер спостереження магазину «Дракон» за 16.11.2014 року, на яких зафіксовано подію розбійного нападу та нападників, опис яких співпадає по всім ознакам зовнішності із особами, яких бачили мисливці 16.11.2014 року поблизу с. Павшино Мукачівського району; вилученими відеозаписами камер спостереження в м. Берегово, на яких зафіксовано автомобіль марки «Nissan Rogue», д/з АА 3777 КТ, що використовувався нападниками; інформацією про телефонні з’єднання в місці вчинення злочину та на шляхах відходу; іншими зібраними доказами.

23.01.2017 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, та 25.01.2017 року складено повідомлення про зміну підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України, якому повідомлення про підозру не вручено внаслідок невстановлення його місця перебування, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Слідчий вказує, що за результатами проведених розшукових заходів згідно з відомостями оперативного підрозділу встановити місце перебування підозрюваного ОСОБА_1 не представилося можливим, та за матеріалами кримінального провадження у органу досудового розслідування було достатньо підстав вважати, що він переховувався від органу досудового розслідування.

24.01.2017 року підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у розшук та ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.01.2018 року (справа № 308/868/18) надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На даний час місце перебування підозрюваного ОСОБА_1 встановлено, його затримано в м. Києві о 09.00 год. 22 лютого 2018 року.

Слідчий зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на те, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкі злочини, передбачені ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, санкція статті яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 є мешканцем м. Київ, злочин вчинив на території Закарпатської області і тривалий час, у тому числі після оголошення його у розшук, переховувався від органів слідства, змінивши свій телефон, не перебував за місцем свого проживання, з метою запобігання спробам ОСОБА_1 незаконно впливати на свідків та потерпілого, так як йому відоме місце його роботи, а злочини, вчинені ним, характеризуються застосуванням насильства та погрозою застосування такого із використанням зброї, з метою запобігання спробам знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого злочину, чи іншим способом перешкоджати кримінальному провадженню, зважаючи на те, що на даний час на волі перебувають інші учасники даного злочину, яких оголошено у розшук, не встановлено місцезнаходження засобів, використаних при вчиненні злочину, а також з метою запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на те, що ОСОБА_1 ніде не працював та не мав постійного джерела доходу, вчинив корисливі злочини проти власності, у відкритий спосіб групою осіб із застосуванням зброї, тобто які характеризуються погрозою застосування та застосуванням насильства, може надалі переховуватися від органів досудового розслідування і суду, а жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Слідчий вважає, що застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 є виправданим і відповідає меті його застосування, обґрунтоване практикою ЄСПЛ щодо застосування запобіжних заходів у виді арешту.

З посиланням на викладене слідчий просить застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, у зв’язку із вчиненням злочинів із застосуванням насильства та погрозою застосування такого та з метою запобігання ризикам, встановленим під час досудового розслідування.

У даному судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваному ОСОБА_1 обґрунтовано інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України, два з яких відносяться до особливо тяжких злочинів, а також, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які наведені у клопотанні.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_15 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні внесеного клопотання, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на клопотання слідчого, що долучені до справи, зауваживши, що у матеріалах клопотання відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м’який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України. Захисник просив взяти до уваги характеризуючи дані його підзахисного, те, що він одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей. А тому, захисник просив розглянути можливість застосування відносно ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу, а саме, у виді домашнього арешту або застави.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши позиції прокурора з приводу внесеного клопотання, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з даними з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сформованого станом на 23.02.2018 року, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12014070060000973, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України. В рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження.

Статтею 177 КПК України регламентовано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Як роз’яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки. У п. 13.3 даної постанови зазначено, що обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв’язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов’язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим – тримання під вартою.

За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких та тяжкого злочину відповідно. Санкцією злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та долучених до клопотання.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів на даній стадії досудового розслідування.

Водночас, слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує тяжкість покарання за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України, дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, його вік та стан здоров’я, наявність у нього постійного місця проживання, сімейний стан підозрюваного, який має досить міцні соціальні зв’язки, оскільки одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Крім того, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, слідчий суддя також враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Оцінюючи доводи сторони кримінального провадження з боку обвинувачення про необхідність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя констатує, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Виходячи з встановлених слідчим суддею обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється ОСОБА_1, та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, прокурором доведено обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, зокрема обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування, необхідність запобігання ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, але не доведено обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту слід відмовити.

Разом з тим, приймаючи до уваги наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України, слідчий суддя вважає за можливе застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Маршала Жукова, 51/118, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім та зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків та запобігти вищезазначеному ризику.

Питання доведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні № 12014070060000973; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Згідно з протоколом затримання, що долучений до клопотання, ОСОБА_1 було затримано у м. Києві 22.02.2018 року о 09.00 год. на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайоннного суду Закарпатської області від 26.01.2018 року.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, який був затриманий, негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Відтак, підозрюваного ОСОБА_1, якого було затримано 22.02.2018 року, слід негайно доставити до місця проживання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Маршала Жукова, 51/118.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов’язки:

прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою;

утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні № 12014070060000973;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком до 22 квітня 2018 року, включно.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з’являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого затримано 22.02.2018 року, негайно доставити до місця проживання.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_4

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним – в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 23 лютого 2018 року о 16 год. 50 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_16