Постанова № 72384477, 14.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/1767/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 лютого 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Куштана Б.П., Мацунича М.В.,

за участі секретаря – Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2017 року (суддя Пітерських М.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа: Іршавська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 07.01.2015 померла його мати ОСОБА_4, якій належала частина будинку № 163 у с. Хмільник, Іршавського району.

Відповідачі, як спадкоємці першої черги за законом, своєчасно прийняли спадщину.

Зазначав, що після смерті матері він захворів, у нього підвищувався артеріальний тиск, віднімало ноги, були щоденні головокружіння, втрата рівноваги, тремор рук, він не міг ходити на далекі відстані, тримати столові прибори, ручку, писати та підписуватись, що можуть підтвердити його близькі. У зв’язку з цим позивач не міг своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та зробив це після одужання.

Вважаючи, що такі причини пропуску строку прийняття спадщини є поважними, просив суд визначити йому додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері.

Крім того, зазначав, що будинок № 163 у с. Хмільник, Іршавського району збудовано його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і набуто ними за час шлюбу на праві спільної сумісної власності, а тому після смерті батька у 1996 році, відкрилася спадщина на половину цього будинку. Після смерті батька зі згоди матері позивач забрав собі інструменти з будинку, а тому вважав, що відповідно до ст. 549 ЦК УРСР фактично вступив в управління спадковим майном та прийняв спадщину за батьком разом із мамою.

Посилаючись на такі обставини, просив визнати право власності на 1/3 частину спадкового нерухомого майна, що знаходиться у с. Хмільник, № 163, Іршавського району.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 16.11.2017 позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_2 додатковий одномісячний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла 07 січня 2015 року. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На це рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться, зокрема, до того, що позивач не довів поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, а хвороба позивача не підтверджена належними і допустимими доказами і не може підтверджуватися лише показаннями свідків.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 та представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 – рішення місцевого суду просили залишити без змін. ОСОБА_2 зазначає, що йому не було відомо, що відповідачі по справі звернулись у нотконтору із заявами про прийняття спадщини. Якби нотаріус повідомила його про це, то він запросив би додому секретаря сільської ради, яка б оформила та посвідчила від його імені заяву про прийняття спадщини та переслала би її до нотаріальної контори. Про порушення свого права на отримання спадщини позивач дізнався після того, як відповідачі почали спорити між собою – оспорювати заповіт на користь ОСОБА_1 Лікарські довідки на підтвердження його захворювання відсутні, оскільки його донька працює медичною сестрою у Берегівській райлікарні, лікувала позивача вдома, доглядала за ним, робила масажі. Консультувалась у лікарів та привозила додому лікаря, який призначав лікування. ОСОБА_7 у запереченнях на апеляційну скаргу визнає, що позивач був хворий, а тому не міг вчасно звернутись із заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 судове рішення не оскаржено, тому апеляційний суд переглядає законність рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини рішення в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування за ОСОБА_5

ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду надіслав заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутності та залишити рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що у період із дня відкриття спадщини 07.01.2015 до пред’явлення позову 23.08.2017 позивач хворів: у ОСОБА_2 щоденно підвищувався артеріальний тиск, віднімало ноги, він не міг ходити на далекі відстані, щоденні головокружіння перешкоджали триматися йому в рівновазі, що підтвердив відповідач ОСОБА_3, а тому дані обставини є об'єктивною та істотною причиною для визнання поважною причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Проте із таким висновком місцевого суду погодитися не можна.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 померла 07.01.2015 (а.с. 6).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

З матеріалів спадкової справи №33/2015 вбачається, що ОСОБА_4 за життя складала кілька заповітів.

Заповіт ОСОБА_4 від 22.05.2002 на користь ОСОБА_1 (відповідача по справі) відповідно до ст. 1254 ч.2 та ч.3 ЦК України скасовано складенням спадкодавцем нового заповіту від 21.01.2009 на користь ОСОБА_3 (відповідача по справі). У свою чергу заповіт від 21.01.2009 на користь ОСОБА_3 скасований ОСОБА_4 відповідною заявою від 06.07.2009 (аркуші №№ 9,15,16,18,19 матеріалів спадкової справи №33/2015).

Рішенням Іршавського районного суду від 07.02.2017 у цивільній справі №301/2702/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту від 22.05.2002 та заяви про скасування заповіту від 06.07.2009. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду від 03.07.2017 (а.с.151-160).

Спадкування за померлою 07.01.2015 ОСОБА_4 здійснюється за законом.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є сторони по справі: син ОСОБА_2, та відповідно до ст. 1266 ч.1 ЦК України за правом представлення після смерті ОСОБА_8 (матері відповідачів) онуки спадкодавця - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (аркуші №№6-8,11,14,26,27,32,33 матеріалів спадкової справи №33/2015).

Заяву спадкоємця ОСОБА_3 про прийняття спадщини подано до нотаріальної контори 02.03.2015, а спадкоємця ОСОБА_1 – 29.04.2015, тобто з дотриманням шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Постановою завідувача Іршавської державної нотаріальної контори від 29.12.2016 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцю ОСОБА_3, у зв’язку з ненаданням правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Постановою завідувача Іршавської державної нотаріальної контори від 11.08.2017 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємцю ОСОБА_1, у зв’язку з ненаданням правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_9 – відповідачі по справі – вказані постанови нотаріуса не оскаржили. Свідоцтво про право на спадщину за ОСОБА_4 на даний час не отримали.

Згідно довідок Кам’янської сільради №211 від 19.02.2015, №212 від 19.02.2015, №213 від 19.02.2015, які містяться в матеріалах спадкової справи №33/2015, позивач ОСОБА_2 на день відкриття спадщини за померлою ОСОБА_4 не проживав разом з нею та не був зареєстрований у спадковому будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не проживав постійно із спадкодавцем та, відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, мав право на обов’язкову частку у спадщині, для прийняття спадщини мав подати до нотаріальної контори відповідну заяву у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, тобто до 07.07.2015.

При цьому подання спадкоємцем, який не проживав постійно із спадкодавцем та який мав право на обов’язкову частку, заяви про прийняття спадщини не пов’язано із поданням заяв про прийняття спадщини іншими спадкоємцями та не залежить від змісту заповіту.

Тому доводи позивача щодо наявності заповітів на племінників та необізнаності щодо подання ними заяв про прийняття спадщини не можуть бути визнані поважною причиною неподання ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини у передбачений законом строк.

Заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк позивач до нотаріальної контори не подав, тому відповідно до ст. 1272 ч.1 ЦК України він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Постановою завідувача Іршавської державної нотаріальної контори від 08.12.2016 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцю ОСОБА_2, у зв’язку з пропуском строку для прийняття спадщини та ненаданням правовстановлюючих документів на нерухоме майно (а.с.5).

Відповідно до ст.1272 ч.2 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Спадкоємець ОСОБА_3 подав до нотаріальної контори заяву від 29.09.2017, згідно якої він не заперечує проти прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_2 (аркуш №114 матеріалів спадкової справи №33/2015).

Проте спадкоємець ОСОБА_1 письмову згоду на прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_2, який пропустив строк для прийняття спадщини, не надав та заперечує проти визначення судом додаткового строку на прийняття спадщини позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (абз. 6 п. 24 постанови Пленум Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування").

При цьому обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач зазначає, що хворів, а тому не мав можливості своєчасно звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Мати позивача померла 07.01.2015, а із заявою до нотаріальної контори він звернувся майже через два роки - у грудні 2016 року.

На обґрунтування своїх позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 зазначав, що він пропустив строк для прийняття спадщини, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, у зв'язку із хворобою, яку можуть підтвердити його близькі.

Проте на підтвердження хвороби ОСОБА_2 у суді першої інстанції не було допитано свідків, позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів наявності такої тривалої хвороби (зокрема, довідок закладу охорони здоров’я, консультацій та призначень лікарів, доказів придбання відповідних ліків) у період із дня відкриття спадщини - 07.01.2015, до грудня 2016 року – звернення до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, та до 23.08.2017 - пред’явлення даного позову.

Той факт, що донька позивача працює у Берегівській центральній районній лікарні таким доказом не є.

Крім того, сам позивач зазначав, що заяву про прийняття спадщини міг подати, запросивши додому секретаря сільської ради.

Таким чином, позивачем не підтверджено наявність у нього хвороби у відповідний період, не доведено об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали йому у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця подати заяву про прийняття спадщини.

Рішення суду у цій частині ґрунтується на голослівних твердженнях позивача, обставини, що мають значення справи і які суд вважав встановленими – не доведені, а рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відтак, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визначення додаткового строку на прийняття спадщини слід скасувати з підстав, передбачених п.п.2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги ОСОБА_2

Апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 в цілому. Проте, оскільки у задоволенні вимоги про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна судом першої інстанції відмовлено, рішення в цій частині позивачем не оскаржено та апеляційним судом не переглядається, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 1408 грн. (а.с. 115). Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню – щодо вирішення однієї вимоги позивача, тому з позивача на користь апелянта у відшкодування судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, слід стягнути 704,00 грн.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 2,4 ч. 1 ст. 376 ст. 381, 382 – 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2017 року в частині задоволення позовної вимоги про визначення додаткового строку на прийняття спадщини – скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,00 грн. судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 лютого 2018 року.

Головуюча:

Судді: