Постанова № 72384378, 07.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 р. Справа № 804/5942/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врони О.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» Куліш Віктора Миколайовича, третя особа ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» Куліш Віктора Миколайовича, третя особа - ОСОБА_3, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позову від 20.11.2017 року, просив, прийнятий Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Кулішом Віктором Миколайовичем розпорядчий документ, яким визнані нікчемними додаткова угода № 3 від 06.08.2014р. до кредитного договору № 1-1324/Т від 15.04.2013р., що укладена між ПАТ «Актабанк» та ФОП ОСОБА_1, договір поруки № 01-1324/Т/6 від 06.08.2014р., що укладений між ПАТ Актабанк», ФОП ОСОБА_1 та гр-ном ОСОБА_4, договір поруки № 01-1503/Т7Е/3 від 06.08.2014р., що укладений між ПАТ Актабанк», ФОП ОСОБА_1 та гр-ном ОСОБА_4, визнати протиправним та скасувати в частині визнання вищезазначених договорів нікчемними.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що укладені правочини відповідають положенням Цивільного кодексу України, який регулює кредитні правовідносини, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для визнання такого правочину нікчемним. Крім цього, позивач вказував на те, що відповідачем порушено процедуру перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, а саме вказував на те, що таку перевірку проведено поза межами періоду, який визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; без прийняття відповідного розпорядження (рішення) про визнання правочину нікчемним.

Представником позивача до суду подано клопотання про підтримання позовних вимог та про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся засобами поштового зв'язку. До суду надіслав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що із заявленими вимогами не погоджується, оскільки під час прийняття спірного розпорядження діяв в порядок та у спосіб визначені законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, судом відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Актабанк» був укладений кредитний договір № 01-1324/Т від 15.04.2013р. за умовами якого банк надав відкличну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 200 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення повної суми кредиту 11.04.2015р. та договір овердрафту № 01-1503/Т/Е від 12.08.2013р.

Станом на 06.08.2014р. заборгованість позивача за кредитним договором № 01-1324/Т від 4.2013р. становила 75005,00 доларів США.

06.08.2014р. між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Актабанк» була укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору № 01-1324/Т від 15.04.2013р. за умовами якої ліміт кредитування був зменшений до 75005,00 доларів США, а кінцевий строк повернення кредиту був визначений 06.08.2014р.

06.08.2014р. між позивачем та ПАТ «Актабанк» була укладена додаткова угода № 2 до договору овердрафту № 01-1503/Т/Е від 12.08.2013р. в якій кінцевий строк погашення овердрафту визначений 06.08.2014р.

На забезпечення виконання позивачем зобов'язань за вищезазначеними кредитним договором та договором овердрафту по поверненню запозичених коштів, між ФОП ОСОБА_1, ПАТ «Актабанк» та гр-ном ОСОБА_4 06.08.2014р. були укладені наступні договори поруки:

- договір поруки № 01-1324/Т/6 від 06.08.2014р. за умовами якого ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відповідати перед ПАТ «Актабанк» у разі невиконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 01-1324/Т від 15.04.2013р. по погашенню заборгованості у визначений договором термін;

- договір поруки № 01-1503/Т/Е/3 від 06.08.2014р. за умовами якого ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відповідати перед ПАТ «Актабанк» у разі невиконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань за договором овердрафту № 01-1503/Т/Е від 12.08.2013р. по погашенню заборгованості у визначений договором термін.

У зв'язку із невиконанням ФОП ОСОБА_1 зобов'язань по поверненню ПАТ «Актабанк» позичених коштів за вищезазначеними кредитним договором та договором овердрафту до 06.08.2014р., відповідні суми заборгованості за кредитним договором та договором овердрафту 07.08.2014р. були списані ПАТ «Актабанк» з банківських рахунків у доларах США та у гривнях поручителя ОСОБА_4, які також були відкриті в ПАТ «Актабанк».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 16.09.2014р. № 576 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Актабанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.09.2014р. № 90 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Актабанк», згідно з яким з 17.09.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ФГВФО на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Актабанк».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015р. № 19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.01.2015р. № 6 «Про початок процедури ліквідації АТ «Актабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 31.05.2017р. № 2217 повноваження ліквідатора ПАТ «Актабанк» делеговано Куліш В.М. (надалі - Уповноважена особа ФГВФО).

Позивачем від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були отримані повідомлення про нікчемність укладених ПАТ «Актабанк» за участю ФОП ОСОБА_1 правочинів, а саме:

1) повідомлення № 1792 від 14.08.2017р., яким повідомлено про нікчемність додаткової угоди № 3 від 06.08.2014р. до кредитного договору № 01-1324/Т від 15.04.2013р. та нікчемність договору поруки № 01-1324/Т/6 від 06.08.2014р.;

2) повідомлення № 1979 від 01.09.2017р., яким повідомлено про нікчемність договору поруки № 01-1503/Е/3 від 06.08.2014р..

У вищезазначених повідомленнях позивачу було запропоновано виконати всі умови кредитного договору № 01-1324/Т від 15.04.2013р. та договору овердрафту № 01-1503/Т/Е від 12.08.2013р., зобов'язання за якими по погашенню заборгованості перед ПАТ «Актабанк» ще 07.08.2014р. були повністю виконані поручителем ОСОБА_4.

Нікчемність вищенаведених правочинів обґрунтована Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб посиланням на п.п. 1, 2, 5, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як встановлено з протоколу № 64 від 14.08.2017р. засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 25 від 30 червня 2017 року при кредитуванні ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором № 01-1324/Т від 15 квітня 2013 року, комісією були визначені наступні ознаки нікчемності укладених договорів, які були визнані нікчемними наказом від 14.08.2017р. № 101:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п/п 1 ч.3 ст.38 Закону);

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, унаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п/п 2) ч.3 ст.38 ЗУ);

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п/п 7) ч.3 ст.38 ЗУ).

В протоколі № 86 від 01.09.2017 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 25 від 30 червня 2017 року при кредитуванні ФОП ОСОБА_1 за договором овердрафту № 01-1503/Т/Е від 12.08.2013р., комісією були визначені тіж самі, що і у вищенаведеному протоколі ознаки нікчемності укладених договорів, які були визнані нікчемними вищезазначеним наказом від 01.09.2017р. № 128, а саме ознаки, що визначені п/п 1), 2), 7) ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не погодившись з діями відповідача, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду

Дослідивши встановлені по справі обставини,суд доходить наступних висновків.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі Закон №4452-VI).

Метою Закону №4452-VI є, зокрема, захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються вказаним Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до статті 37 Закону №4452-VI, в редакцій на час складення та направлення повідомлення про нікчемність, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Згідно із статтею 38 Закону №4452-VI, в редакцій на час складення та направлення повідомлення про нікчемність, Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з такої підстави: банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до частин 4, 5 статті 38 Закону №4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Закон №4452-VI прямо не вимагає прийняття окремого рішення, як розпорядчого документа, про визнання договору нікчемним. В цьому полягає суть наслідків укладення нікчемного правочину.

На підставі наявних в справі документів, судом встановлено, що Уповноваженою особою фонду на підставі існуючих документів, кредитної історії самостійно прийнято рішення про направлення повідомлення про визнання договору про зміни нікчемним, оскільки такі підстави прямо вбачались із наявних документів.

З 13.07.2016 року діє «Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року №826 (далі - Порядок №826).

Цей Порядок розроблений з метою виявлення нікчемних правочинів (у тому числі договорів) уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію/ліквідацію в неплатоспроможному банку.

Розпорядчий документ, про який йдеться в Порядку №826 це рішення про фіксацію виявлених фактів нікчемності правочинів (договорів). Прийняття вказаного рішення є процедурним, ним не створюються нові права та обов'язки для сторін нікчемного правочину.

Правочини (договори) є нікчемними у разі наявності підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та/або іншими законами, що підтверджується відповідними доказами.

Таким чином, наявність або відсутність розпорядчого документа про фіксацію виявлених фактів нікчемності правочинів не створює підстави для визнання або невизнання правочину нікчемним.

Крім того, перевірка, про яку йдеться в Порядку №826 провадиться з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації.

Однак, процедура ліквідації ПАТ «Актабанк» розпочалась з 16.01.2015 року, а Порядок №826 застосовується з 13.07.2016 року, що правомірно унеможливило його застосування відповідачем.

З наведеного встановлено, що відповідач мав повноваження направляти повідомлення про визнання договорів нікчемними. При цьому, такі повноваження не обмежуються лише строком дії тимчасової адміністрації, оскільки таке повідомлення може бути направлено і протягом ліквідації банку, що мало місце у спірному випадку.

Разом з тим, у відповідності до частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Визначаючи підстави для визнання правочину нікчемним, відповідач у повідомленні послався на положення п.6 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для визнання укладених правочинів нікчемними з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, положеннями ст.228 ЦК України визначено поняття нікчемного правочину і таким правочином є правочин, який порушує публічний порядок (ч.1, 2 ст.228 ЦК України). При цьому, визнання такого правочину недійсним у судовому порядку не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України). Крім цього, ч.3 ст.228 ЦК України визначено правові наслідки правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам і такий правочин є оспорюваним, який може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено доказів, які б свідчили, що спірний правочин є таким, що порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

З огляду на положення п.6 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нікчемним правочин може бути визнаний не лише при встановленні факту надання певних переваг (пільг) клієнтам банку, а за умови, якщо такі переваги (пільги) не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку.

Як зазначено вище, у спірному випадку, був зменшений кредитний ліміт та змінено кінцеву дату повернення кредитних коштів, так само щодо договору овердрафту - змінено кінцевий строк його погашення.

Тобто, сторонами укладено цивільно-правові угоді, які регулюють їх права та обов'язки, що виникають при одержані та поверненні кредиту.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У частині першій статті 626 Цивільного кодексу України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свободу договору.

Таким чином, укладаючи спірні правочини, сторони своїм волевиявленням визначили обсяг їх прав та обов'язків у межах кредитного договору..

При цьому, Глава 71 Розділу ІІІ Книги п'ятої «Зобов'язальне право» Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини у сфері укладення договорів кредиту, не містить будь-яких обмежень щодо визначення умов кредитування, які передбачені сторонами у спірних правочинах.

Як було зазначено, основною аргументацією нікчемності оспорюваних договорів в протоколах комісії зазначено, що внаслідок укладеним зазначених договорів мало місце припинення зобов'язань за кредитним договором, а також виведеним ліквідного забезпечення за кредитним договором у вигляді поруки і застави.

Стосовно даного твердження відповідача суд зазначає, що внаслідок погашення будь-яких кредитних договорів відбувається припинення зобов'язань за даними договорами (ст.599 ЦК України), а також одночасно відбувається припинення таких видів забезпечення зобов'язань як порука (ч.1 ст.559 ЦК України) та застава (п/п1) ч.1 ст.593 ЦК України).

Само по собі припинення поруки та застави за умови належного виконання основного зобов'язання не є підставою нікчемності договорів, які направлені на належне виконання зобов'язань. Для визнання договорів нікчемними необхідна обов'язкова наявність кваліфікуючих ознак, що визначені п.п. 1), 2), 7) ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказані договори для ПАТ АТ «Актабанк» свідчать про відсутність визначених п.п. 1), 2), 7) ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кваліфікуючих ознак нікчемності договорів, оскільки в наслідок їх реалізації не відбулось, ані безоплатного відчуження майна банку; ані прийняття банком на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагентів за договорами щодо вчинення відповідних майнових дій; ані відмова банку від власних майнових вимог; ані прийняття банком на себе зобов'язання, внаслідок чого банк став неплатоспроможним; укладання банком договорів, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Судом встановлено, що внаслідок виконання укладених договорів не відбулись жодні негативні економічні наслідки для банку, оскільки відбулось сторнування дебіторських та кредиторських показників банку. Економічний результат виконання оспорюваних договорів для показників банку є позитивним, оскільки, в наслідок виконання оспорюваних договорів для банка було здійснено повне погашення зобов'язань ФОП ОСОБА_1 перед банком за кредитними угодами (кредитним договором № 01-1324/Т від 15.04.2013р. та договором овердрафту № 01-1503/Т/Е від 12.08.2013р.), часткове погашення банка перед ОСОБА_4 за укладеними з останнім депозитними договорами.

Уклавши оспорювані договори, банк не приймав на себе жодних зобов'язань, а навпаки, в період погіршення власних економічних показників набув можливість покращити свій економічний стан шляхом дострокового погашении виданих кредитів через звернення стягнення на предмет забезпечення зобов'язань за даними кредитами, а отже, оспорювані договори не могли призвести до неплатоспроможності банку або неможливості виконання його грошових зобов'язань перед кредиторами. Звернення банком стягнення на предмет забезпечення кредитних договорів призвело до збільшення розміру грошових активів банку за рахунок зменшення обсягу і зобов'язань банку. Таким чином, укладення оспорюваних договорів мало наслідком виключно покрашення нормативів капіталу банку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем в порушення ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», були прийнятті оскаржувані накази про визнання правочинів нікчемними.

Також, не надано відповідачем доказів того, що визначені сторонами у спірному правочину умови кредитування прямо заборонені внутрішніми документами банку.

Таким чином, судом не встановлено того, що укладений сторонами правочин можливо розцінювати як надання клієнтам переваг (пільг), не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Посилання відповідача на недотримання сторонами процедур надання кредиту (змін умов кредитування), які встановлені внутрішніми документами банку, не можуть розцінюватися судом як порушення публічного порядку в контексті статті 228 Цивільного кодексу України.

Не можуть бути визнанні обґрунтованою підставою для направлення повідомлення про визнання нікчемним спірного правочину і доводи відповідача про те, що спірний правочин укладено в період дії постанови Правління Національного банку України від 16.09.2014р. № 576 ( з урахуванням постанови Правління Національного банку України 16.09.2014р. № 90), якою для банка встановлені обмеження, не здійснювати нових кредитних операцій, кредитування за діючими кредитними договорами здійснювати лише під забезпечення високоліквідною заставою, оскільки у спірному випадку банком не укладався новий кредитний договір, не здійснювались нові кредитні операції, тощо.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання Уповноваженою особою правочину нікчемним та направлення з цього приводу повідомлення позивачу.

Відповідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» Куліш Віктора Миколайовича, третя особа ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Куліша Віктора Миколайовича, у формі повідомлення № 1792 від 14.08.2017р., яким повідомлено про нікчемність додаткової угоди № 3 від 06.08.2014р. до кредитного договору № 01-1324/Т від 15.04.2013р. та нікчемність договору поруки № 01-1324/Т/6 від 06.08.2014р - визнати неправомірними та скасувати.

Рішення Уповноваженої особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Кулішом Віктором Миколайовичем, у формі повідомлення №1979 від 01.09.2017р., яким повідомлено про нікчемність договору поруки № 01-1503/Е/3 від 06.08.2014р. - визнати неправомірними та скасувати.

Стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, 04073, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 17) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки визначені ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. 186 України.

Суддя О.В. Врона