Постанова № 72383496, 23.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/3098/17 Номер провадження 22-ц/775/290/2018

Категорія 5

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Мальованого Ю.М., Санікової О.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Кошля А.О. у місті Добропілля, в справі номер 227/3098/17, за позовом ОСОБА_1 до Добропільської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Добропільської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В обґрунтування позову посилалася на те, що 25 березня 1995 року бюро по приватизації житла при Добропільському УЖКГ в/о «Добропіллявігілля» видано свідоцтво про вправо власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_2.

27 листопада 1997 року вказану квартиру ОСОБА_2 продала ОСОБА_3.

У вересні 2003 року ОСОБА_3, будучи одноосібним власником вказаної квартири, передав її в безоплатне користування батькові позивачки ОСОБА_4, оскільки в даній квартирі довгий час ніхто не проживав та вона не була придатна для житла, утворилася комунальна заборгованість. Квартира була передана батькові позивачки на умовах, що останній погасить повністю комунальні борги та в подальшому буде їх оплачувати. При передачі квартири батькові позивачки ніяких документів не складалось, це була усна домовленість, яку ОСОБА_4 в повному обсязі виконав, а ОСОБА_3 до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ніяких вимог не пред'являв. Позивачка разом зі своїм батьком безперервно проживали у вказаній квартирі до 27.06.2014 року, позивачці виконалось 18 років та її батько переїхав жити по іншій адресі, а позивачка залишилась проживали у спірній квартирі.

Після смерті ОСОБА_3 ніхто з його родичів не заявляв вимог на цю квартиру.

25 лютого 2017 року позивачка вийшла заміж та разом з чоловіком проживають в цій квартирі. Згідно звіту експерта, ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1, складає 59072 грн.

ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на квартиру за набувальною давністю за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Добропільської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилася позивачка - ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачка посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Просить апеляційний суд скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року.

В судове засідання апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судове засідання апеляційного суду представник Добропільської міської ради Донецької області не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм за № 168 (а.с. 92).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції від 03 жовтня 2017 року, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно розпорядження органу приватизації ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_1. 10.03.1995 року складено технічний паспорт на вказану квартиру.

27.11.1997 року ОСОБА_2 продала належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3.

У вересні 2003 року за усною домовленістю між ОСОБА_3 та батьком позивачки ОСОБА_4, ОСОБА_3 передав у безоплатне користування ОСОБА_4 вказану квартиру, оскільки у вказаній вище квартирі довгий час ніхто не проживав та квартира була непридатна для проживання.

Після сплати заборгованості та здійснення ремонту, приблизно в кінці восени 2003 року батько разом з ОСОБА_1 почав проживати у вказаній квартирі. ОСОБА_3 до самої смерті жодних претензій з приводу користування квартири не висловлював.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із акту про місце проживання від 25.09.2017 року вбачається, що у вересні 2003 року ОСОБА_3, який був власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, передав у безоплатне користування зазначену квартиру зі всіма правовстановлюючими документами гр. ОСОБА_4

ОСОБА_1 проживає у вказаній квартири з 2005 року по теперішній час.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що всі вимоги, які передбачені ч. 1 статті 344 ЦК України нею виконані, вона добросовісно заволоділа майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом чотирнадцяти років, є безпідставними, оскільки частиною 1 статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як вбачається із Науково-Практичного Коментаря до статті 344 ЦК України, володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.

Саме позивачка в апеляційній скарзі вказує, що у вересні 2003 року ОСОБА_3, будучи одноособовим власником вказаної вище квартири, передав її в безкоштовне користування її батькові ОСОБА_4.

З моменту вселення у вказану вище квартиру ОСОБА_4 достовірно було відомо про власника вказаної квартири.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку не можуть застосовуватися підстави для набуття права власності згідно статті 344 ЦК України.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішені спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього року строку позову про його витребування набувальна давність не преривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року, і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Судді:

Повний текст постанови складений 23 лютого 2018 року.

Суддя О.Д.Канурна