Рішення № 72383404, 15.02.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/6646/17

Провадження 2/206/291/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2018 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Соловйовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07.10.2011 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 22000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дав згоду, щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між ним і банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк виконав свої зобов’язання за договором у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов’язанням, внаслідок чого станом на 01.11.2017 має заборгованість у загальній сумі 68355,61 гривень, з яких: 24723,97 гривень - тіло кредиту; 18719,16 гривень - відсотки за користуванням кредитом; 21181,26 гривень - нараховано пені; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень фіксована частина та 3231,22 гривень процентна складова. Вказані суми позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу в його відсутності та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що кредитний договір він не укладав, проте анкету – заяву підписував, після чого отримав кредитну карту «Універсальну» з кредитним лімітом. Пізніше з метою придбання телевізора звернувся до банку для збільшення ліміту та отримав карту «Голд». Кредитними коштами користувався. Останній платіж на карту здійснив у лютому 2017 року, після чого в нього виникли труднощі в сім’ї, тому більше заборгованість не сплачував.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, давши їм оцінку в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету – заяву № б/н від 07 жовтня 2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 22000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, та підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між ним і банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.8).

Виходячи з викладеного слідує, що 07 жовтня 2011 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, який підписаний сторонами та за яким досягнуто згоди з усіх істотних умов. При цьому сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач підписала договір без застережень, власноручно, її волевиявлення було вільним і було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором.

Таким чином, доводи відповідача, що він не укладав кредитний договір є безпідставними та такими, що спростовуються фактично встановленими обставинами справи, оскільки анкета – заява відповідачем підписана, кредитна картка ним отримана та кредитними коштами відповідач користувався, що підтверджується наданим позивачем розрахунком та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.

Банк виконав свої зобов’язання за договором у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого ліміту. У свою чергу відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов’язанням.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Договору, відповідач зобов’язався погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цих Договором.

Згідно п. 2.1.1.5.7 Договору відповідач зобов’язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, а у разі невиконання зобов’язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6, на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення кредиту, оплати винагороди Банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цих договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

У встановлені договором строки, відповідач зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим станом на 01.11.2017 має заборгованість у загальній сумі 68355,61 гривень, з яких: 24723,97 гривень - тіло кредиту; 18719,16 гривень - відсотки за користуванням кредитом; 21181,26 гривень - нараховано пені; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень фіксована частина та 3231,22 гривень процентна складова.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання договірних зобов’язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Разом з цим, у правовій позиції Верховного Суду України в справі № 6-2003цс15 зазначено що, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень (фіксована частина), та 3231,22 гривень (процентна складова), є подвійним нарахуванням неустойки, а тому вимоги банку в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи той факт, що відповідач дотепер неналежно виконує свої обов’язки з повернення отриманого ним ліміту кредитування, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням його зобов’язань у розумінні норм ЦК України, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 – ДанченкаАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(місцезнаходження м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 жовтня 2011 року у розмірі 64624,39 гривень, з яких: 24723,97 гривень - тіло кредиту; 18719,16 гривень - відсотки за користуванням кредитом; 21181,26 гривень - нарахованої пені, а також сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 22 лютого 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук