Ухвала суду № 72383247, 23.02.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/9301/15-ц

Номер провадження 2-п/243/15/2018

У Х В А Л А

про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

23 лютого 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

за участю:

секретаря судового засідання Мирошниченко А.О.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янська заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 16.10.2015 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 16.10.2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені повністю. Стягнуто з останнього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.10.2010 року станом на 31.07.2015 року, в сумі 11 418 грн. 34 коп. та суму судових витрат в розмірі 1218 грн. 00 коп.

07.02.2018 року до суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що він не погоджується категорично з вказаним рішенням суду, оскільки обставини справи встановлені не в повному обсязі. Так, зазначив, що він не з’явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних на це причин – жодної повістки про виклик в судове засідання він не отримував, як і не отримував згодом рішення суду. Вважає, що наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення йому кореспонденції з нібито його підписом підроблені, про що він підготував відповідну заяву до прокуратури м. Слов’янськ. Крім того, зазначив, що судом при вирішенні справи, не було встановлено факт, що він проживає в зоні проведення антитерористичної операції, а тому з нього не підлягають стягненню штрафні санкції та пеня, які все ж були стягнуті, а також судом не було застосовано строків позовної давності при розгляді даної справи. У зв’язку з наведеними обставинами вважає, що наявні всі підстави поновити строк для подання даної заяви та скасувати заочне рішення суду від 16.10.2015 року та призначити справу до розгляду у загальному порядку.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що борг за кредитом виплатив частинами та всю суму погасив, підтримав вимоги заяви, наполягав на її задоволенні.

Представник заявника ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 20.02.2018 року, підтримала позицію ОСОБА_1 та доводи заяви про перегляд заочного рішення, просила її задовольнити.

В судове засідання представник стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» не з’явився, про час, дату та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2/243/4869/2015, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені повністю. Стягнуто з останнього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.10.2010 року станом на 31.07.2015 року, в сумі 11 418 грн. 34 коп. та суму судових витрат в розмірі 1218 грн. 00 коп. (а.с.46).

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Твердження відповідача, викладені в заяві про перегляд заочного рішення, щодо поважності його неявки в судове засідання, призначене на 16.10.2015 року, через відсутність належного повідомлення про розгляд справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості шляхом направлення за його адресою (Донецька область, Слов’янський район, смт Билбасівка, вул. Калініна, буд. 17) поштового повідомлення – судової повістки, яку було отримано особисто під підпис «Бєлих» 09.10.2015 року та 21.10.2015 року, відповідно, останній отримав копію заочного рішення суду від 16.10.2015 року, про що також свідчить його підпис у повідомленні про отримання поштового вручення (а.с.48; 49).

Що стосується посилання заявника, щодо безпідставності позовних вимог позивача, які вказані у заяві про перегляд заочного рішення, то останні були враховані судом при винесенні рішення. Відповідач при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення від 16.10.2015 року.

Крім того, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Крім того, кредитний договір між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений 05.10.2010 року, тому саме з цього часу заявник повинен був бути обізнаним про наявність свого боргового зобов’язання перед банком.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

У зв’язку з наведеним, суд вважає, що заявник не навів доводів про поважність причин пропуску строку для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Суд, також не вбачає посилань відповідача на будь-які докази, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішення по суті та обґрунтуванням апеляційної скарги, а тому в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 16.10.2015 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_3