Рішення № 72383039, 22.02.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/10861/15-ц

Справа № 2/243/180/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.,

при секретарях Чевела С.Ю., Хміль О.М.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 Крістіни Георгіївни, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, який до початку розгляду справи по суті було уточнено, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», в зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у п. 1.1 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17 липня 2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

14 листопада 2007 року між позивачем і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 600 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача ОСОБА_3 щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг. Також позивач вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. В зв’язку з цим при зміні кредитного ліміту позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» керувався п. 3.2, п. 3.3 ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Крім цього, розмір відсотків за користування кредитом встановлений «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що передбачено п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 5.3. ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин договору. Пунктом 9.12 ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Відповідно до п. 6.5 ОСОБА_4 та правил надання банківський послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених укладеним договором.

Так, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що свої зобов’язання за договором він виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Натомість відповідач свої обов’язки за вказаним договором не виконав і станом на 31 жовтня 2017 року сума заборгованості за кредитним договором складає 75 249,53 гривень, яка складається з наступного:

4 373,15 гривень – заборгованість за кредитом, 66 954,97 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом, 100,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією, 250,00 гривень – штраф (фіксована частина) відповідно до п. 8.6 ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг, 3 571,41 гривень – штраф (процентна складова) відповідно до п. 8.6 ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг.

В зв’язку з викладеним позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 75 249 гривень 53 копійок, а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 1 600 гривень.

Представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності № 7953-К-О від 08 серпня 2017 року, в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні, викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, в якій просила суд розглядати справу в її відсутність, заперечення проти позовних вимог, викладені у своїх відзивах, підтримала в повному обсязі. Крім того, відповідач надала суду відзиви на позов та на уточнений позов, в яких позовні вимоги визнала частково, а саме: 7 411 грн. 53 коп., які складають з заборгованості за кредитом в розмірі 4 373 грн. 15 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3 038 грн. 38 коп., виходячи з наступного. Відповідач підтвердила, що 14 листопада 2007 року між нею та позивачем було укладено кредитний договір, шляхом підписання нею анкети-заяви про приєднання до ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 4 600 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказала, що вона визнає заборгованість за кредитом в сумі 4 373 грн. 15 коп., оскільки заборгованість за кредитом вона погашала не в повному обсязі. В той же час зазначила, що заборгованість по процентам за користування кредитом вона визнає в сумі 3 038 грн. 31 коп., яка утворилась за період з 31 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2017 року та розрахована виходячи з процентної ставки за користування кредитом на рівні 22.80% на рік, що була обумовлена сторонами при укладанні кредитного договору. В своїх відзивах ОСОБА_3 наполягала, що процентна ставка за користування даним кредитом є фіксованою, оскільки при укладанні кредитного договору вона не була ознайомлена з Правилами користування кредитною карткою та Тарифами банку, відповідних документів не підписувала, розмір процентної ставки за користування кредитом був встановлений на рівні 22.80% на рік, а жодних документів щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом вона не підписувала. Поряд з цим, відповідач зазначила, що до нарахування відсотків за користування кредитом має бути застосована позовна давність, оскільки проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності, натомість жодних документів, які передбачають збільшення строку позовної давності вона не підписувала. Крім цього, зазначила, що вимоги позивача щодо плати нею заборгованості за пенею та комісією в розмірі 100 грн., фіксованої суми штрафу в розмірі 250 грн., а також процентної складової штрафу в розмірі 3 571 грн. 41 коп. є незаконними, оскільки суперечать приписам Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі ордеру серії АА № 079715 від 17 січня 2018 року, в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у відзивах відповідача, позовні вимоги визнала в частині заборгованості за кредитом в розмірі 4 373 грн. 15 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3 038 грн. 38 коп. В решті вимог позивачу просила відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

14 листопада 2007 року відповідачем по справі, яка змінила прізвище з «Ковальової» на «Кондратьєву», було особисто підписано Заяву № 4130514016642600. З цієї Заяви слідує, що ОСОБА_3 ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були їй надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом вона підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також його місцезнаходження. Крім цього, в цій заяві зазначено, що сторони дійшли згоди, що документом, який підтверджує факт надання послуг (виконання робіт), є звіт, складений банком, підписаний уповноваженим працівником та скріплений печаткою банку. Поряд з цим, заявою визначено, що при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш чим на 120 днів, в зв’язку з чим банк буде зобов’язаний звернутися до суду, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від ціни позову. Відповідно до цієї заяви, а також довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» № 30.1.0.0/2-201511061345 від 09 листопада 2017 року (а.с. 86), та проти чого не заперечує відповідач по справі – ОСОБА_3 їй були видані кредитні картки з відновлюваним типом кредитної лінії.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з вимогами

частини 1 статті 207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 1 статті 628, статтею 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 підтвердила, що 14 листопада 2007 року між нею та позивачем було укладено кредитний договір, шляхом підписання нею анкети-заяви про приєднання до ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, та приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, суд приходить до переконання про укладення сторонами саме кредитного договору, та отримання в зв’язку з цим відповідачем кредиту у розмірі 4 600 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання недопустима. Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14 листопада 2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_3 Крістіною Георгієвною, станом на 31 жовтня 2017 року, вбачається, що станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становить 4 373 гривні 15 копійок, що складається з поточної заборгованості за кредитом в розмірі 4 161 гривні 86 копійок та простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 211 гривень 29 копійок.

Таким чином, приймаючи до уваги вказаний розрахунок, а також визнання відповідачем позовних вимог у цій частині, суд, керуючись ч. 4 ст. 206 ЦПК України, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 4 373 гривні 15 копійок.

Що стосується вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, по-перше, що ОСОБА_3 підписувала ОСОБА_4 та правила надання банківських послуг, а по-друге, що саме ці ОСОБА_4 та правила надання банківських послуг вона розуміла, підписуючи 14 листопада 2007 року Заяву № 4130514016642600.

В зв’язку з цим, суд приходить до переконання про обґрунтованість доводів відповідача про те, що оскільки долучені до матеріалів справи ОСОБА_4 та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку не містять її підписів, то вони й не є частиною кредитного договору, на підставі чого, суд приходить до висновку, що вказані позивачем ОСОБА_4 та правила надання банківських послуг не є частиною кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 14 листопада 2007 року.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір

процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. ОСОБА_4 договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

До того ж, суд враховує, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14 листопада 2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_3 Крістіною Георгієвною, станом на 31 жовтня 2017 року, вбачається, що збільшення розміру процентної ставки з 22,8% до 30% відбулось 01 січня 2013 року, з 30% до 34,8% - 01 вересня 2014 року, з 34,8% до 43,2% - 01 квітня 2015 року.

ОСОБА_5 з довідок щодо повідомлення відповідача про збільшення процентної ставки за користування кредитом, долучених позивачем до своєї позовної заяви (а.с. 101-103), суд не вбачає, що відповідач по справі отримувала відповідні повідомлення про збільшення процентної ставки за користування кредитом, а тому вважає, що збільшення розміру процентної ставки, починаючи з 01 січня 2013 року, відбулось без повідомлення відповідача

Отже, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 та правила надання банківських послуг, долучені позивачем до своєї позовної заяви, не є складовою частиною підписаного сторонами по справі кредитного договору, а також враховуючи, що на час укладання кредитного договору, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14 листопада 2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_3 Крістіною Георгієвною, станом на 31 жовтня 2017 року, сторонами була обумовлена процентна ставка за користування кредитом на рівні 22,8%, суд приходить до висновку, що процентна ставка за кредитним договором, укладеним між сторонами, є фіксованою, а позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», в порушення вимог ст. 1056-1 ЦК України, в односторонньому порядку, без належного повідомлення відповідача ОСОБА_3 про зміну процентної ставки за користування кредитом, її збільшив.

Що стосується вимог відповідача про застосування до позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом строку позовної давності та обмеження періоду стягнення цієї заборгованості трьома роками – з 31 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2017 року, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, суд погоджується з доводами відповідача, що оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

В той же час згідно з ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З довідок, долучених ПАТ КБ «ПриватБанк» до матеріалів справи (а.с. 65, 109), вбачається, що остання операція, здійснена відповідачем, яка свідчить про визнання нею свого боргу перед позивачем, мала місце 25 березня 2014 року, в зв’язку з чим перебіг позовної давності перервався.

Поряд з цим, зі штампу Слов’янського міськрайонного суду Донецької області про одержання, проставленому на першому аркуші позовної заяви, вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду 09 листопада 2015 року. Тобто строк позовної давності вдруге перервався 09 листопада 2015 року.

Частиною 3 статті 264 ЦК України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Крім цього, суд враховуючи, що останнім днем строку дії останньої картки, виданої відповідачу банком на виконання укладеного між ними кредитного договору, є останній день липня 2017 року (а.с. 86), вважає, що така картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Тобто за договором про надання банківських послуг – кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Так, з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14 листопада 2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_3 Крістіною Георгіївною станом на 31 жовтня 2017 року, вбачається, що черговий платіж в рахунок погашення відсотків за поточною заборгованістю не було здійснено 24 грудня 2013 року, а в рахунок погашення відсотків за простроченою заборгованістю – 30 травня 2014 року, в зв’язку з чим, розрахунок відсотків за поточною заборгованістю необхідно проводити за період з 25 грудня 2013 року по 31 жовтня 2017 року, а за простроченою заборгованістю – за період з 31 травня 2014 року по 31 жовтня 2017 року.

При розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом, суд виходить з наступного:

4 161 грн. 86 коп. (поточна заборгованість за кредитом) * 22,8 % / 360 днів * 1 407 днів (за період з 25.12.2013 року – день після несплати чергового платежу за відсотками за поточною заборгованістю по 31.10.2017 року) = 3 708 грн. 63 коп.

211 грн. 29 коп. (прострочена заборгованість за кредитом) * 22,8 % / 360 днів * 1 250 днів (за період з 31.05.2014 року – день після несплати чергового платежу за відсотками за простроченою заборгованістю по 31.01.2017 року) = 167 грн. 27 коп.

3 708 грн. 63 коп. + 167 грн. 27 коп. = 3 875 грн. 90 коп.

Таким чином, відповідач має сплатити банку заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за вищевказані періоди в розмірі 3 875 грн. 90 коп.

Що стосується вимоги позивача про сплату відповідачем заборгованості за пенею та комісією в розмірі 100 гривень, штрафу (фіксованої частини) в розмірі 250 гривень та штрафу (процентної складової) в розмірі 3 571 гривень 41 копійок, то суд в цій частині керується наступним.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з вимогами ст. 2 вказаного Закону України на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На час розгляду справи в суді Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не прийнятий.

Так, в ході судового розгляду цієї справи було встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1, а фактичним постійним місцем проживання – АДРЕСА_2. В той же час м. Слов’янськ входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14 листопада 2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_3 Крістіною Георгіївною, станом на 31 жовтня 2017 року, слідує, що станом на 14 квітня 2014 року заборгованість відповідача перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за пенею та комісією відсутня. Відповідно до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» штрафи також не підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за пенею та комісією в розмірі 100 гривень, штрафу (фіксованої частини) в розмірі 250 гривень та штрафу (процентної складової) в розмірі 3 571 гривень 41 копійка, не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 4 373 гривні 15 копійок та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 3 875 гривень 90 копійок, а всього – 8 249 гривні 05 копійок.

Отже сума задоволених позовних вимог становить 10,96% (8 249,05 грн. * 100% / 75 249,53 грн.).

Оскільки при звернені до суду в 2015 році ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у розмірі 1 218 грн., а при збільшені позовних вимог жодного документу на підтвердження сплати судового збору не надало, то суд виходить з суми судового збору 1 218 грн. Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить: 133 гривні 49 копійок (1 218 грн. * 10,96% / 100%).

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню: заборгованість за кредитом в розмірі 4 373 гривні 15 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 3 875 гривень 90 копійок, а також судовий збір в розмірі 133 гривні 49 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1056-1, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 Крістіни Георгіївни, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», який має код ЄДРПОУ: 14360570, розташованого за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, на рах. 29092829003111, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 листопада 2007 року в розмірі 8 249 гривні (вісім тисяч двісті сорок дев’ять) гривень 05 копійок, що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 4 373 гривні 15 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3 875 гривень 90 копійок, а також судовий збір у розмірі 133 (сто тридцять три) гривні 49 копійок.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької

області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_5