Постанова № 72382636, 20.02.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/838/18

Провадженя№ 3/266/356/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м.Маріуполь

Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Пантелєєв Д.Г розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився в с. Борятин Дзержинського району Житомирської області, заступника командира 1 ремонтно – відновлювального батальйону з морально – психологічного забезпечення в/ч А1586, мешкає за адресою: Житомирська область, м. Чуднів, вул. Житомирська, б. 9, кв. 1.

за ст.172-15 ч.2 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем та займаючи посаду заступника командира 1 ремонтно – відновлювального батальйону з морально – психологічного забезпечення в/ч А1586, 05.06.2017 року недбало поставився до виконання службових обов’язків, не отримав технічні засоби для проведення виховної роботи та підтримання морально – психологічного стану, таким чином усунувся від проведення занять, чим порушив ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу».

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, щиросердно покаявся в скоєному та просив суворо не карати

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

З пояснень правопорушника вбачається, що він, виконуючи обов’язок військової служби недбало поставився до своїх службових обов’язків, не провів з військовослужбовцями виховну роботу та не здійснив заходів підтримання морально – психологічного стану

Також недбале ставлення ОСОБА_1 до службових обов’язкі підтверджено поясненнями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов’язків, зобов’язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника.).

Частиною 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність військовослужбовців за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

ОСОБА_1 будучи залученим до сил та засобів, що приймають участь в антитерористичній операції повинен виконувати накази, розпорядження та вказівки визначені вищим командуванням, у тому числі передбачені для його підрозділу та за його посадою у зоні проведення АТО, зокрема для підтримання морально-психологічного стану особового складу.

Порушивши свої обов’язки в частині підтримання морально-психологічного стану особового складу, він проявив недбале ставлення до обов’язків військової служби, скоївши адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення стягнення, суд, виходячи із мети адміністративного стягнення, характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, обставин, що пом’якшують відповідальність, а саме щире каяття, вважає можливим накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в мінімальних межах санкції ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Разом із тим, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд вважає можливим звільнити правопорушника від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 40-1, 283, 280, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) гривень (розрахунковий рахунок № 31114106700055 ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37989721, одержувач платежу Маріуполь УК/Приморський р-н/22030001, код платежу 21081100).

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред’явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.