Рішення № 72382462, 20.02.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7352/17

Провадження № 2/204/290/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Гринюк Л.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто» про захист порушених прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, –

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

-визнати недійсним договір №720248 «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі», який укладено 28.07.2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто», код ЄДРПОУ 35509011;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто» одержані за недійсним договором грошові кошти у розмірі 79955, 21 грн. на користь ОСОБА_1.

В обґрунтування позову, позивач вказав на те, що між ТОВ «АвтоПросто» та ОСОБА_1 було укладено договір №720248 від 28.07.2016 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі» разом з Додатком №1, Додатком №2. Згідно умов укладеного договору відповідач виступає виконавцем певних послуг, зазначених у ст.1 Договору, а позивач є їх споживачем. На виконання умов договору позивачем було сплачено 79955,21 грн. на користь відповідача. Відповідно до ст.2 договору ТОВ «АвтоПросто» зобов’язаний вчинити дії щодо організації і створення умов для придбання автомобіля учаснику системи, який одержав право на отримання автомобіля. Розділом 2 договору визначено правила функціонування системи придбання у групах «АвтоТак», а саме передбачено порядок надання права учаснику системи на отримання автомобіля через механізм накопичення внесків та пропозиції авансових внесків, шляхом складання асигнаційних активів. Відповідно до умов договору право отримати товар позивачем залежить від внесення коштів іншими учасниками системи «АвтоТак», а розподіл фонду групи учасників системи проходить по пірамідальній схемі, коли отримання товару одним із учасників групи можливе лише в разу накопичення достатніх фінансових ресурсів шляхом залучення коштів інших учасників групи без інвестування товариством власних коштів. В подальшому учасник системи, який отримав товар, продовжує сплачувати внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам системи. При цьому позивач сплачує відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично лише за можливість одержання права на купівлю товару, яке надається не за рахунок коштів відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми. Позивач вважає, що оскільки він сплачував кошти не за товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, відповідач без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «АвтоТак», спірна угода порушує права позивача, а діяльність відповідача з реалізації системи «АвтоТак» є такою, що вводить позивача в оману, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні, кожен окремо, підтримали позовну заяву в повному обсязі, просили її задовольнити, посилаючись на обставини, які зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши на адресу суду письмові заперечення на позовну заяву, у яких просив суд відмовити у її задоволенні у зв’язку з відсутністю правових підстав.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв’язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що 28 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АвтоПросто» укладено договір, предметом якого є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об’єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «АвтоТак». Укладений між сторонами договір складається з основного тексту договору, додатку №1 (анкети учасника) та додатку №2. Всі додатки підписані сторонами і є невід’ємними частинами угоди (арк. с. 6,7,8-16).

Умовами договору передбачено, що учасник сплачує ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, зазначеними в цьому договорі, як «періодичні платежі». Марка та модель автомобіля, графік внесків періодичних платежів та щомісячної винагороди, яку учасник групи повинен сплатити товариству зазначається у додатку № 1 до договору.

Розмір одного «періодичного платежу», становить 0,8333% від ціни автомобіля, щомісячна винагорода 0,415% + ПДВ, винагорода за послуги пов’язані з передачею автомобіля Учаснику 3,00% + ПДВ (арк. с. 7).

Відповідно до довідки про ознайомлення Учасника групи із внутрішніми правилами, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з внутрішніми правилами надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах ТОВ «АвтоПросто». Терміни, визначення, умови внутрішніх правил, зрозумілі (арк.с.17).

На виконання договірних зобов’язань ОСОБА_1 28 липня 2016 року на рахунок ТОВ «АвтоПросто» внесено винагороду по договору № 720248 від 28.07.2016 року у сумі 8316 грн. (арк. с.19).

В період з 23.08.2016 по 09.09.2017 року позивач вносив на рахунок ТОВ «АвтоПросто» повні періодичні щомісячні платежі за договором № 720248 (арк.с.21-23).

Відповідно до п.19.2, п.19.3 статті 19 Розділу II цього Договору № 720248 від 28.07.2016 року, підписанням цього Договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього. Учасник підтверджує, що ТОВ «АвтоПросто» надало інформацію по суті фінансової послуги, що пропонується за цим договором із зазначенням вартості цієї послуги для учасника групи, повідомило про порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги за договором, про правові наслідки та порядок здійснення розрахунків внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги, повідомлено про механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги, повідомлено Реквізити Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів.

Встановлено, що у вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача ТОВ «АвтоПросто» із заявою про розірвання Договору №720248 від 28.07.2016 року, яке відповідно до поштового повідомлення отримано уповноваженою особою товариства 21.09.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.12.1 Договору №720248 від 28.07.2016 року Учасник, який ще не отримав Автомобіль, має право розірвати договір за власним бажанням, про що зобов’язаний повідомити ОСОБА_3 у письмовій формі. У строк, встановлений чинним законодавством ОСОБА_3 розглядає заяву учасника та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та наслідки його розірвання.

Відповідно до п.12.1.1 Договору № 720248 від 28.07.2016 року передбачено, що у разі дострокового розірвання договору на підставі заяви учасника, останньому повертаються лише періодичні платежі, сплачені за договором, за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі 2 періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на дату повернення.

Згідно з п.12.1.2 Договору № 720248 від 28.07.2016 року максимальний строк повернення періодичних платежів згідно з п. 12.1.1.1 не може перевищувати двох років з дня отримання ТОВ «АвтоПросто» заяви про дострокове розірвання Договору. Для здійснення повернення періодичних платежів Учасник повинен надіслати письмову заяву із зазначенням банківських реквізитів, згідно яких повинні бути перераховані грошові кошти.

Враховуючи, що заву про розірвання договору позивачем було направлено на адресу відповідача у вересні 2017 року, і не дочекавшись повідомлення про розірвання укладеного договору, та повернення внесених періодичних платежів, позивач 15.11.2017 року звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору та стягнення коштів.

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси, звернення ж до суду з метою захистити свої права, які можуть бути порушені в майбутньому, нормами чинного Законодавства України не передбачено.

Розглядаючи позовні вимоги в частинні визнання Договору № 720248 від 28.07.2016 року недійсним, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1, 2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення Договору позивач отримав примірник Угоди та додатки до неї, які містять опис послуг ТОВ «АвтоПросто» та підписав всі примірники Угоди та додатків до неї, що в судовому засіданні позивачем не заперечувалось.

Відповідно до ст.19 Договору, підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього.

Згідно положень, закріплених у статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766 цс15.

Поняття «несправедливі умови договору» закріплене в ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу. Аналізуючи вказану норму закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-330 цс 16.

Згідно з п. 12.1.5 ст. 12 Договору якщо учасник системи виявить бажання односторонньо відмовитись від Договору про адміністрування протягом 14 календарних днів з дати підписання Договору, Договір вважається розірваним і учасник звільняється від будь – яких зобов’язань за ним. Такому учаснику повертається вся сума коштів сплачена за договором про адміністрування.

В судовому засіданні встановлено, що позивач із заявою про розірвання угоди у чотирнадцятиденний термін до ТОВ «АвтоПросто» не звертався, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами угоди.

Відповідно до норм ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін;по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Правочини, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним.

Відповідно до ч.2,3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару ; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ст.1 Договору, укладеного в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах "АвтоТак", предметом договору є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до ст. 1 розділу ІІ Договору ТОВ «АвтоПросто» забезпечує придбання автомобіля за рахунок об’єднаних грошових коштів учасників на умовах Договору та у відповідності до Внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов’язань, передбачених Договором про адміністрування.

Відповідно до ст.8 розділу ІІ Договору ТОВ «АвтоПросто» зобов'язується надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику та здійснити оплату за автомобіль постачальнику протягом 5 робочих днів після того, як: учасник, який одержав право на отримання автомобіля здійснить відповідні платежі згідно з умовами Договору, пов’язані з видачею автомобіля; «АвтоПросто» отримає від учасника належним чином оформлені документи та гарантії згідно з вимогами цієї статті; «АвтоПросто» затвердить оформлення документів на отримання автомобіля.

Відповідно до договору з постачальником останній не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення повинен передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля.

Передбачені Договором умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в Договорі "Періодичні платежі".

Відповідно до Договору, визначено термін періодичний платіж - грошові кошти, що періодично (щомісяця) вносяться учасником групи на окремий поточний рахунок Товариства в банку для оплати поточної ціни автомобіля та використовуються для формування Фонду групи відповідно до умов договору про адміністрування та внутрішніх правил. Розмір періодичних платежів визначається Товариством щомісяця шляхом ділення поточної ціни автомобіля на загальну кількість періодичних платежів.

Таким чином, в Договорі чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім'я споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100 % від ціни автомобіля. Договором передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеного Договору, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

За системою придбання автомобілів у групах «АвтоТак» кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за Угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в Договорі, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи.

Посилання позивача щодо нечесності ведення підприємницької діяльності суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», поняття «фінансова послуга» - це операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 2 червня 2011 року № 3462-ІV (введено в дію з 9 січня 2012 року), внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі – Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі – Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах. З аналізу Ліцензійних умов можна зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п.1.2 ч.1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі – це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Відповідно до Договору, дано визначення терміну «АвтоТак» – це торговельна марка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг ОСОБА_3 з адміністрування системи придбання автомобілів у групах.

Отже, отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Враховуючи, що ТОВ «АвтоПросто» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, то можна зробити висновок, що дане товариство діє цілком легітимно. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-40 цс 13 від 11.09.2013 року.

Відповідно до ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність вищевказаних обставин.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Отже, позивачем, не наведено жодної із зазначених вище підстав для задоволення заявлених позовних вимог, зазначених обставин позивач не довів, чим не виконав вимоги Закону.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючисьст.ст.12,13,76-82,141,258,259,263-265,273 ЦПК України, ст.ст.202, 203, 215, 626, 628, 638, 901 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто» про захист порушених прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар