Постанова № 72379330, 23.02.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/976/18

Провадження № 1-кп/487/384/18

УХВАЛА

23.02.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі колегії: головуючого судді – Притуляк І.О., суддів – Гаврасієнко В.О., Нікітіна Д.Г., за участю секретаря судового засідання – Ільченко А.П., прокурора – Зідрашко О.І., обвинувачених — ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 перекладача – ОСОБА_7

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва підготовче судове засідання по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 у вчинені злочинів передбачених ст..ст. 306 ч.1, 309 ч.2, 307 ч.3, 321 ч.2 КК України , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває обвинувальний акт відносно обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 у вчинені злочинів передбачених ст..ст. 306 ч.1, 309 ч.2, 307 ч.3, 321 ч.2 КК України

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_8, ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, та ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб, з метою забезпечення безперервного розгляду провадження в суді, виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов’язків, посилаючись на те, що судовий розгляд не розпочався, обвинуваченими вчинено злочини середньої тяжкості (ч.2 ст.309 ст.321 ч.2 КК), ) та особливо тяжкі злочини (ст..306 ч.1, 307 ч.3 КК), особу обвинувачених, ОСОБА_2, яка раніше судима, ОСОБА_3, який раніше в силу ст..89 КК України не судимий , ОСОБА_1, яка раніше не судима, не мають постійного місця роботи і законного джерела доходу, тобто не мають соціально сталих зв’язків та наявність ризиків, передбачених ч. 1 п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, які продовжують існувати до теперішнього часу, а саме: обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення, враховуючи стійку антисоціальну поведінки та кількість вчинених ними кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим інші більш м’які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам, що унеможливлює застосування до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м’якого запобіжного заходу ніж домашній арешт..

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора та просив замінити запобіжний захід відносно ОСОБА_2 на більш м’який у вигляді домашнього арешту, посилаючись на незадовільний стан обвинуваченої, та її роль у вчинені даних злочинів.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 заперечувала проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просила змінити їй запобіжний захід на домашній арешт..

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора та просила замінити запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_1 на більш м’який у вигляді домашнього арешту, також посилаючись на незадовільний стан її здоров’я та потребу у лікуванні.

Обвинувачена ОСОБА_1 заперечувала проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просила змінити їй запобіжний захід на домашній арешт..

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 просив клопотання прокурора задовольнити частково, встановивши ОСОБА_3 обмеження на вихід з дому в нічни час з 21-00 по06-00 годину.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника..

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного:

Судом встановлено, що під час досудового розслідування відносно обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Судовий розгляд по справі не розпочато, але у обвинувачених 26.02.2018 року, 28.02.2018 року та 02.032018 року відповідно, закінчується строк дії запобіжних заходів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 177 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Так, запобіжні заходи у кримінальному провадженні можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.

При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються у їх сукупності та обґрунтованість підстав для продовження запобіжного заходу, а саме: обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вчинення обвинуваченими злочину середньої тяжкості (ч.2 ст.309 ст.321 ч.2 КК), ) та особливо тяжких злочинів (ст..306 ч.1, 307 ч.3 КК) у тому числі беручи до уваги особу обвинувачених те, що обвинувачена ОСОБА_2 раніше судима. Обвинувачені не мають постійного місця роботи і законного постійного джерела доходу, не мають соціально сталих зв’язків за місцем проживання, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, які продовжують існувати до теперішнього часу, а саме: той факт, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення, враховуючи стійку антисоціальну поведінку та кількість вчинених ними кримінальних правопорушень, суд вважає, що інші більш м’які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам, що унеможливлює застосування до обвинувачених більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Таким чином, з метою забезпечення безперервного розгляду провадження в суді та виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов’язків, при цьому, вік та стан здоров'я обвинувачених дозволяють застосування у відношенні них вказаного виду запобіжного заходу, суд приходить до переконання про наявність достатніх підстав для продовження ОСОБА_10 та ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Доводи обвинувачених та їх захисників щодо зміни запобіжного заходу на більш м’який у вигляді домашнього арешту, суд не приймає до уваги, вважаючи їх необґрунтованими та не підтвердженими документально.

При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються у їх сукупності та обґрунтованість підстав для продовження запобіжного заходу, а саме: обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вчинення обвинуваченим злочину середньої тяжкості (ч.2 ст.309 ст.321 ч.2 КК), та особливо тяжких злочинів (ст..306 ч.1, 307 ч.3 КК) у тому числі беручи до уваги особу обвинуваченого, який раніше в силу положень ст..89 КК України не судимий, не має соціально сталих зв’язків за місцем проживання, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, які продовжують існувати до теперішнього часу, а саме: той факт, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення, враховуючи стійку антисоціальну поведінки та кількість вчинених ним кримінальних правопорушень, суд вважає, що інші більш м’який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, що унеможливлює застосування до ОСОБА_3 більш м’якого запобіжного заходу ніж домашній арешт.

Керуючись ст.ст. 177, 181,183,331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку дії запобіжних заходів – задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_2 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утримання в СІЗО м. Миколаєва на 60 днів – до 23.04. 2018 року.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_1 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утримання в СІЗО м. Миколаєва на 60 днів – до 23.04.2018 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, строком на 60 діб до 23.04.2018 року.

Покласти на ОСОБА_3 наступні обов’язки:

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-цілодобово без дозволу прокурора та суду не залишати місце мешкання за адресою м.Миколаїв п-т Центральний, 267 кв.232;

-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

-Ухвала остаточна.

Копію ухвали надіслати начальнику СІЗО м. Миколаєва, та начальнику Ленінського ВП УНП у Миколаївській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Притуляк

Судді: В.О.Гаврасієнко

ОСОБА_11