Рішення № 72379001, 21.02.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17622/17

Провадження № 2/127/6098/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21.02.2018 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі : головуючого судді Антонюка В.В. при секретарі Гончаруку І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи ТДВ "Експрес Страхування", про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 грудня 2016 року о 03год. 45 хв. по вул. Соборній у м. Вінниці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1, який керував автомобілем PEUGEOT BIPPER, д.н.з АВ 1491 ВХ, 2009 року випуску та водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Згідно Постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 11.04.2017 р. по справі № 127/27219/16-п, яка набрала законної сили, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, закрито у зв’язку із відсутністю в його діях складу правопорушення. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав ряд механічних пошкоджень, що підтверджується копією звіту експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 02.03.2017 р. № 4., згідно якого розмір матеріального збитку завданий автомобілю позивача становить 34 937 грн.99 коп. Крім того, позивач зазначає, що внаслідок ДТП йому була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях пережитих ним у зв'язку із самим фактом дорожньо-транспортної пригоди, а також душевних стражданнях, пов'язаних з тим, що він не може користуватися автомобілем. Будучи інвалідом, позивач позбавлений можливості вільно пересуватися, відвідувати лікаря та перебуває у постійному стресі. Завдану моральну шкоду позивач н оцінює у 50 000 грн. У зв’язку із вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути із відповідача ОСОБА_2 кошти на проведення ремонту транспортного засобу у розмірі 34 937,99 грн. та кошти на відшкодування моральної суми у розмірі 50 000 грн., а також стягнути витрати понесені на авто товарознавче дослідження транспортного засобу у розмір 562,8 грн. 15.02.2018 року представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, де він просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача кошти на проведення ремонту транспортного засобу в сумі 41 807,92 грн. та кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн. В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з'явилися, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність. Уточненні позовні вимоги підтримують, просять задоволити. У разі неявка відповідача просять ухвалити заочне рішення. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - через оголошення на офіційному сайті Вінницького міського суду Вінницької області. Представник третьої особи ТДВ «Експрес Страхування» в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову. Суд вважає, що справу слід розглянути ухваливши заочне рішення на підставі ст.280 ЦПК України, відповідно до якої, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин і позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судом встановлено, що 17 грудня 2016 року о 03год. 45 хв. по вул. Соборній у м. Вінниці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1, який керував автомобілем PEUGEOT BIPPER, д.н.з АВ 1491 ВХ, 2009 року випуску та водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Позивач ОСОБА_1 на день ДТП 17.12.2016 р. являвся власником транспортного засобу PEUGEOT BIPPER, д.н.з АВ 1491 ВХ, 2009 року випуску, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХТ 559385 від 27.10.2015 року, що підтверджується реєстраційною карткою транспортного засобу (а.с.185). Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2017 р. по справі № 127/27213/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124. КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. на користь держави, постанова набрала законної сили 10.02.2017 року (а. с. 186). Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відтак, порушення відповідачем ОСОБА_2 правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. Відповідно до п. 8, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За приписами ч.2, ч.5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. В пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. За приписами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За змістом п. 1 ч. 2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Верховний Суд України у справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року прийняв правову позицію, згідно якої право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. Згідно із звіту оцінювача Вінницького НДЕКЦ № 4 від 02.03.2017 року розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля НОМЕР_2, 2009 року випуску, в результаті його пошкодження, з ПДВ складає 41 807 грн. 92 коп. (а.с.99-106). Згідно ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року №8 роз'яснено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Відповідно до положень ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року при розгляді справи № 6-954цс16.і, позивач на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав. Рішенням суду встановлено, що шкода безпосередньо спричинена ОСОБА_2 Враховуючи, що ОСОБА_2 спричинивши внаслідок ДТП матеріальну шкоду позивачу та його вина у скоєнні ДТП встановлена рішенням суду, а тому розмір шкоди слід стягнути саме з відповідача. Суд приймає до уваги звіт оцінювача Вінницького НДЕКЦ ОСОБА_4 №4 від 02.03.2017. Відповідно до вимог чинного законодавства України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, оскільки де є порушення права людини це призводить до виникнення в неї конкретного права на компенсацію моральної шкоди. Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; моральна шкода може полягати, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд з’ясував, що за своїм характером правопорушення є необережним щодо нанесення шкоди майну. Щодо глибини душевних страждань позивача ОСОБА_1 то на думку суду, такі страждання були присутні, оскільки внаслідок ДТП позивачу було пошкоджено транспортний засіб, позивач отримав певні незручності та інші негативні наслідки, а тому такі дії відповідача дійсно призвели до фізичних та моральних страждань, негативних емоцій і переживань позивача. Однак, суд вважає, що позивачем не надано доказів та не обґрунтована сума моральної шкоди саме в 50 000 грн. Тому, виходячи із вищезазначеного, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, із врахуванням розміру, заявленого позивачем, повинен бути встановлений судом на рівні 10 000,00 грн. Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно вимог ст.ст. 77, 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Враховуючи вищевикладене,оцінивши зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.16,22, 23, 1166,1167,1192,1187ЦК України, ст.ст. 7,12,78,81,82,89,110,258,263, 280 ЦПК України ,суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди – задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації не відоме, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, матеріальні збитки, нанесені ним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 41 807 грн. 92 коп. (сорок одна тисяча вісімсот сім) гривень 92 копійки.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, місце реєстрації не відоме, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисячі гривень) 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 22.02.2018 року.

Суддя :