Вирок № 72378940, 21.02.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/6930/17

Провадження №1-кп/127/841/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванченка Я.М.,

за участю:

секретаря: Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення: прокурора Солодкого С.Ю.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

потерпілого: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020010003897 від 24.05.2016 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, тимчасово не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

-06.05.2008 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк до 3 років. На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном до 1 року 6 місяців;

- 29.12.2009 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк до 3 років 1 місяця. Відповідно до ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 06.05.2008 року і визначено покарання у виді 3 років 4 місяців позбавлення волі;

- 17.10.2012 року Вінницьким міським судом за ч. 2 ст. 186, ст. 395, ч. 2 ст. 185 ч 1 ст. 70 КК України, до 4 років позбавлення волі на підставі ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину по вироку Замостянського районного суду м. Вінниці від 29.12.2009 року і визначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений в зв’язку із відбуттям строку покарання 11.02.2016 року,

- у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2016 року біля о 18.00 год., ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання у кімнаті квартири АДРЕСА_1, під час конфлікту, який виник на ґрунті неприязних відносин, спричинив ОСОБА_4, тілесні ушкодження, а саме умисно завдав останньому один удар кулаком правої руки в підочну ділянку лівої сторони обличчя, ближче до лівого вуха, в результаті якого останній втратив свідомість.

10.05.2016 року, о 03.45 год., в зв’язку з погіршенням стану здоров'я, ОСОБА_4 було госпіталізовано в неврологічне відділення Міської клінічної лікарні ШМД, що по вул. Київській, 68 в м. Вінниці з діагнозом: закрита черепно - мозкова травма, забій головного мозку важкого ступеня з вогнищами геморагічного прояснення в обох лобних долях, перелом лівої акулової дуги, забої м'яких тканин обличчя.

22.05.2016 року о 13.45 год., було констатовано смерть ОСОБА_4 у приміщенні неврологічного відділення Міської клінічної лікарні ШМД, що по вул. Київській, 68 в м. Вінниці.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 432 від 23.06.2016 року у трупа ОСОБА_4, виявлено закриту черепно — мозкову травму: синці на обличчі, крововиливи в м’які покрови голови зліва, перелом лівої вилиці, множинні ділянки забою головного мозку обох лобних та скроневих ділянках, що виникла, від дії твердого тупого предмета (предметів), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та стоїть в причинному зв’язку зі смертю. Також при судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_4, виявлені садна та синці на кінцівках та тулубі, що виникли від дії твердих тупих предметів, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в причинному зв’язку зі смертю не стоять. Смерть ОСОБА_4 настала від закритої черепно - мозкової травми, що ускладнилась набряком, набуханням та дислокацією головного мозку. Між закритою черепно - мозковою травмою та смертю ОСОБА_4 є причинний зв'язок.

Відповідно до висновку експерта № 218 - К від 06.12.2016 року вбачається наступне: виявлена під час судово - медичної експертизи у ОСОБА_4 закрита черепно - мозкова травма у вигляді синців на обличчі, крововиливів в м'які покрови голови зліва, перелому лівої вилиці, множинних ділянок забою головного мозку в лобних та скроневих ділянках, виникли від дії твердого тупого предмету (предметів), яким також може бути і кулак людини, можливо - 08.05.2016 року, як про те вказано у матеріалах наданого на експертизу кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину за ч.2 ст. 121 КК України не визнав, не розкаявся, суду пояснив, що з померлим ОСОБА_4 він знайомий, оскільки той проживав з його матір’ю в квартирі на Київській.

Його матір повідомила, що з ОСОБА_4 вони посварилися і він її вдарив. Потім, з кімнати, де ОСОБА_4 жив з його матір’ю він почув крики, а коли зайшов до кімнати, то один раз вдарив його кулаком в обличчя, а той впав на диван, однак потім сам піднявся та сів. Це відбулося біля 5-6 години вечора. На стан свого здоров’я ОСОБА_4 не скаржився. На його обличчі було лише розсічення, а через деякий час, він помітив на обличчі ОСОБА_4 біля ока гематому та викликав швидку медичну допомогу. Лікарі повідомили, що у ОСОБА_4 набряк, однак останній відмовився від госпіталізації. Після цього наступного дня, ОСОБА_4 разом із його матір’ю пішли вранці збирати пляшки. Вони часто спільно вживали спиртні напої. А вночі його розбудила мати та повідомила, що в ОСОБА_4 напади епілепсії та вони викликали швидку медичну допомогу і його відвезли в лікарню. А через 12 днів на роботі працівники поліції повідомили його, що ОСОБА_4 помер в лікарні.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим, його вина у скоєнні злочину повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується також показаннями потерпілого, свідків та іншими доказами дослідженими в судовому засіданні.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що із ОСОБА_1 раніше не знайомий. ОСОБА_4 був його племінником. Спочатку він жив в селі, а після відбуття покарання, його бачили у м. Вінниці, після чого вони вже не бачилися. ОСОБА_4 вживав алкоголь та вів бродячий спосіб життя. Про те, що ОСОБА_4 побили йому розказали знайомі. Похоронами ОСОБА_4 займався він та ховали ОСОБА_4 в селі Вахнівка. Претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_1 не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є матір’ю ОСОБА_1 Щодо обставин справи суду повідомила, що з покійним ОСОБА_4 вони поверталися додому вже п’яними. По дорозі у ОСОБА_4 стався напад епілепсії і під час падіння вдарився обличчям в бордюр. Коли вони зайшли в квартиру, в них виник конфлікт з ОСОБА_4, і останній вдарив її рукою в обличчя, й в цей час ОСОБА_1 вийшов із сусідньої кімнати і штовхнув ОСОБА_4 в наслідок чого останній впав на диван. Сергій бачив, що в ОСОБА_4 погіршилось самопочуття та вказав викликати швидку допомогу, але по прибуттю лікарів ОСОБА_4 відмовився їхати в лікарню. Пізніше ОСОБА_4 стало гірше та почастішали напади епілепсії, вона викликала швидку. Швидка забрала ОСОБА_4 в лікарню, де в нього сталося ще кілька нападів епілепсії. В квартирі, де вони спільно проживають не має електроенергії.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він працював дільничним інспектором та приїхав за викликом лікаря швидкої медичної допомоги, яка приїздила на виклик до квартири №31 по вул. Київській, однак особа – ОСОБА_4, з явними тілесним ушкодженням, відмовилася від госпіталізації та написав відповідну заяву. Він з ОСОБА_4 спілкувалися на сходовій клітині, та останній повідомив, що його побив син співмешканки. На обличчі ОСОБА_4 була гематома, але він повідомив, що почуває себе задовільно. Крім того суду повідомив, що ОСОБА_4 вів бродячий спосіб життя.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що перебував на чергуванні коли надійшов виклик, про те що привезли гр. ОСОБА_4 із тілесними ушкодженнями до лікарні. ОСОБА_4 був у поганому стані та повідомив, що син співмешканки наніс йому тілесні ушкодження. На обличчі ОСОБА_4 були синяки та опухлість. Однак від написання заяви останній відмовився та повідомив що претензій не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, працював на посаді дільничного офіцера поліції та перебував на чергуванні. Надійшов виклик про чоловіка із тілесними ушкодженнями. Він спілкувався з потерпілим, через 3 години, у лікарні, та під час дачі пояснень потерпілий повідомив, що претензій ні до кого не має, й повідомив, що в нього виник конфлікт із сином співмешканки. На обличчі чоловіка, яким виявився ОСОБА_4 була гематома. На чергування він перебував із свідком ОСОБА_7

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що в травні 2016 року, перебуваючи на чергуванні у швидкій медичній допомозі, отримала виклик «травма» в квартиру по вул. Київській. За місцем виклику по вул. Київській, в квартирі на 5 поверсі, були погані житлові умови та не було електроенергії, а в кімнаті на ліжку лежав чоловік з гематомою в ділянці ока. Жінка, яка була біля нього, повідомила, що в нього були судоми. Та було прийнято рішення госпіталізувати чоловіка. Потім до кімнати заходив чоловік, який повідомляв, що побив його.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він був лікарем бригади швидкої медичної допомоги, коли приїхав на виклик в квартиру по вул. Київській. В квартирі було дуже брудно, не було електроенергії. В кімнаті квартири був чоловік, який поводив себе агресивно, кидався речами та був в стані алкогольного сп’яніння. В чоловіка була гематома та він його оглянув, однак від госпіталізації особа відмовилася. Крім чоловіка в кімнаті ще була жінка, яка викликала швидку допомогу. Яким чином він отримав тілесні ушкодження особа не повідомляла.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що з ОСОБА_1 вона знайома та вони разом працюють. ОСОБА_1 їй розповідав, що бачив як співмешканець матері бив матір, а тому він вступився за неї та вдарив його, після чого останній впав на диван. Наступного дня співмешканця забрала швидка допомога, а в лікарні останній через деякий час помер.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона з ОСОБА_1 прийшла до квартири, де знаходилась його мати. Мати пожалілася, що ОСОБА_4 її побив. А пізніше до квартири прийшов ОСОБА_4, кричав, щоб йому відкрили двері, та мати ОСОБА_1 Відчинила йому двері. Потім ОСОБА_1 розмовляв із ОСОБА_4 сусідній кімнаті та вона чула один удар. Все це відбулося вдень. ОСОБА_4 вона побачила через деякий час та на його обличчі була гематома. Вже ввечері до ОСОБА_4 викликали швидку медичну допомогу, одразу після виявлення гематоми та набряку, однак останній від госпіталізації відмовився. А через деякий час, коли з’явилося велике садно, після повторного виклику швидкої медичної допомоги, його забрали в лікарню.

Крім показань потерпілого та свідків, допитаних в судовому засіданні, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується також і іншими доказами, зібраними у справі та безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні, а саме:

-даними витягу з кримінального провадження № 12016020010003897 від 24.05.2016 року ( т.1 а.с. 119-120);

-даними звернення начмеда МКЛ ШМД ОСОБА_13 ( т.1 а.с. 121);

-даними медичної карти стаціонарного хворого №4847 від 10.05.2016 року на імя ОСОБА_4 ( т.1 а.с. 122);

-даними протоколу огляду трупа від 23.05.2016 року - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, відповідно до якого «з лівої сторони обличчя, присутня гематома синьовато-фіолетового кольору. Також на верхніх та нижніх кінцівках присутні синці» (т.1 а.с. 123-124);

-даними лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_4 №293-10 від 24.05.2016 року ( т.1 а.с. 126);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 432 від 23.06.2016 року, відповідно до якого : «ОСОБА_4 з 10.05.2016 року по 22.05.2016 року знаходився на стацлікуванні у МКЛ ШМД м. Вінниці, де йому був встановлений наступний: «Діагноз заключний клінічний: Основний: Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку важкого ступеню з вогнищами геморагічного просякання в обох лобних долях. Перелом лівої акулової дуги, забої м’яких тканин обличчя. Ускладнення: Гіпостатична двобічна нижньодолева полі сегментарна пневмонія, важкий перебіг. ЛН ІІ. Набряк та дислокація головного мозку. Набряк легень. ГССН. ГДН. Супутній: ІХС. Атеросклерочний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ, ІІІ ст., ризик високий. »

-2.Під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 виявлено закриту черепно-мозкову травму: синці на обличчі, крововиливи в м’які покрови голови зліва, перелом лівої вилиці, множинні ділянки забою головного мозку в обох лобних та скроневих ділянках, що виникла від дії твердого тупого предмета (предметів), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та стоїть в причинному зв’язку зі смертю. Також при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 виявлені садна та синці на кінцівках та тулубі, що виникли від дії твердих тупих предметів, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в причинному зв’язку зі смертю не стоять.

-3. Смерть ОСОБА_4 настала від закритої черепно-мозкової травми, що ускладнилась набряком, набуханням та дислокацією головного мозку. Між закритою черепно-мозковою травмою та смертю ОСОБА_4.В. є причинний зв'язок.

-4. В зв’язку з тривалим перебуванням ОСОБА_4 на стацлікуванні, тканини від трупа для судово-токсилогічної експертизи не вилучались » ( т.1 а.с. 127-128);

- Даними висновку судово-медичної експертизи № 218-К від 06.12.2016 року, відповідно до якого: «Виявлена під час судово-медичної експертизи у ОСОБА_4 закрита черепно-мозкова травма у вигляді синців на обличчі, крововиливів в м’які покрови голови зліва, перелому лівої вилиці, множинних ділянок забою головного мозку в лобних та скроневих ділянках, виникла від дії твердого тупого предмету (предметів), яким також може бути і кулак людини, можливо – 08.05.2016 року, як про те вказано у матеріалах наданого на експертизу кримінального провадження. За наявними судово-медичними даними встановити більш конкретний час виникнення закритої черепно-мозкової травми у ОСОБА_4 не представляється можливим» ( т.1 а.с. -154-156);

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 01.03.2017 року за участю обвинуваченого ОСОБА_1 ( т.1 а.с. 158-160);

Аналізуючи усі досліджені судом докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину доведено повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Так, судом встановлено, що 08.05.2016 року біля о 18.00 год., ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання у кімнаті квартири АДРЕСА_2, під час конфлікту, який виник на ґрунті неприязних відносин, умисно, завдав ОСОБА_4 удару кулаком правої руки в підочну ділянку лівої сторони обличчя, ближче до лівого вуха, в результаті якого останній втратив свідомість. 10.05.2016 року, о 03.45 год., в зв’язку з погіршенням стану здоров'я, ОСОБА_4, було госпіталізовано в неврологічне відділення Міської клінічної лікарні ШМД, що по вул. Київській, 68 в м. Вінниці з діагнозом: закрита черепно - мозкова травма, забій головного мозку важкого ступеня з вогнищами геморагічного прояснення в обох лобних долях, перелом лівої акулової дуги, забої м'яких тканин обличчя, а 22.05.2016 року о 13.45 год., було констатовано смерть ОСОБА_4 у приміщенні неврологічного відділення Міської клінічної лікарні ШМД, що по вул. Київській, 68 в м. Вінниці.

Сам обвинувачений ОСОБА_1, не визнаючи своєї вини у вчиненні злочину в поясненнях наданих в судовому засіданні не заперечував того факту, що він через обурення з приводу образи його матері ОСОБА_4, зайшов до кімнати, де перебував ОСОБА_4 та завдав йому удару кулаком в обличчя від якого останній впав на диван, а на обличчі ОСОБА_4 з’явилося розсічення та пішла кров.

Крім того факт нанесення ОСОБА_1 удару ОСОБА_4 підтвердила у своїх показаннях свідок ОСОБА_12, яка була присутня в квартирі АДРЕСА_3.

Лікарі бригади швидкої медичної допомоги, яких було допитано в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, в судовому засіданні повідомили, що прибувши на виклик в квартиру по вул. Київській, було виявлено чоловіка з явними тілесними ушкодженнями. Однак чоловік від госпіталізації першого разу відмовився, а був госпіталізований до лікарні вже після другого виклику швидкої допомоги.

Свідок ОСОБА_6 також повідомив суду, що перебуваючи за адресою місця проживання ОСОБА_4 за викликом швидкої медичної допомоги, особисто спілкувався з ОСОБА_4 та на його обличчі було явне тілесне ушкодження, однак від госпіталізації ОСОБА_4 відмовився та пояснював, що його побив син співмешканки.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_14 суду пояснили, що ОСОБА_4 потрапив до лікарні з явним тілесним ушкодженням на обличчі, від написання заяви чи пояснень відмовлявся, та не мав ні до кого претензій, хоча повідомив, що його побив син співмешканки.

Свідок ОСОБА_11 хоча і не була очевидцем даної події, однак будучи колегою ОСОБА_1, повідомила, що ОСОБА_1 сам розповідав їй про те, що вступаючись за матір, вдарив співмешканця матері.

Суд оцінює критично показання свідка ОСОБА_15 в частині того, що ОСОБА_1 лише відштовхнув ОСОБА_4, внаслідок чого останній впав, оскільки ОСОБА_5 є матір’ю ОСОБА_1 та на думку суду її показання спрямовані на висвітлення дій сина у позитивному для нього світлі, оскільки в судовому засіданні вона плуталася у своїх поясненнях та сама повідомила суд, що вона та ОСОБА_4 під час вказаних подій перебували в стані алкогольного сп’яніння.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Надаючи оцінку письмовим доказам, суд приходить до переконання про недопустимість доказу - протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_15, оскільки вона під час самої події 08.05.2016 року була в стані алкогольного сп’яніння, а під час проведення слідчого експерименту була непослідовна у своїх поясненнях та не змогла дати чітких пояснень щодо обставин розвитку подій які мала місце 08.05.2016 року у її квартирі.

Водночас чіткі та послідовні показання обвинуваченого, який перебував у тверезому стані під час завдання удару ОСОБА_4, суд вважає такими що відповідають дійсності.

Обговорюючи позицію сторони захисту, щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 119 КК України як "вбивство через необережність", суд керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи" від 07.02.2003 року та оцінюючи показання обвинуваченого в частині необережного ставлення до наслідків його дій, у виді смерті потерпілого, вважає, що умисно, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, завдаючи цілеспрямованого удару в життєво-важливий орган (голову) ОСОБА_4, який в свою чергу не чинив спротиву, ОСОБА_1 міг та мав можливість передбачити настання негативних наслідків своїх дій. Існування значного часового інтервалу між завданням обвинуваченим удару кулаком ОСОБА_4, який мав місце – 08.05.2016 року та смертю потерпілого – 22.05.2016 року, не може слугувати підставою для зміни кваліфікації дій обвинуваченого оскільки дії обвинуваченого та їх наслідки безспірно пов’язані причинно-наслідковим зв’язком, що підтверджується висновками судово-медичних експертизи ( т.1 а.с. 127-127; 154-156).

Водночас суд враховує, що після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ОСОБА_1 вживав заходів щодо попередження шкідливих наслідків або ж їх зменшення, що проявилося в тому, що він надав першочергову допомогу ОСОБА_4, цікавився його станом здоров’я та викликав швидку медичну допомогу.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_1 являється особою раніше судимою (а.с.132-133;134-146), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 172), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 147), перебуває на обліку у лікаря-нарколога ( т.1 а.с. 148).

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом’якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає вчинення злочину, внаслідок неправомірних дій потерпілого.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає рецидив злочину.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення ОСОБА_1 до вчиненого злочину, який хоча не визнав вини у вчиненні злочину, однак визнав фактичні обставини події, його позитивну поведінку щодо зменшення негативних наслідків скоєного, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого не можливе без його ізоляції від суспільства, а покарання необхідне та достатнє для його перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, в розмірі наближеному до нижньої межі санкції кримінального закону.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 слід обраховувати з часу його затримання - 10.03.2017 року.

Керуючись ч.3 ст. 3 та ч.1 ст. 5 КК України суд приходить до переконання про можливість застосування відносно ОСОБА_1 ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року, оскільки злочин був вчинений ОСОБА_1 08.05.2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року) ОСОБА_1 строк попереднього ув’язнення під час досудового розслідування та судового розгляду слід зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 10.03.2017 року по день набрання вироком законної сили.

З метою забезпечення виконання вироку запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу залишити без змін.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 УПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 65-67 КК України, ст. ст. 89, 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 обраховувати з часу його затримання - 10.03.2017 року

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року) ОСОБА_1 строк попереднього ув’язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 10.03.2017 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази - диски із відеозаписами проведення слідчих експериментів (т.1 а.с. 131, а.с. 160), після набрання вироком законної сили – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору

Суддя: