Рішення № 72377717, 12.02.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7298/15-ц

Провадження № 2/635/1387/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

при секретарі - Антонян М.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

позивач - ОСОБА_2,

представник позивачів - ОСОБА_3,

діє на підставі договору правової

допомоги від 19.05.2016р.,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача: - ОСОБА_5,

діє на підставі нотаріально посвідченої

довіреності від 17.01.2017р.,

третя особа: - Циркунівська сільська рада

Харківського району Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області про повернення завдатку та безпідставно набутих грошових коштів і майна, відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення витрат на надання правової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів, переданих їй у якості авансу у розмірі 22015,50грн., збитків у розмірі 54000,00грн., моральної шкоди у розмірі 5000,00грн., 3% від суми у розмірі 642,37грн., інфляції у розмірі 11900,70грн., витрат на правову допомогу в розмірі 1462,00грн. та судовий збір у розмірі 243,60грн. також просила суд з метою забезпечення позову накласти арешт на все майно відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 13.09.2014р. вона з відповідачем домовилась про купівлю квартири АДРЕСА_1 за 10000 доларів США. У якості завдатку в цей день позивач передала відповідачу 1000 доларів США, що сторони оформили розпискою. Позивач вселилась в спірну квартиру і проживала в ній, робила поточний ремонт, оплачувала комунальні послуги. Позивачу допомагали знайомі та сусіди проводити будівельні роботи. Однак, відповідач не уклала з нею договір купівлі-продажу квартири і просила звільнити житло, отримані гроші не повернула. Позивач вважає, що за невиконання грошового зобов’язання відповідач повинна сплатити їй індекс інфляції від простроченої суми та 3% річних, а також відшкодувати їй збитки (матеріальну шкоду) у вигляді витрат, понесених позивачем на ремонт спірної квартири, моральну шкоду, оскільки позивач залишилася без житла та судові витрати.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2015 року провадження по справі відкрито, призначено судове засідання на 04 листопада 2015 року о 14 год. 00 хв.

В ході судового розгляду позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги. У якості співпозивача залучила ОСОБА_2 і згідно уточненого позову від 19 травня 2016 року зазначили, що позивачі домовились в рівних частках придбати спірну квартиру, яка належить відповідачу, ОСОБА_1 за власний рахунок буде проводити ремонт, а ОСОБА_2 оплатить завдаток та надасть іншу допомогу. Просили суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 вартість ремонту та оздоблення – 28260,00грн., витрати на оплачені комунальні послуги у розмірі 7000,00грн., 25000,00грн. моральної шкоди, 1372,77грн. суми судового збору, 10000,00грн. витрат на правову допомогу. На користь ОСОБА_2 просили стягнути 47036,40грн. подвійної суми завдатку, 13497,60грн. інфляційних витрат, 900,78грн. – 3% річних від простроченої суми, 15000,00грн. моральної шкоди, 10000,00грн. витрат на правову допомогу, 989,34грн. суму судового збору.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 06 грудня 2017 року позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 - 71632,77грн., а на користь ОСОБА_2 - 54108,64грн.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 просила суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, на грошові суми ОСОБА_4 та її чоловіка, а також заборонити останній проводити будь-які дії, спрямовані на відкриття нових рахунків та вжити інших необхідних заходів для забезпечення позову.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року зазначена заява про забезпечення позову повернута позивачу, оскільки не було сплачено судовий збір, та позивачем не надано доказів звільнення її від оплати судового збору.

Пізніше позивачі надали суду заяву, в якій просили суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру № 5 по вул. Кірова, б. 6-А в с. Циркуни Харківського району Харківської області, зареєстровану на праві власності за ОСОБА_4, заборонивши їй відчуження та зміну власника будь-яким чином.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 червня 2016 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, і їхній представник – адвокат ОСОБА_3 подали до суду заяву про слухання справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечувала, посилалась на те, що з ОСОБА_1 вони давно знайомі і вона їй здавала спірну квартиру в оренду протягом 2012-2014 років, за що ОСОБА_1 оплачувала комунальні послуги. Орендні платежі відповідачу не оплачувались. Відповідач вирішила продати дану квартиру, про що повідомила ОСОБА_1, яка захотіла її придбати, просила надати їй час, щоб зібрати грошові кошти. Як зазначила відповідач, сторони не дійшли згоди щодо купівлі квартири, договорів між собою не укладали, грошових коштів від позивачів вона не отримувала. Відповідач надала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області надіслала до суду листа, в якому просить розглянути справу без участі їхнього представника, питання щодо задоволення позовних вимог залиши на розсуд суду.

Суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 грудня 2008 року ОСОБА_4 набула право власності на квартиру № 5 по вул. Кірова, б. 6-А в с. Циркуни Харківського району Харківської області, після смерті своєї матері. Право власності було зареєстровано в КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», виготовлено технічний паспорт.

За актом від 16 квітня 2015 року, складеного депутатом Циркунівської сільради ОСОБА_6, в квартирі № 5 по вул. Кірова, б. 6-А в с. Циркуни Харківського району Харківської області, на момент складання цього акту проживала ОСОБА_7 та ОСОБА_1, що підтвердили сусіди.

Згідно копії розписки від 13 вересня 2014 року ОСОБА_4 отримала завдаток за квартиру № 5 по вул. Кірова, б. 6-А в с. Циркуни Харківського району Харківської області у розмірі 1000 доларів США від ОСОБА_2. Продаж квартири складає 10000,00 доларів США.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 208, 209-210, 219-220 ЦК України встановлено перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий правочин є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтею 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту ч. 1 ст. 527 ЦК України вбачається, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, правила ст. 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Згідно ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України вбачається, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Зі змісту зазначених норм закону можна зробити висновок, що аванс - це лише спосіб платежу і він не є зобов'язанням. Аванс не виконує забезпечувальної функції, він сплачується боржником у момент настання обов'язку платежу, тобто виконує функцію попередньої оплати. Боржник, який видав аванс, має право вимагати його повернення в усіх випадках невиконання чи неналежного виконання договору кредитором.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачами та відповідачем не було укладено попереднього договору про намір укласти договір купівлі-продажу спірної квартири, не укладався і договір про оренду квартири, тож у відповідача не виникли певні зобов’язання.

У розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Позивач в своїй позовні заяві зазначає, що відповідач завдав йому збитків, які відповідно до змісту ст. 22 ЦК України полягають у витратах, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд не погоджується з такими висновками позивача, оскільки зазначена стаття, передбачає відшкодування реальних збитків, тобто відшкодування вартості ремонту речі. В конкретному випадку ОСОБА_1 зазначила, що витрачала грошові кошти на поліпшення своїх житлових умов за власним бажанням, що свідчить про те, що зазначені витрати не пов’язані з заподіянням відповідачем позивачу будь-якої шкоди.

Також, позивачем ОСОБА_1 не надано доказів суду завдання реальних збитків їй відповідачем, тому зазначені нею витрати, не можна визнати збитками чи шкодою в розумінні положень цивільного законодавства, а тому вони не можуть бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

З наданих суду доказів не вбачається підстав вважати розписку від 13 вересня 2014 року попереднім договором, а внесену ОСОБА_2 суму у розмірі 1000 доларів США авансом, що передує виконанню зобов’язань основного договору купівлі-продажу.

Позивачем не було доведено, що між сторонами існувала домовленість про дотримання певного строку нотаріального посвідчення договору, обов’язок відповідача на здійснення дій, які б забезпечили вчинення нотаріальних дій за майбутньою угодою, а отже не доведено порушення ОСОБА_4 будь-яких умов досягнутої домовленості щодо укладення договору купівлі-продажу. Також, не було доведено, що існували перешкоди для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, належної відповідачу.

Оригінал розписки суду не надавався.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Позивач ОСОБА_1 не довела факт порушення будь-яких її прав з боку відповідача.

Позивач ОСОБА_2 на власний ризик передала відповідачу грошові кошти у розмірі 1000 доларів США під розписку, без встановлення терміну виконання зобов’язань сторонами. Отже не має права на відшкодування моральної шкоди, так як також не довела фактів порушення будь-яких її прав з боку відповідача.

Допитані в суді свідки підтвердили факт тимчасового проживання ОСОБА_1 в квартирі ОСОБА_4

При таких обставинах, суд вважає, що до спірних правовідносин не застосовуються положення про завдаток та його повернення, на які посилаються позивачі у своїх позовних вимогах.

На підставі ст. ст. 76, 77, 78-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення по справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд, системно аналізуючи норми діючого цивільного законодавства у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачі не надали доказів на підтвердження того, що за згодою відповідача були здійсненні поліпшення у спірній квартирі, які не можна відокремити, що відповідач отримав від позивача ОСОБА_2 суму грошових коштів у якості завдатку за укладення у майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, та порушення відповідачем правил належного виконання грошового зобов’язання.

За відсутності письмових доказів на підтвердження отримання грошових коштів відповідачем, суд не приймає до уваги посилання представника позивача, що розпискою від 13.09.2014р. відповідач підтвердив отримання ним від позивача грошових коштів і відноситься до них критично.

Оскільки суд вважає, що в задоволенні вимоги про стягнення подвійної суми завдатку необхідно відмовити, тому не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів: суми інфляційних нарахувань та 3% річних, суми моральної шкоди, суми оплати послуг агентства нерухомості, суми оплати витрат на юридичну допомогу, як похідні від вимоги про стягнення грошової суми, при цьому також враховує, що позивачі не надали доказів на підтвердження, що вони оплатили надані юридичні послуги.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, а саме – судовий збір у зв’язку з відмовою у задоволенні заявлених вимог суд залишає за рахунок позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області про повернення завдатку та безпідставно набутих грошових коштів і майна, відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення витрат на надання правової допомоги - відмовити.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору залишити за рахунок позивачів.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до/або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Липецьким відділом УМВС України в Харківській області 26.04.2002р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 1, Харківського району Харківської області;

Позивач - ОСОБА_2, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 42, Харківського району Харківської області;

Відповідач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, НОМЕР_3, виданий Липецьким відділом УМВС України в Харківській області 25.02.1998р., ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, б. 4АДРЕСА_2;

Третя особа - Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ: 04396685, зареєстроване у встановленому порядку місцезнаходження: с. Циркуни, вул. Соборна, б. 26, Харківського району Харківської області.

Повний текст рішення складений 22 лютого 2018 року.

Суддя Н.М. Токарєва