Вирок № 72374821, 20.02.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/3367/17

Провадження № 1-кп/711/63/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді – Кучеренко В.Г.,

при секретарі – Гладиш О.Ю.,

з участю: прокурорів – Скалозуб Т.В.

адвоката – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, завідувача кафедри економіки обліку і оподаткування Східноєвропейського університету, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.382 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинив активні протиправні дії, по перешкоджанню виконання рішення суду з метою недопущення витребування з його незаконного володіння земельної ділянки на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради.

06.12.2013 прокуратурою Черкаської області до апеляційного суду Черкаської області подано скаргу на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 26.11.2013 по справі № 22-ц/793/4/15 за позовом прокурора м.Черкаси до Черкаської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, про визнання незаконним і скасування рішення Черкаської міської ради від 24.03.2006 № 9-279 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_4 та інші)», визнання недійсним державного акта серії ЯЗ № 043584 від 23.03.2009 на право власності на землю та витребування майна з чужого незаконного володіння. Так, ОСОБА_2, отримавши 25.01.2014 примірник апеляційної скарги, 03.02.2014 подав до апеляційного суду Черкаської області відзив на апеляційну скаргу прокурора Черкаської області, в якій просив суд апеляційної інстанції залишити в силі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.11.2013, а апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області відхилити, тобто був обізнаним про початок апеляційного провадження в справі № 22-ц/793/4/15.

В подальшому, апеляційним судом Черкаської області у вказаній справі 19.02.2015 винесено рішення, котре набуло чинності на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.07.2015, згідно якого, визнано незаконним і скасовано рішення Черкаської міської ради від 24.03.2006 №9-279 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_4 та інші)» та витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1000 м2, яка розташована в м.Черкаси по вулиці Грузиненка, з кадастровим номером – 7110136700-02-009-0016 на користь територіальної громади м.Черкаси в особі Черкаської міської ради.

ОСОБА_2, будучи обізнаним про залишення в силі рішення апеляційного суду Черкаської області від 19.02.2015, про що був сповіщений юристом Федюк Іриною Юріївною, котра представляла інтереси останнього згідно нотаріально посвідченої довіреності, та, отримавши 02.03.2015 від неї на власну електрону пошту скановану його копію, умисно, з метою перешкоджання виконанню рішення апеляційного суду Черкаської області від 19.02.2015 в частині витребування з його незаконного володіння земельної ділянки на користь територіальної громади м.Черкаси в особі Черкаської міської ради, 28.08.2015 уклав договір дарування вищевказаної земельної ділянки, згідно якого безоплатно передав у власність ОСОБА_5, який являється його сином, земельну ділянку, площею 1000 м2, яка розташована в м.Черкаси по вулиці Грузиненка, з кадастровим номером – 7110136700-02-009-0016 та нормативною грошовою оцінкою 344 950 грн., зазначивши в п.8 вказаного договору, що дарувальник передав у власність обдарованого вищевказану земельну ділянку, вільну від будь-яких майнових прав і претензій осіб, про які в момент складання договору дарувальник і обдарований не знати не могли, хоча на момент укладення вказаного договору ОСОБА_2 був обізнаним із рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19.02.2015.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями спричинив істотну шкоду охоронюваним законом громадським інтересам на суму 344 950 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав в повному обсязі та надав пояснення, що вказана в обвинувальному висновку земельна ділянка в 2006 році згідно рішення Черкаської міської ради була виділена у власність гр.ОСОБА_3. У 2009 році він у придбав вказану ділянку у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу. Потім він звернувся до архітектури міста ЧЯеркаси з заявою про отримання дозволу для будівництва будинку, оскільки цільове призначення вказаної земельної ділянки було зведення житлового будинку з подальшим його обслуговуванням. Отримавши дозвіл, він звернувся до інспекції будівництва і архітектури з проханням надання дозволу на початок будівництва. Після того як отримав дозвіл у 2010 році почав будувати будинок. Основні будівні роботи закінчив у 2012 році, що дало підстави для виклику інвентарної служби для складання декларації про завершення будівництва, яку затвердила інспекція і БТІ видала технічний паспорт, після чого він зареєстрував будинок місцевих органах реєстрації. В цей же час з’являється позовна заява прокурора м.Черкаси про визнання рішення Черкаської міської ради, щодо виділення земельної ділянки незаконним та приведення купленої ним ділянки у попередній стан. Вся ця ситуація дуже вплинула на його емоційний стан. Він впав в депресію та почував себе пригнічено, оскільки він сам особисто двічі був депутатом Черкаської міської ради і точно знає, що на кожному засіданні міськвиконкому завжди присутній прокурор міста або його заступники. Проте зазвичай на засідання прибуває прокурор міста. У 2006 році ніяких протестів, щодо винесення вищевказаного рішення міськвиконкомом не було, а з’явилося лише через 7 років, коли він вже закінчив будівництво та зареєстрував будинок, вклавши в нього всі свої заощадження, витративши все, що в нього було і саме тепер його позбавляють всього. Ніхто за це не поніс ніякого покарання. Вважає, що він являється добросовісним набувачем, оскільки земельну ділянку отримав згідно договору купівлі-продажу. Коли з?явився позов прокурора, враховуючи, що він є не юридично освіченим, тому він звернувся до адвоката ОСОБА_6 ОСОБА_6 після зустрічі з ним запевнила, що він зробив все по закону і почала представництво його в суді. Рішенням першої інстанції, а саме Соснівським районним судом м.Черкаси в задоволені позовних вимог прокурора було відмовлено в повному обсязі. Під час спілкування з ОСОБА_6, вона запевнила його, що рішення законне та винесене з дотриманням чинного законодавства. В подальшому прокуратура оскаржила рішення першої інстанції і при спілкуванні з ОСОБА_6, щодо цього, остання запевнила, що ніякого іншого рішення ніж вже прийнятого на його користь, бути не може так як воно є законним. Саме тому він попросив, щоб вказаний адвокат і в подальшому вів його справу, оскільки особисто контролювати це питання він не міг так, як постійно був зайнятий. Крім того з жовтня 2014 по червень 2015 року він допомагав своєму сину писати дисертацію і вони щоденно були зайняті. Після успішного захисту сином дисертації він вирішив подарувати йому вказану земельну ділянку з недобудованим будинком, оскільки розумів, що має похилий вік і не матиме можливості добудувати його. Тому він звернувся до нотаріуса, який пояснив їм, що будинок можливо подарувати лише з земельною ділянкою. Трохи подумавши та зібравши необхідні документи, він вирішив таки подарувати синові і ділянку і будинок. В подальшому і оформили договір дарування. При зверненні до нотаріуса, останній перевірив по реєстрах чи немає заборони на відчуження вказаного будинку та земельної ділянки. Лише після цього нотаріус посвідчив договір дарування. Про рішення апеляційного суду особисто він взнав лише в вересні місяці, після того як йому на почтову скриньку прийшов лист, з рішенням. Він зв’язався з адвокатами та пані ОСОБА_6 і адвокат, якого вона також залучила на допомогу Федюк, запевнили його, що рішення першої інстанції цілком законне. Всі перемовини з адвокатом ОСОБА_6 велися телефонному режимі і вона запевняла, що Закон на його стороні. Тому він не дуже переймався цією ситуацією. Знає,що було звернення до вищого спеціалізованого суду, він не пам’ятає чи він підписував заяву чи їх підписувала адвокат, про предмет звернення йому нічого не відомо. Пам’ятає, що сплачував якесь держмито, а саме він пішов в банк, а ОСОБА_6 в телефонному режимі повідомила йому реквізити, які він і сказав касиру. Пам’ятає, що сплатив близько двох тисяч гривень. Адвокати ніколи йому не казали, що в них якісь проблеми і завжди запевняли його, що рішення має бути на його користь. Після отримання поштою рішення Вищого спеціалізованого суду, про те, що рішення апеляційного суду залишено в силі він дізнався, що апеляційним судом скасовано рішення першої інстанції. Він одразу ж почав телефонувати ОСОБА_6, проте вона в телефонній розмові повідомила, що вважає рішення незаконним, і що мовляв такі у нас суди, що виносять неправомірні рішення та сказала, що необхідно звертатися до міжнародного суду, на що він погодився. Вона написала звернення до міжнародного суду він сплатив держмито, проте подальша доля цього звернення йому не відома. В подальшому ОСОБА_6 перестала відповідати на телефонні дзвінки і взагалі десь зникла. Крім того зазначив, що ніхто йому на електронну адресу не надсилав будь-яких судових рішень, оскільки він особисто їх не бачив. А якщо й надсилалися якісь листи на електронну пошту, то доступ до його почтової скриньки має багато людей, і його комп’ютер неодноразово ламався, особисто він його не бачив. Тому вважає, що всі пред’явлені до нього обвинувачення є безпідставними, а він являється добросовісним набувачем земельної ділянки.

Незважаючи на повне невизнання своєї вини ОСОБА_2, вина останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доводиться зібраними по справі доказами, а саме:

- показами допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, який надав покази за заявою особи, щодо якої вчинялися нотаріальні дії, а саме ОСОБА_2 та показав, що працює державним нотаріусом Черкаського округу. Обвинуваченого по справі знає, оскільки він посвідчував договір дарування будинку між ним та його сином. У 2015 році на початку серпня до нього звернувся на прийом ОСОБА_2 з питанням, щодо оформлення договору дарування будинку по вул. Грузиненка 5/20 в м.Черкаси. Ним, як нотаріусом спочатку було перевірено чи дійсні наміри вказаного громадянина, щодо вчинення такого правочину та роз’яснено, що відповідно до ст.377 ЦК України при вчиненні такого правочину, а саме передачі права власності на будинок, земельна ділянка на якій зведено будинок, на тих самих підставах переходить у власність особі, якій буде подаровано будинок. Крім того ним надано перелік документів, які необхідні для вчинення вказаного правочину. Однією з умов посвідчення договору дарування та для того, щоб достеменно перевірити законність отримання земельної ділянки, ОСОБА_2 повинен був, окрім документів зазначених в переліку надати довідку з держгеокадастру, оскільки саме вони ведуть облік земельних ділянок та порядок їх відчуження. В подальшому, а саме 20.08.2015 року, ОСОБА_2 прибув до нього разом з сином та дружиною. Присутність дружини була обов’язкова, оскільки, як виявилося із наданих на перевірку документів і будинок, і земельна ділянка перебували у сумісній власності. З довідки наданої державним кадастром було встановлено, на якій підставі дана земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 Ним, як нотаріусом, вчинено ряд певних дій для перевірки наявності заборони та обтяження, щодо відчуження вказаних об’єктів та суб’єктів. В першу чергу ним перевірено держгеокадарст та встановлено відсутність обтяжень будь-якого характеру. Також перевірено суб’єкт, об’єкт, права на нерухоме майно. Лише після перевірки та встановлення ряду фактів, які не заборонять вчинення вказаного правочину ним, як нотаріусом було посвідчено договір дарування будинку та земельної ділянки між ОСОБА_2 та його сином, в присутності дружини дарувальника. Крім того, в договорі зазначено, що на час посвідчення договору встановлено, що майно, яке дарується не являється предметом спору в судових справах. Вказана інформацію зазначав ОСОБА_2 Враховуючи, що ніяких обтяжень та заборон, щодо відчуження вказаного майна не було встановлено тому у нього не було підстав н вірити ОСОБА_2

- протоколом тимчасового доступу до матеріалів цивільної справи №712/11272/13-ц з додатками;

- протоколом огляду предметів від 25.02.2017;

- постановою про визнання предметів речовими доказами від 25.02.2017;

- протоколом тимчасового доступу до нотаріальної справи та договору дарування земельної ділянки від 16.03.2017 з додатками;

- протоколом огляду предметів від 17.03.2017;

- постановою про визнання предметів речовими доказами від 17.03.2017;

- протоколом огляду предметів від 17.03.2017;

- постановою про визнання предметів речовими доказами від 17.03.2017;

- протоколом огляду предметів від 17.03.2017;

- постановою про визнання предметів речовими доказами від 17.03.2017;

Виходячи з обставин справи, встановлених в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 доведена дійсними обставинами встановленими в судовому засіданні. Зокрема поясненнями свідка ОСОБА_7, який зазначив, що при оформленні договору дарування, в ньому одним із пунктів було зазначено, що вказане майно не є предметом спору в судових справах. Вказаний пункт внесений в договір зі слів дарувальника ОСОБА_2, а тому суд вважає, що обвинувачений достовірно знаючи, що на час дарування вказаної земельної ділянки вона була предметом судового розгляду та свідомо приховав інформацію про це, що підтверджується показами обвинуваченого про те, що на час дарування майна він не знав яке рішення прийнято. Тому для вчинення дій по відчуженню вказаної ділянки, останній повинен був повідомити нотаріуса про факт існування цивільної справи в суді, предметом спору якого і є вказана в обвинувальному акті земельна ділянка.

Суд вважає, що пред’явлене обвинувачення доведено і дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.3 ст.382 КК України, а саме умисне перешкоджання виконанню рішення суду, що набрало законної сили, яке заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який характеризуються за місце проживання – позитивно.

Пом’якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_2 обставин суд не вбачає.

Обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_2 обставин суд не вбачає.

Суд вважає, що підстав для застосування обвинуваченого ОСОБА_2 ст.69 КК України не вбачається.

Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, відсутність обставини, що пом’якшує або обтяжує його відповідальність, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе при призначенні йому покарання не пов’язаного з реальним позбавленням волі.

Судові витрати по справі відсутні.

Доля речових доказів повинна бути вирішена в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370, 373 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.382 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання визначивши йому іспитовий строк один рік.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 періодично з'являтися в органи пробації по місцю проживання для реєстрації, не змінювати без відому цих органів місце постійного проживання.

Речові докази: заява до Апеляційного суду Черкаської області від 09.04.2014 відповідача ОСОБА_8, документ на 1 аркуші; розписка №22ц-370(14) від ОСОБА_8, документ на 1 аркуші; розписка від ОСОБА_8 від 27.02.2014, документ на 1 аркуші; зображення конверту (рекомендоване повідомлення) на ім’я ОСОБА_8 на 1 аркуші; заява до Апеляційного суду Черкаської області від ОСОБА_8 датована 31.01.2014, документ на 1 аркуші; заява до Соснівського районного суду м. Черкаси від ОСОБА_8 датована 20.11.2013, документ на 1 аркуші; зображення конверту (рекомендоване повідомлення) на ім’я ОСОБА_8 на 2 аркушах; супровідний лист №4159/15-Вих/22-ц/793/4/15 від 02.03.2015 на 1 аркуші; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2009, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9, документ на 3 аркушах; довіреність про представлення інтересів видана ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_10, на 1 аркуші; супровідний лист №05/3-1905вих13 від 06.12.2013 на 1 аркуші; апеляційна скарга – 1 аркуш; супровідний лист № 773/14-вих/22-ц/793/370/14 (14) від 20.01.2014 на 1 аркуші; рекомендоване повідомлення на ім’я ОСОБА_2 від 21.01.2014 на 1 аркуші; відзив на апеляційну скаргу прокурора Черкаської області за вхідним № 1995/14Вх від 05.02.2014 від ОСОБА_2 на 3 аркушах; оригінал договору дарування земельної ділянки, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, 28.08.2015 за р.№508- на 2 аркушах (справа №02-02 том №2 Договори відчуження земельних ділянок та документи, на підставі яких вони посвідчувались, 28.08.2015-05.12.2015); фотозображення електронної скриньки ОСОБА_6, яке остання долучила до протоколу допиту від 15.03.2017, про направлення на електрону скриньку ОСОБА_2 касаційної скарги. Електронний лист датований 22.04.2014, зображення на 1 аркуші; фотозображення електронної скриньки ОСОБА_10, які остання долучила до протоколу допиту від 17.03.2017, та котрі стосуються її переписки з ОСОБА_2 Зображення на 13 аркушах, які заходяться при матеріалах справи – залишити при матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів – учасниками процесу з дня його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_11