Вирок № 72371876, 22.02.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/292/18

Номер провадження 1-кп/623/121/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Довгополої І.В.,

прокурора: Ходака Є.С.,

обвинуваченого: ОСОБА_1, представника потерпілого: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017220320000883 від 07.07.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, РНОКПП: НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого:

1)13.11.2000 Ізюмським міським судом Харківської області за ч.3 ст. 81 КК України (1960р.) до 3 років позбавлення волі з відстрочкою на 2 роки;

2)13.05.2002 Ізюмським міськими судом Харківської області за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

3)30.08.2005 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 71 КК України до 2 років позбавлення волі;

4)22.06.2006 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, 71 КК України до 5 років позбавлення волі;

5)11.07.2011 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, 04.10.2013 за ст. 81 КК України звільненого умовно-достроково з невідбутим строком покарання 5 місяців 5 днів,

який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, мобільний телефон №0500214636,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2, кримінальне провадження стосовно якого виділено в окреме провадження, у період з 14.05.2017 по 15.05.2017 та проміжок часу з 01 години до 03 години, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та в судовому засіданні не встановлено, знаходячись по вул. Волонтерській в м. Ізюмі, Харківської області, діючи з корисливих мотивів, маючи єдиний умисел на викрадення чужого майна, з бетонних опор повітряної лінії зв”язку, розташованих між будинками №27-47 по вул. Волонтерській в м. Ізюмі, Харківської області, таємно викрав телефонні кабелі: ТПП 10х2х0,4 довжиною 100 м, вартістю 300 грн.40 коп.; кабель ТПП 20х2х0,4, довжиною 100 м, вартістю 556 грн.20 коп.; ТПП 30х2х0,4, довжиною 104 м, вартістю 655 грн.82 коп., чим завдав ПАТ «Укртелеком» матеріальної шкоди на загальну суму, яка згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 2895 від 19.06.2017 року становить 1512 грн.42 коп.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав, щиро розкаявся, підтвердив обставини справи, підтвердив обставини вчиненого злочину.

Представник потерпілого ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій матеріального характеру не має.

ОСОБА_2 вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31.10.2017 року визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України з випробуванням строком на 1 рік, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом покарання.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі, взявши його під варту в залі судового засідання.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються - дата, час, місце вчинення злочину, об`єкт злочину, мотив, сума матеріальної шкоди, тощо. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз’яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна, (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 є громадянином України, не одружений, не працює, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, строкової військової служби не проходив згідно ст.15 п.5 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (як раніше засуджений), перебуває на обліку в Ізюмському ОМВК, за місцем проживання скарг не надходило, раніше неодноразово судимий, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця реєстрації, вимога щодо судимості, довідка з військомату та його свідчення.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (у тому числі окремих осіб).

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України, віднесений до злочину середньої тяжкості.

Обставини, які згідно ст. 66 КК України пом’якшують покарання ОСОБА_1 - щире каяття.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які законом віднесені до злочинів середньої тяжкості, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Враховуючи тяжкість злочину, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1, беручи до уваги особу винного, зокрема, правовий статус обвинуваченого, який раніше був судимим, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, осудність, фізичний статус відсутність захворювань, те, що обвинувачений визнав себе винним на як на стадії досудового розслідування, так і в судовому засіданні, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, міра покарання обвинуваченому ОСОБА_1 повинна бути обрана в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст.75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набранням вироку законної сили не обирати.

Цивільний позов не заявлено.

Витрати, пов’язані з проведенням судової товарознавчої експертизи №2895 від 19.06.2017 року в розмірі 296,61 грн. вважати такими, що стягнуті з обвинуваченого ОСОБА_2 згідно вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 50, 65-68, ч.2 ст.185, КК України, ст.ст. 100, 124, 349, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, визначивши випробувальний термін у 2 (два) роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набранням вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні – проволоку червоного кольору, яка складається з 20 жил, довжиною 3 метра 74 сантиметра, загальною вагою 769 грам, яка знаходиться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Ізюмського МВ ГУМВС України в Харківській області - повернути потерпілому під розписку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.Д. Бєссонова