Рішення № 72370491, 19.02.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2018 Справа №607/11953/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ігровицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаною позовною заявою до відповідача - Ігровицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора. У ній просить встановити факт її родинних відносин з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, котрі є її батьком та матір'ю. Також просить визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку, загальною площею 77,3 м2, житловою 49,3 м2 з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, 1/4 частина якого належала йому особисто, а 1/12 - його дружині ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1. Окрім цього позивач просить визнати за нею право власності на 1/12 частину зазначеного будинковолодіння в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_4 В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що розбіжності у написанні її прізвища та прізвищ батьків, а також відсутність правовстановлюючих документів на вказане будинковолодіння унеможливлює спадкування нею цього майна, що порушує її права володіння та розпорядження ним. Для захисту цих прав вона змушена була звернулась до суду.

За заявою позивача до участі у справі було залучено співвідповідача - ОСОБА_2

Також позивачка подала уточнену позовну заяву в якій змінила частки у майні на яке просить визнати право власності.

В судове засідання позивач та її представник не з'явились. Остання подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій також зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник Ігровицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомив, а тому відсутні підстави вважати їх поважними. Відзиву на позовну заяву не подав. За даних обставин наявні усі підстави, визначені частиною 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), для розгляду справи за його відсутності.

Не з'явилась у судове засідання і ОСОБА_2, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності у якій також зазначає, що позов визнає.

Представник Тернопільської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі, вважає за необхідне зазначити таке:

17 листопада 1973 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб. Після укладання шлюбу остання змінила прізвище на ОСОБА_4. Вказане підтверджується фотокопією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 17 листопада 1973 року; актовий запис № 20, здійснений 17 листопада 1973 року в Ігровицькій сільській раді Тернопільського району Тернопільської області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_1 її батьками у свідоцтві про народження зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Зазначені факти підтверджуються копією вказаного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 13 жовтня 1978 року; актовий запис № 13, здійснений 13 жовтня 1978 року у Ігровицькій сільській раді Тернопільського району Тернопільської області.

Як вбачається з копій довідок № 371 від 22 серпня 2017 року, №№ 426, 427 від 21 вересня 2017 року, виданих Ігровицькою сільською радою, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_3 Ці факти підтверджуються копіями свідоцтв про смерть: серії НОМЕР_4 від 03 червня 2003 року; актовий запис № 8, здійснений 03 червня 2003 року у с. Ігровиця, Тернопільського району Тернопільської області та серії НОМЕР_5 від 07 лютого 2017 року; актовий запис № 2, здійснений 07 лютого 2017 року у Ігровицькій сільській раді Тернопільського району Тернопільської області, відповідно.

08 вересня 2017 року державний нотаріус Тернопільської районної державної нотаріальної контори Захарків Т.Б. виніс постанову № 2342/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з, зокрема, неподанням нею документів, що підтверджували б родинні зв'язки з померлим.

Згідно із вимогами статті 256 ЦПК України, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

З наведених вище доказів судом встановлено наявність неоднакового написання прізвищ батька та матері заявника у свідоцтві про народження ОСОБА_1 та у інших документах. Враховуючи, що у неї відсутні будь-які інші законні інструменти для встановлення факту їх родинних відносин, а від цього залежить виникнення у неї особистих майнових прав (на спадщину), суд вважає, що такий факт слід встановити.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадщину, котра відкрилась після смерті батька та матері суд вважає за необхідне зазначити таке.

Рішенням Тернопільської районної ради народних депутатів Тернопільської області від 28 серпня 1990 року № 170 «Про оформлення права власності на жилі будинки» було встановлено факт належності та визнано за колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_3, право власності на будинковолодіння у с. Ігровиця, Тернопільського району Тернопільської області.

Як вбачається з довідки № 427 від 21 вересня 2017 року, виданої Ігровицькою сільською радою, станом на 01 липня 1990 року будинковолодіння по АДРЕСА_1 належало до суспільної групи колгоспний двір, членами якого були: ОСОБА_3 - голова; ОСОБА_4 дружина; ОСОБА_1 - дочка; ОСОБА_2 - дочка.

Як зазначалось вище та уже встановлено судом ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, котра є матірю позивача.

Після її смерті відкрилась спадщина на частку у зазначеному будинковолодінні.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, котрі він виклав у своїй Постанові № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Враховуючи принцип рівності часток усіх членів колгоспного двору, та зважаючи на те, що у суду відсутні відомості, що хто небудь із членів цього двору втратив право на частку у його майні, до спадщини, котра відкрилась після смерті ОСОБА_4 входила 1/4 частина вказаного будинковолодіння.

На момент відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1, діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року і саме ним регулюються спірні правовідносини у частині, що стосується прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. (частина 1 статті 524 ЦК УРСР 1963 р.)

За життя ОСОБА_4 заповіту не складала, а отже має місце спадкування за законом.

При спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. (частина 1 статті 529 ЦК УРСР 1963 р.)

Отож, після смерті ОСОБА_4 було три спадкоємці першої черги: це її чоловік ОСОБА_3, дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожен із яких отримав право на спадкування 1/12 (1/4 / 3 = 1/12) частини майна померлої.

Цю спадщину вони прийняли, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 549 ЦК УРСР 1963 р. шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном вступили, в результаті чого їх частки у вказаному будинковолодінні склали по 1/3 (1/4 + 1/12) у кожного.

Як уже зазначено вище, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, не оформивши свої спадкових прав після смерті дружини.

На момент відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2, діяв і продовжує діяти Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року (далі ЦК України) і саме ним регулюються спірні правовідносини у частині, що стосується прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з вимогами частини 1 статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_3 заповіту не склав, а тому має місце спадкування за законом.

Частиною 1 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. (частина 1 статті 1270 ЦК України)

Позивач, у встановленому законом порядку звернулась до Тернопільської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, однак у видачі цього документа їй було відмовлено у зв'язку з тим, що за ОСОБА_4 не було проведено реєстрацію права власності на житловий будинок, про що державним нотаріусом винесено відповідну постанову від 08 вересня 2017 року № 2342/02-14.

Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином позивач прийняла спадщину за законом після смерті матері та батька, до складу якої входять частки у зазначеному будинковолодінні, однак позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оформити на це майно право власності та розпоряджатись ним. Таке порушене право ОСОБА_1 слід захистити.

Керуючись статтями 4, 13, 81, 82, 206, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (проживає по АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) право власності на 5/12 (п'ять дванадцятих) частин житлового будинку, загальною площею приміщень 77,3 м2, житловою площею 49,3 м2 з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 1/3 (третину) з яких в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька - ОСОБА_3, а 1/12 (одну дванадцяту) в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_4.

У решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяЛ. М. Сливка