Ухвала суду № 72370271, 22.02.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/497/18

Провадження № 1-кс/638/629/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

слідчого судді Аркатової К.В.,

секретаря Подосокорської А.О.,

за участю прокурора Подвашецького Д.В.,

слідчого Германова Д.М.,

захисника Куніцина А.Ю.,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Германова Д.М. по кримінальному провадженню № 12018220480000234 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, має на утриманні сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 31.08.2017 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.190 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців, звільнений по закінченню строку призначеного покарання,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, -

в с т а н о в и в:

08.02.2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Германова Д.М., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Подвашецьким Д.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 разом із клопотанням про дозвіл на затримання останнього з метою доставки для участі в розгляді зазначеного клопотання.

Своє клопотання обґрунтовує наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, маючи спільний умисел направлений на напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням в житло потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, 14.01.2017 року о 05:40 год., ОСОБА_2, знаходячись з ОСОБА_7, та ОСОБА_6, поблизу будинку АДРЕСА_2 зателефонував потерпілому ОСОБА_8, повідомив що йому необхідно поспілкуватись з ним і він прийде до нього додому, тим самим перевірив місцезнаходження потерпілого ОСОБА_8 Приблизно о 06 год.05 хв. ОСОБА_2, будучи з ОСОБА_7, та ОСОБА_6 постукав в двері в квартиру АДРЕСА_2, в якій проживає потерпілий ОСОБА_8 зі своєю дівчиною ОСОБА_9, де йому відкрив двері потерпілий ОСОБА_10 і реалізуючи свій злочинний умисел, діючи в групі, з корисливих мотивів, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, почали наносити удари руками в ділянку голови потерпілому ОСОБА_8, який впав на підлогу і піднявши його зайшли з ним в квартиру почавши вимагати в нього грошові кошти. Знаходячись в квартирі ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наносили тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8, в цей час ОСОБА_6 пішов на кухню, взяв кухонний ніж та почав погрожувати потерпілому ОСОБА_8 застосуванням відносно нього фізичного насильства та тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9, а ОСОБА_7, взявши два гаманці, які лежали на полиці в коридорі, дістав грошові кошти в сумі 15 000 гривень, зі скриньки дістали грошові кошти в сумі 35 000 гривень, ОСОБА_6, підійшов до потерпілого ОСОБА_8, з шиї якого зняв золотий ланцюжок 585 проби, вагою 15 грам, довжиною 55 см, приблизною вартістю 35000 російських рублів, який ОСОБА_6 повісив собі на шию.

В цей час ОСОБА_2, взявши банківські картки «Приватбанк», які належать потерпілому ОСОБА_8, та потерпілій ОСОБА_9, погрожуючи застосуванням фізичного насильства відносно потерпілої ОСОБА_9, та нанесенням тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8, змусили останнього та потерпілу ОСОБА_9 перерахувати з їх банківських карток «ПриватБанк» грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 через інтернет банкінг «Приват24» в сумі приблизно 180 000 гривень.

В подальшому, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6, та ОСОБА_7, місце вчинення кримінального правопорушення - злочину покинули, в викраденим майном, розпорядилися на власний розсуд.

Згідно, висновку судово-медичного експерта №9-ОКБ/18 від 29 січня 2018 року, 17.01.2018 о 09 год.35 хв., громадянин ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, звернувся до КЗОЗ «ОКЛ ЦЕМД та МК» та його госпіталізовано у стоматологічне відділення, де після клінічних, лабораторних та інструментальних обстежень, а також оперативного втручання встановлено діагноз: «Травматичний перелом велично-орбітального комплексу з правого боку». 23.01.2017, після завершення курсу стаціонарного лікування, хворого виписано з відділення для подальшого амбулаторного лікування. За даними медичної документації у громадянина ОСОБА_8 мала місце травма обличчя у вигляді перелому правого вилично-орбітального комплексу з виливом крові у правий верхньощелеповий синус, крововилив у слизовому оболонку рота в області 3-7-го зубів праворуч, синця в правій підочній області, саден на обличчі,- яка могла бути отримана в час вказаний в постанові призначення експертизи, від ударної дії тупого предмету, зокрема садна в дій ударів тертя, індивідуальні властивості котрих за даними наданої медичної документації встановити не представляється можливим, та відносить до ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я (згідно п.2.2.1.в, п.2.2.2. п.4.11 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом «Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р.№6). Згідно, п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом «Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р.№6» встановлені у громадянина ОСОБА_8, тілесні ушкодження не є небезпечним для життя. Визначити ступінь втрати непрацездатності буде можливо через 3-6 місяців з часу отримання тілесних ушкоджень, за наявністю яких-небудь ускладнень чи наслідків перенесеної травми (трофічних, неврологічних та інших) та надання відповідної медичної документації.

Своїми протиправними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України (розбій), тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування, за попередньою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, а саме: свідченнями потерпілого ОСОБА_8, потерпілої ОСОБА_9, висновком судово-медичної експертизи відносно встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_8, оглядом відеозаписів з камер відео спостереження, які обладнанні в під'їзді будинку АДРЕСА_2 від 25.01.2018 року, пред'явленням особи для впізнання по фотознімках ОСОБА_2 з потерпілою ОСОБА_9, протоколом тимчасового доступу до речей і документів з ПАТ «КБ Приватбанк» від 01.02.2018 року, протоколом тимчасового доступу до речей і документів з АТ «Ощадбанк» від 06.02.2018 року.

Підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність одного або декількох ризиків, перелічених в ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого п.п.1,3, ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення - злочини.

Зазначені ризики підтверджуються наступними фактичними даними.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, скоїв особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років. Великий термін покарання, який загрожує ОСОБА_2 у разі визнання ним своєї провини, може спровокувати останнього переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, так як ОСОБА_2, постійного місця проживання на території Харківської області не має, і будучи мешканцем Луганської області може покинути територію України виїхавши на територію окупованої території Луганщини.

Крім, того ОСОБА_2, може впливати на потерпілого ОСОБА_8, так як з ним не проведено всі слідчі дії та впливати на інших учасників кримінального провадження, в тому числі на підозрюваного ОСОБА_6, та ОСОБА_7, може давати їм рекомендації та вказівки, які разом з ним вчиняли злочин.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутої підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, свідчать про неможливість застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобіганню ризиків та виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків.

Прокурор та слідчий підтримали клопотання, просили його задовольнити, наполягали на не визначенні розміру застави під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_1 просив під час обрання запобіжного заходу підзахисному прийняти до уваги те, що ОСОБА_2 має постійне зареєстроване місце проживання, мати та дитина, 2016 року народження, інших злочинів не вчиняв, визнає вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, активно сприяє розкриттю злочину.

Вислухавши слідчого, прокурора, які підтримали клопотання, підозрюваного, його захисника, слідчий суддя вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, у зв'язку з існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи їх реальне існування, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу підозрюваного, який є уродженцем Луганської області, де має зареєстроване місце проживання, постійного місця проживання на території Харківської області не має, і будучи мешканцем Луганської області може покинути територію України виїхавши на територію окупованої території Луганщини, раніше судимий, офіційного джерела доходу немає, відсутність соціальних зв'язків підозрюваного, вчинення останнім злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, наявні підстави вважати, що знаходячись на волі підозрюваний може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Відповідно до ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Таким чином, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177,178 КПК України, а також те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину поєднаному із застосуванням насильства по відношенню до потерпілих, суд прийшов до висновку про можливість застосування в даному випадку вимог ст.183 КПК України та не визначає розмір застави при обранні запобіжного заходу ОСОБА_2

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.177,178,182,183,193,194,196,197, 205,206,372,395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

Клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Германова Д.М. по кримінальному провадженню № 12018220480000234 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,- задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі Харківська установа виконання покарань № 27 строком не більше 60 (шістдесяти) днів - до 19 год. 20 хв. 22 квітня 2018 року, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_2 в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя

Копію ухвали отримав:

22 лютого 2018 р. ___ год. __хв.___ (ОСОБА_2)