Постанова № 72370250, 22.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/7367/15-ц Номер провадження 22-ц/786/551/18Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.07.2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір банківського обслуговування № BLаЖГА00051932, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит на поточні потреби в розмірі 15000,00 грн. з терміном повернення кредиту 13.07.2014 року. Відповідач порушила свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитом. Просило суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за договором банківського обслуговування № BLаЖГА00051932 від 13.07.2011 року в сумі 32803,66 грн.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за договором банківського обслуговування № BLаЖГА00051932 від 13.07.2011 року в сумі 32803,66 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

З рішенням місцевого суду не погодилась відповідач. В апеляційній скарзі просила скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення комісії за управління кредитом та нарахованої пені, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема вказувала на те, що місцевий суд безпідставно стягнув з неї на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» комісію з управління кредитом, оскільки такі вимоги суперечать нормам діючого законодавства. Також зазаначає, що нарахована банком пеня значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за відсотками.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у даній справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не передбачає повідомлення учасників про розгляд справи.

За таких обставин колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Відповідно до п.п.4 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим судом встановлено, що 13.07.2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 укладений договір банківського обслуговування № BLаЖГА00051932, відповідно до якого банк надав відповідачу, як позичальнику кредит на поточні потреби в розмірі 15000,00 грн. у формі відкличної не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити банку плату за користування кредитними коштами, комісії та можливі штрафні санкції, в порядку і на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені у майбутньому і що становитимуть невід'ємну частину цього договору, з терміном повернення кредиту 13.07.2014 року.

За користування кредитними коштами, відповідно до п. 1.5 договору, встановлюється плата в розмірі 15,00% річних.

Пунктом 1.6 договору визначено, що за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за управління кредитом. Її розмір, відповідно до п. 4 Спеціальної частини договору, становить 1,75 % від суми кредиту.

Згідно п. 2.5.2 договору відповідач зобов'язався не пізніше дати, встановленої в графіку, поповнювати рахунок ПАТ «ВіЕйБі Банк», вказаний в п. 6 спеціальної частини договору, у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах, не менших за суми платежів, встановлені в графіку, а також в сумах комісії за управління кредитом.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку прострочення позичальником сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу за Графіком, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань (неповерненої чергової частини кредиту та/або несплачених процентів та/або комісії за управління кредитом), строк виконання яких настав і які не були виконані на день прострочення виконання. Ставка, яка розраховується для обчислення пені, зазначена в п. 9 Спеціальної частини договору.

В результаті неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування, утворилась заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 20.08.2015 року становить 32803,66 грн. і складається з: кредиту - 5471,32 грн.; відсотків - 1331,33 грн.; комісії по РО - 2362,50 грн.; плати за пропуск платежів - 23638,51 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволенні позовних вимог в повному обсязі місцевий суд, керувався положеннями ст.ст. 526,530, 611, 1054 ЦК України, та виходив із доведеності позивачем обставин виникнення правовідносин між сторонами.

Проте, колегія суддів частково не погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до умов кредитного договору від 13 липня 2011 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на поточні потреби, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

З наведеного слідує, що місцевий суд безпідставно стягнув з відповідача на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» комісію за управління кредитом.

Крім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З наданого банком розрахунку вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 станом на 20.08.2015 року становить по тілу кредиту - 5471,32 грн.; відсотків - 1331,33 грн., при цьому розмір плати за пропуск платежів (нарахованої банком пені) визначено 23638,51 грн., що значно перевищує розмір заборгованості за кредитом та відсотками.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про можливість зменшення розміру пені за пропуск платежів до 5000 грн.

Отже, виходячи з вищевикладеного, заочне рішення Автозаводського районного суду від 13 листопада 2015 року необхідно скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» комісії за управління кредитом в розмірі 2362,50 грн. та змінити в частині стягнення плати за пропуск платежів в розмірі 23638,51 грн. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3,4, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2015 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» комісії за управління кредитом в розмірі 2362,50 грн..

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в цій частині.

В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» плати за пропуск платежів в розмірі 23638 грн. 51 коп. змінити, зменшивши розмір плати за пропуск платежів до 5000 грн.

В іншій частині заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач /підпис/ Ю. В. Дряниця

Судді: /підпис/ Л. І. Пилипчук

/підпис/ О. В. Чумак

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю. В. Дряниця