Рішення № 72369356, 09.02.2018, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2-а/582/2/18

Справа № 582/1404/17

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2018 року

Недригайлівський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді Жмурченка В.Д.,

за участю секретаря Коваль В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в селищі Недригайлів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, Сумського обласного військового комісаріату про визнання дії та рішення протиправними та зобов'язання вчинення певних дій, щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Сумського обласного військового комісаріату, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

- зобов'язати Сумський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядкові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1, одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р. " Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...." та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання про призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1, одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги...» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

- зобов'язати Сумський обласний військовий комісаріат подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення;

- зобов'язати Міністерство оборони України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у період з 30.10.1987 року по 24.05.1989 року проходив військову службу у Збройних силах СРСР на Чорноморському флоті. Під час бойових дій у 1988 році на Чорному морі отримав осколкові поранення голови та шиї. Вказував, що відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №4567 від 02.11.2016) в період проходження військової служби ним було отримано поранення, яке є таким, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Згідно повідомлення військогового комісара Сумського обласного військового комісаріату від 05.07.2017 Департамент фінансів Міністерства оборони України відмовив йому у виплаті одноразової грошової допомоги, з мотивів що особам, звільненим зі строкової військової служби одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням інвалідності виплачується у разі настанні інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення. Позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з вирішенням питання про призначення одноразової грошової допомоги.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача Міністерства оборони України у судове засідання не з'явився, але надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, проти позову заперечує, просить відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки інвалідність йому встановлено понад 3-х місячний термін після звільненні зі служби.

Представник відповідача Сумського обласного військового комісаріату у судове засідання не зявився, надіслав до суду заперечення на позов ОСОБА_1 у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а розгдя справи провести без участі представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом ІІІ групи, проходив військову службу в радянській Армії з 30.10.1987 року по 24.05.1989 року, брав участь в бойових діях з 03.01.1988 року по 15.05.1988 року у південно-західній частиі Чорного моря (а.с. 11,14).

Також встановлено, що згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2606/ж від 01.11.2016 року в період проходження військової служби позивачем було отримано поранення яке за давністю утворення відповідає періоду участі в бойових діях, тобто отриманих у 1988 році (а.с.13).

Згідно з витягу з протоколу засідання №4567 від 02 листопада 2016 року Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, поранення позивача повязане з виконанням обовязків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії (а.с.10).

З копії виписки зі медичної карти стаціонарного хворого №3580 (а.с.15), вбачається, що ОСОБА_1 знаходився в госпіталі з 29.10.2016 по 16.11.2016, у анамзесі хворого зазначено: під час бойових дій у Чорному морі у 1988 році переніс осколкові поранення голови та шиї, контузію головного мозку. У анамнезі бувають судинні кризи змішаного характеру 2-3 на таждень, 1-2 рази на рік проходить планове лікування.

Після звернення ОСОБА_1 стосовно можливості виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.13 р. №975, позивач був повідомлений, що йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки «…згідно з ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка діяла на час первинного встановлення заявнику інвалідності, одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнений зі строкової військової служби у 1989 році, а інвалідність первинно встановлено у 2017 році, тобто понад тримісячний термін після звільнення зі служби, тому документи Департаментом фінансів Міністерства оборони України повернуто без реалізації».

Статтею 1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону - дія цьогоЗакону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, повязаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 вказаного Закону - одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цимЗакономмають право на її отримання.

Згідно п.п 6 п. 2 ст. 16 вказаного Закону (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) - одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобовязаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобовязаному або резервісту при виконанні обовязків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Згідно висновку Верховного Суду України щодо застосування ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», викладеному у постанові від 18.11.2014 р. (справа № 21-446а14) право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і в тому випадку, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, каліцтва чи іншого ушкодження здоровя, яке мало місце в період проходження служби.

Суд вважає помилковим вмотивування відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги приписами Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення, (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМ України від 28.05.2008 р. № 499, виходячи з наступного.

На день звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги Закон України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» діяв із змінами, внесеними Законом України № 5040-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців». Частиною другою Прикінцевих положень Закону № 5040-VI встановлено, що дія цьогоЗакону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Отже, Прикінцевими положеннями Закону № 5040-VI визначена його дія щодо кола осіб, на яких його положення, які набрали чинність з 1 січня 2014 року, не поширюються (зокрема, такими є особи, стосовно яких уже прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги). Постанова КМ України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», прийнята на реалізацію положеньЗакону № 2011-ХІІ(в редакціїЗакону № 5040-VI) містить положення (абзац третій пункту 2 Постанови № 975), за якими одноразова допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, яке діяло на день виникнення права на отримання допомоги. Такі норми вказаної постанови звужують право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті16,16-2,16-3Закону № 2011-ХІІ (в редакції від 1 січня 2014 року) осіб (позивача зокрема), які до 1 січня 2014 року не зверталися про отримання цієї допомоги і щодо яких, відповідно, не приймалося рішення щодо її призначення. Так, право на отримання грошової допомоги у позивача виникло до набрання чинностіЗаконом № 5040-VI(з дати встановлення інвалідності у 2011 році), проте із заявою про отримання цієї допомоги він звернувся тоді, колиЗакон № 2011-ХІІ(яким передбачено виплату одноразової грошової допомоги) діяв в новій редакції і передбачав, серед іншого, інші розміри такої допомоги (порівняно з попередньою редакцією цьогоЗакону, яка діяла на дату встановлення позивачу інвалідності). За таких обставин позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності з положеннями законодавства, чинного станом на його дату звернення (передусім Закону № 2011-ХІІ і Прядку № 975).

Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності з Порядком № 975 з встановленням йому третьої групи інвалідності.

Суд зазначає, що згідно п. 13 Порядку № 975 - керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Згідно п. 15 вказаного Порядку рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Зважаючи, що рішення комісією МО України приймається за результатом розгляду документів заявника, а такі документи позивача мали бути повернуті до Сумського ОВК разом з рішенням про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги - суд вважає вимогу щодо зобовязання Сумського обласного військового комісаріату повторно направити документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів МО України обгрунтованою.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 р. «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до вимог частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.ё

Отже, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду про зобов'язання подати суб'єкта владних повноважень звіт про виконання судового рішення, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати за розгляд справи судом слід віднести за рахунок держави відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 12, 77, 139, 143, 242, 243, 245-246, 250, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Сумського обласного військового комісаріату про визнання дії та рішення протиправними та зобов'язання вчинення певних дій, щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Зобов'язати Сумський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядкові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1, одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р. " Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...." та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання про призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1, одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги...» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п. 15.5 ч. 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України від 15.12.2017, до Харківського апеляційного адміністративного суду через Недригайлівський районний суд Сумської області.

Повне рішення суду складено 19 лютого 2018 року.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя: В. Д. Жмурченко