Ухвала суду № 72369313, 22.02.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/947/18

Провадження № 2-а/591/246/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Бурда Б.В.

за участю секретаря– Сітало Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу 5911/947/18 за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (місцезнаходження: м. Суми, вул.. Герасима Кондратьєва, буд. 27; код ЄДРПОУ 37846270) до громадянки ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2 (фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про примусове видворення за межі території України та затримання з метою забезпечення примусового видворення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.08.2017 року працівниками Охтирського МВ Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було виявлено громадянку ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка з травня 2017 року незаконно перебуває на території України, що стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначив, що оскільки відповідач у період дозволеного строку перебування з питання продовження строку перебування на території України чи оформлення документів, що підтверджують право проживання в України, не звертався, перебуває на території України незаконно та не покинув території України самостійно, а тому просить примусово видворити відповідача за межі території України. Також, вважаючи, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення про примусове видворення, просить затримати відповідача з метою забезпечення примусового видворення та звернути постанову до негайного виконання.

Відповідач позов фактично визнала та пояснила суду, що порушила правила перебування в Україні та проживала в Україні без документів на право проживання в Україні. Пояснила, що не має коштів покинути України самостійно. Пояснила, що в Україну приїхала більше 6 місяців назад, міграційну картку вона втратила.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши подані суду докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 серпня 2017 року працівниками Охтирського МВ Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було виявлено громадянку ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає на території України без документів на право проживання на території України.

У зв’язку з цим, постановою начальника Охтирського МВ Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 04.08.2017 року громадянку ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням штрафу.

Судом встановлено, що особу відповідача, громадянку ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено на підставі паспорту ОСОБА_1 Федерації в якому відсутня відмітка про перетин Державного кордону України.

Законом України ,,Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а саме, ст. 1 визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Статтею 4 Закону передбачено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Так, зокрема, ч 16 вказаної статті визначає, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України..

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в’їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Частинами 1, 2 ст. 16 цього ж Закону визначено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в’їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 2 статті 25 цього Закону передбачено що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов’язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв’язку коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

З пояснень відповідача вбачається, що вона прибула в Україну з ОСОБА_1 Федерації більше 6 місяців назад. Після чого вона за межі України не виїжджала та постійно знаходилася в Україні. Із заявою про продовження строку перебування в Україні вона не зверталася. Коштів самостійно залишити території України вона не має.

Статтею 26 Закону передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.

14 серпня 2017 року УДМС України в Сумській області було прийняте рішення № 118 про примусове повернення з України громадянку ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яким останню зобов'язано покинути територію України до 02 вересня 2017 року.

З вказаним рішенням відповідач ознайомлена 18.08.2017 року, але дане рішення виконане в добровільному порядку відповідачем не було.

Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду від 25.06.2009року № 1 ,,Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця і особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" роз'яснює, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Частиною 1 статті ст. 289 КАС України у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем законодавства України, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства в України, що виражається в знаходженні на території України із порушенням строку тимчасового перебування на території України. Відповідач не звертався із клопотанням про продовження строку перебування, не виконав в добровільному порядку рішення уповноваженого органу від 14 серпня 2017 про залишення території України у встановлений термін.

Тому, суд вважає, що на даний час відсутні правові підстави для перебування відповідача на території України, а відтак наявність всіх необхідні обставини для примусового видворення відповідача за межі України.

Крім цього, при розгляді справи сторони не вказали фактів, які б свідчили про неможливість примусового видворення відповідача за межі України за обставин, передбачених Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

У підпункті «f» п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Європейський суд з прав людини у справі «Ливада проти України» (рішення від 26 червня 2014 року) зазначив, що проголошуючи право на свободу, пункт статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в не допущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі «Дугуз проти Греції»(рішення від 06 березня 2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України затримання треба розуміти і як тимчасовий запобіжний кримінально-процесуальний, і як адміністративно-процесуальний заходи, застосування яких обмежує право на свободу та особисту недоторканність людини (абзац п'ятий пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2003 року №12-рп/2003).

З урахуванням вищенаведеного, з огляду на відсутність у відповідача будь-яких документів що дають право перебування на території України, відсутність офіційних джерел доходу, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не має належного фінансового забезпечення, щоб самостійно залишити територію України, суд приходить до переконання про необхідність затримання відповідача з метою забезпечення виконання рішення суду про його примусове видворення.

На підставі п.3 ч.2 статті 371 КАС України суд приходить до висновку про необхідність звернення до негайного виконання постанови суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 139, 241-246, 288, 289 КАС України

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Примусово видворити за межі території України громадянку ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Затримати з метою забезпечення примусового видворення за межі території України громадянку ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постанову суду звернути до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суду м. Суми шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складене 22.02.2018 року. Суддя