Постанова № 72369043, 21.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2026/18

Номер справи місцевого суду: 494/267/17

Головуючий у першій інстанції Курта Л. С.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського приватного підприємства «АГРО-2000» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2017 року, ухвалене суддею Курта Л.С.,

в с т а н о в и л а:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до сільськогосподарського приватного підприємства «Агро-2000» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 5,3516 га, розташованої на землях Вікторовської сілької ради, масив НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка отримана нею у спадщину після смерті її матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після отримання спадщини вона дізналась про те, що зазначена земельна знаходиться в оренді у відповідача СПП «Агро-2000». 12.08.2016 року вона звернулася до відповідача з заявою, в якій просила повернути земельну ділянку, але отримання відповідь про неможливість розірвання договору оренди.

Позивачка вважає, що її мати ОСОБА_6 не могла добровільно укласти договір оренди належної їй земельної ділянки на 30 років та підписати такий договір, а тому звернулася о суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди землі від 08.10.2012 року, укладений між ОСОБА_6, як орендодавцем та СПП «Агро-2000», орендарем, зареєстрований 08.10.2012 року у відділі Держкомзему у Березівському районі за № 512120004000704, за яким в оренду передана земельна ділянка площею 5,3516 га, розташована на землях Вікторівської сільської ради, масив НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1 та витребувати на її користь ОСОБА_2 вказану земельну ділянку.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2017 року ОСОБА_2 у позові до сільськогосподарського приватного підприємства «АГРО-2000» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3, представник ОСОБА_2, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого 15 грудня 2001 року Вікторівською сільською радою Березівського району Одеської області ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 5,35 га на території Вікторівської сільської ради, масив НОМЕР_2.

08.10.2012 року ОСОБА_6 уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з сільськогосподарським приватним підприємством «АГРО-2000» строком на 30 років.

За життя ОСОБА_6 жодних претензій з приводу укладення вказаного договору до відповідача не пред'являла.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Також судом встановлено, що 16.09.2015 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, у тому числі на земельну ділянку загальною площею 5,3516 га, розташовану на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області, масив НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданого Вікторівською сільською радою Березівського району Одеської області 15 грудня 2001 року (а.с.10).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що 08.10.2012 року власник земельної ділянки ОСОБА_6 та сільськогосподарське приватне підприємство «АГРО-200» домовились про укладання договору оренди землі та підписали його, державна реєстрація якого здійснена 08.10.2012 року.

Відповідно до п. 40 договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Тобто, суд прийшов до вірного висновку, що зміна власника орендованої земельної ділянки з ОСОБА_6 на ОСОБА_2 не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди від 08.10.2012 року.

Крім того, судом по справі була призначена почеркознавча експертиза, згідно висновку якої підпис від імені ОСОБА_6 на договорі оренди землі від 08 жовтня 2012 року, укладеному між ОСОБА_6, як орендодавцем, та сільськогосподарським приватним підприємством «АГРО-2000», як орендарем, виконаний ймовірно ОСОБА_6 (а.с.110-113).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є договори та інші правочини.

Згідно ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим вимогам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно до ч.3 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст.13 Закону України « Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за орендну плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно до ст.15 Закону України « Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди( місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови її і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження ( обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини,відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди земельної ділянки однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також ст.ст.4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 17 Закону України "Про оренду землі" визначено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.19 Закону України « Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що жодних порушень з боку відповідача при укладанні 08.10.2012 року договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_6 встановлено не було, а тому на законних підставах в задоволені позову судом на законних підставах було відмовлено.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 про те, що суд, ухвалюючи рішення надав не вірну оцінку доказам, які містяться у справі, а саме те, що не зважаючи на тривалість хвороби спадкодавця (з 2000 року) стан її здоров'я різко погіршився за рік до смерті у 2012 році, що і вимагало від неї додаткових витрат на лікування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що відповідно до копії пенсійного посвідчення вона була інвалідом ще з 2000 року. Крім того, вказаний договір виконувався з моменту його укладання до смерті ОСОБА_6, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, а за життя ОСОБА_6 не пред'являла претензій до відповідача з приводу укладання договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012 року.

Доводи про те, що висновок суду про порушення прав позивача у справі не відповідає матеріалам справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд, відповідно до вимог чинного законодавства повно та всебічно з'ясував всі обставини справи, надані сторонами докази, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи стосовно того, що суд невірно надав оцінку висновку судово-почеркознавчої експертизи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом був прийнятий до уваги висновок експерта № 17-324 від 08.10.2017 року, відповідно до якої експертом зазначено, що підпис від імені ОСОБА_6 на договорі оренди землі від 08 жовтня 2012 року, укладеному між ОСОБА_6, як орендодавцем, та сільськогосподарським приватним підприємством «АГРО-2000», як орендарем, виконаний ймовірно ОСОБА_6

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець

Дата складення повного судового рішення 22 лютого 2018 року.