Постанова № 72368978, 21.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/205/18

Номер справи місцевого суду: 501/2138/17

Головуючий у першій інстанції Максимович Г.В.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 09 жовтня 2017 року,

встановила:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, просила суд провести розподіл спільного майна подружжя. Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/2 частину кафе з офісним приміщенням, загальною площею 828 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_3; накласти арешт на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1597 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для розташування будівлі кафе з офісними приміщеннями, адреса розташування АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_3 Заява мотивована тим, що існує загроза утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, просила задовольнити клопотання.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 09 жовтня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно: 1/2 частину кафе з офісним приміщенням, загальною площею 828 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_3

Накладено арешт на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1597 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для розташування будівлі кафе з офісними приміщеннями, адреса розташування АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_3

Зазначену ухвалу суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 В скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали суду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спірне нерухоме майно передано ним в іпотеку ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» в якості забезпечення зобов'язання за кредитним договором, тому вважає, що була відсутня необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Інші сторони судове рішення не оскаржували.

Апелянт в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї викладених у відзиву, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, просила визнати за нею право власності на 1/4 частину кафе з офісним приміщенням, загальною площею 828 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; 1/4 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1597 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для розташування будівлі кафе з офісними приміщеннями, адреса розташування АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину кафе з офісним приміщенням, загальною площею 828 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; право власності на 1/4 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1597 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для розташування будівлі кафе з офісними приміщеннями, адреса розташування АДРЕСА_2.

Одночасно представник позивача звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, мотивуючи тим, що існує загроза утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Згідно ст. 151, 152, 153 ЦПК України (в редакції Закону, що діяла станом на час розгляду справи судом першої інстанції), суд може за заявою позивача вжити заходів забезпечення позову, які повинні випливати із суті заявлених позовних вимог. При цьому забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується, зокрема накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; встановленням заборони вчиняти певні дії.

Аналогічна норма міститься і в ст. 149, 150 ЦПК України, діючого на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Отже, таким заходом забезпечення позову, як арешт, суд захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Таким чином, накладання арешту - забезпечення позовних вимог позивача по справі не носять дискримінаційного характеру по відношенню до відповідача по справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є розподіл спільного майна подружжя, а саме кафе з офісним приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки, загальною площею 0,1597 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для розташування будівлі кафе з офісними приміщеннями, адреса розташування АДРЕСА_2.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволений. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги про порушення прав відповідача є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги як на підставу скасування ухвали щодо передачі апелянтом вказаного нерухомого майна в іпотеку ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» в якості забезпечення зобов'язання за кредитним договором висновків суду першої інстанції не спростовують. Крім того, ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» не позбавлений права у разі порушення своїх прав звернутися до суду за їх захистом у встановленому законом порядку.

Інших доводів про неправильність судового рішення апелянтом в скарзі не зазначено.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, всупереч твердженню скарги, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням вимог закону, тому у відповідності зі ст. 375 ЦПК України, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, судова колегія,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 09 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 22 лютого 2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

Ю.І.Кравець