Постанова № 72368943, 15.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1062/18

Номер справи місцевого суду: 523/4817/16-ц

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: Черевка П.М.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Бахірко А.Г.,

за участю: правонаступника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

08 квітня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 07 грудня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 5 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а остання повинна була повертати його зі сплатою 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки умови договору відповідач не виконала, тому станом на 29.02.2016р. у неї виникла заборгованість у розмірі 11 583,40 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, при цьому зазначила, що ОСОБА_4 користувалась карткою до 2009 року.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти стягнення грошей, вказуючи на те, що у неї була лише зарплатна картка, в 2009 році вона звільнилась з роботи, жодних претензій з боку керівництва до неї було, зарплатну картку вона здала, претензій з боку банку до неї також не було. Оскільки кредитна картка їй не була потрібна, тому її у неї не було. Також відповідач посилалась на пропущення позивачем строку позовної давності.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2016 року позовну заяву залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

На підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року до участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_4 залучено ОСОБА_5.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, але про розгляд справи сповіщався належним чином та завчасно, документів підтверджуючих поважність причини неявки до апеляційного суду ним надано не було. Тому у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та у доступі до суду апеляційної інстанції.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, 07 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», яке в наступному змінило назву на ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту укладення. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі є останнім днем місяця, указаного на картці.

Оскільки умовами договору між сторонами, встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повертати борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, то право кредитора слід вважати порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у спірних правовідносинах позовна давність до вимог про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачаєьься із матеріалів справи, остання проплата ОСОБА_4 була здійснена 06 травня 2010 року на суму 30 гривень, і саме з цього дня починався перебіг позовної давності, однак ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом лише 08 квітня 2016 року.

В силу ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, за відсутності поважних причин пропущення позовної давності, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, за наявності письмової заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності (а.с.35-38), суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові на підставі ч.4 ст.267 ЦК України - в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що звернення банку до суду відбулось поза межами встановленого законом строку позовної давності.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано застосував вимоги ст. ст. 257, 267 ЦК України та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було,проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи, оскільки у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й у ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384, 389 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 21 лютого 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

П.М.Черевко

Р.Д.Громік