Постанова № 72368745, 21.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/196/18

Номер справи місцевого суду: 505/572/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання, за апеляційною скаргою Одеського державного університету внутрішніх справ на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року про відмову у задоволенні заяви Одеського державного університету внутрішніх справ про забезпечення позову,

встановила:

У березні 2017 року ОДУВС звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання в сумі 44693,48 грн.

13 вересня 2017 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на рухоме майно, що належить відповідачу, а саме автомобіль Toyota land Cruiser 4700 (1998), номерний знак ВН 8883 HI (свідоцтво серії СХМ №186847, видане 30.03.2017 року) червоного кольору. Номер двигуна НОМЕР_1. Номер кузову - JT111WJA005000980; - автомобіль Nissan X-Trail 1997 (2008), номерний знак НОМЕР_2 (свідоцтво серії СХО 497395, видане 26.08.2016 року) чорного кольору. Номер двигуна - MR20528267. Номер кузову - JN1TBNT31U0013759; автомобіль Mazda 3231489 (1995), номерний знак НОМЕР_3 (свідоцтво CAT 493188, видане 26.11.2013 року), синього кольору. Номер двигуна - Z5450809. Номер кузову - JMZBA125200305846.

Свою вимогу мотивував тим, що відповідач у справі - ОСОБА_2 - під час розгляду справи по суті може розпорядитися зазначеним рухомим майном та відчужити його на користь невідомих осіб, що може ускладнити або навіть зробити неможливим виконання судового рішення у випадку задоволенні позову.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Зазначену ухвалу суду оскаржує в апеляційному порядку Одеський державний університет внутрішніх справ. В скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали суду та постановку нової, про задоволення заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд, отримавши заяву про забезпечення позову, яка була направлена до суду 13.09.2017 року, 15.09.2017 року, відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України (в редакції Закону на час розгляду в суді першої інстанції) повинен був її розглянути в день її надходження, замість чого, 18.09.2017 року вирішив спір по суті, відмовивши у задоволенні позову та постановивши ухвалу про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї викладених у відзиву, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у березні 2017 року ОДУВС звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання в сумі 44693,48 грн.

Згідно ст. 151, 152, 153 ЦПК України (в редакції Закону, що діяла станом на час розгляду справи судом першої інстанції), суд може за заявою позивача вжити заходів забезпечення позову, які повинні випливати із суті заявлених позовних вимог. При цьому забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно.

Аналогічна норма міститься і в ст. 149, 150 ЦПК України, діючого на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції всупереч твердженню апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та давши оцінку всім зібраним у справі належним доказам обґрунтовано виходив з того, що справу розглянуто по суті, у задоволенні позову ОДУВС відмовлено, тому відсутні правові підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Доказів, які б спростовували встановлені обставини, апелянтом до суду апеляційної інстанції не надані.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги про порушення прав відповідача є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні заяви ОДУВС про застосування заходів забезпечення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги як на підставу скасування ухвали щодо розгляду судом першої інстанції одночасно справи по суті та заяви про забезпечення позову не можуть вважатись підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Інших доводів про неправильність судового рішення апелянтом в скарзі не зазначено.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, всупереч твердженню скарги, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням вимог закону, тому у відповідності зі ст. 375 ЦПК України, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, судова колегія,

постановила:

Апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ залишити без задоволення.

Ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст Постанови складено 22 лютого 2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

ОСОБА_3