Постанова № 72368384, 21.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/228/18

Номер справи місцевого суду: 518/1652/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2017 року,

встановила:

У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, просило суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 430 292,28 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6454,38 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 15.02.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем, ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ODJ0AN02000015, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 61678,30 грн. строком до 15.02.2012 року зі сплатою встановлених процентів.

Виконання зобов’язань за даним кредитним договором було забезпечено укладеним договором поруки від 15.02.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із основного боргу та процентів а також інші витрати згідно умов договору.

Відповідач ОСОБА_3 не виконував належним чином зобов’язання за кредитним договором, в результаті чого, у відповідача станом на 05.08.2015 року виникла заборгованість у розмірі 430292,28 грн., з яких: 42646,70 грн. – заборгованість за кредитом; 110059,12 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2667,21 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом; 27491,25 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк». В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Сторони в судове засідання не з’явилися. Про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Справа розглянута апеляційним судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 15.02.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем, ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ODJ0AN02000015, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 61678,30 гривень строком до 15.02.2012 року зі сплатою встановлених процентів.

Виконання зобов’язань за даним кредитним договором було забезпечено договором поруки, укладеним 15.02.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, порука за яким відповідно до п. 12 даного договору припиняється по закінченню 5 років з дня закінчення строку повернення кредиту за кредитним договором, тобто до 15.02.2017 року.

У зв’язку з тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання по кредитному договору у нього утворилась заборгованість та станом на 05.08.2015 року становила 430 292,28 грн.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач по справі, ОСОБА_3, помер 17.09.2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД №346197 від 24.09.2013 року (а.с. 33), у зв’язку з чим ухвалою суду від 01.02.2017 року було залучено до участі у справі в якості його правонаступників – ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому, спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки у тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцям.

З відповіді Любашівської ДНК вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3, померлого 17.09.2013 року, не заводилася (а.с.50).

Згідно ст. ст. 553-554 ЦК України поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого боржника у разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.

З договору поруки від 15.02.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що будь-які умови щодо відповідальності поручителів після смерті позичальника у ньому відсутні.

Відповідно до ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.

Отже, обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору між кредитором, спадкоємцем і поручителем про стягнення заборгованості за кредитним договором у випадку смерті боржника є: прийняття спадкоємцями спадщини; наявність та розмір спадкового майна; згода поручителя відповідати перед кредитором за будь-якого нового боржника; невиконання чи неналежне виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором; пред’явлення позову до поручителя в межах строку, визначеного законодавством.

Як на підставу задоволення скарги, апелянт посилається на не витребування судом першої інстанції відомостей щодо зареєстрованого транспортного засобу за позичальником, відомостей з банківських установ щодо перевірки наявності депозитів позичальника та відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Проте, зазначені доводи скарги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а саме, а.с.139 – відповідь регіонального сервісного центру в Одеській області щодо зареєстрованих транспортних засобів за гр. ОСОБА_3

Матеріали справи не містять клопотань ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо витребування судом інших доказів, проведення оцінки майна тощо.

Доказів, які б спростовували встановлені обставини, апелянтом до суду апеляційної інстанції не надані.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк». Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, судова колегія,

постановила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 22 лютого 2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

ОСОБА_6