Рішення № 72368170, 22.02.2018, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/1293/17

Провадження по справі № 2/514/89/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Тончевої Н.М.,

при секретарі – Образенко Т.М.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Тарутинського району Одеської області, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області, де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області по відділу Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Одеської області,ОСОБА_4 районна державна нотаріальна контора Одеської області про визнання недійсним та скасування державного акту, свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту належності сертифікату померлому та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Тарутинського району Одеської області, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області, який вподальшому уточнила та просить:

визнати недійсним та скасувати записи про реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №035195;

визнати недійсним та скасувати записи про реєстрацію Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВВК №126099;

встановити факт належності ОСОБА_5 сертифікату на право на земельну частку (пай) №0531938;

визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) що за життя належало ОСОБА_5.

Свої вимоги мотивує тим, що 06 жовтня 1998 року на підставі рішення ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області від 10 вересня 1998 року №278/98 його батько ОСОБА_6 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії №0531938, згідно якого йому належало право на земельну частку (пай) розміром 3.93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ «ім. Калініна», про що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) зроблено запис реєстрації №633.

17 липня 2001 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений секретарем Євгенівської сільської ради Тарутинського району Одеської області та зареєстровано в реєстрі за №43, яким заповідав свій сертифікат серії №0531938 – сину ОСОБА_1.

21 січня 2004 року батько позивача ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД №376629, виданим 07 лютого 2004 року Євгенівською сільською радою Тарутинського району Одеської області.

13 лютого 2004 року на підставі розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області №457/А від 27 листопада 2003 року на ім’я ОСОБА_5 було виписано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №035195.

11 серпня 2004 року державним нотаріусом ОСОБА_4 районної державної нотаріальної контори Одеської області було видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВВК №126099, згідно якого ОСОБА_1 отримав у спадок від ОСОБА_6 спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, належної померлому на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №035195, виданого 13 лютого 2004 року.

При зверненні до відділу Держземагентства у ОСОБА_4 районі з заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, позивачу було відмовлено у зв’язку з тим, що він не може бути заявником відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, що підтверджується рішенням №РВ-5100077122014 від 01 липня 2014 року.

Наведене вище стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.

Позивач в судове засідання не з’явився, на розгляд суду від представника позивача надійшла заява з проханням розглянути справу в їх відсутність,на вимогах наполягають (а.с.70).

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Тарутинського району Одеської області у судове засідання не з’явився, на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про згоду з позовними вимогами позивача та з проханням розглянути справу без його участі (а.с.65).

Представник відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області у судове засідання не з’явився, на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про згоду з позовними вимогами позивача та з проханням розглянути справу без його участі (а.с.66).

Представник третьої особи Головне управління Держгеокадастру в Одеській області по відділу Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Одеської області до судового засідання не з’явився, був сповіщений належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення (а.с.61).

Представник третьої особи ОСОБА_4 районна державна нотаріальна контора Одеської області у судове засідання не з’явився, на адресу суду від представника надійшла заява про згоду з позовними вимогами позивача та з проханням розглянути справу без його участі (а.с.64).

Оскільки сторони в судове засідання не з’явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно зі ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В свою чергу, згідно пунктів 3, 4, 5, 10 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обовязки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження, а припиняється у момент її смерті.

Відповідно до положень ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 153 ЗК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, що судам підвідомчі справи за заявами, зокрема з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб і визнання недійсними державних актів на право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2004 року батько позивача ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД №376629, виданим 07 лютого 2004 року Євгенівською сільською радою Тарутинського району Одеської області (а.с.9).

13 лютого 2004 року на підставі розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області №457/А від 27 листопада 2003 року на ім’я ОСОБА_5 було виписано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №035195 (а.с.18).

11 серпня 2004 року державним нотаріусом ОСОБА_4 районної державної нотаріальної контори Одеської області було видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВВК №126099, згідно якого ОСОБА_1 отримав у спадок від ОСОБА_6 спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, належної померлому на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №035195, виданого 13 лютого 2004 року (а.с.31).

При зверненні до відділу Держземагентства у ОСОБА_4 районі з заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, позивачу було відмовлено у зв’язку з тим, що він не може бути заявником відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, що підтверджується рішенням №РВ-5100077122014 від 01 липня 2014 року (а.с.23).

Отже, з урахуванням того, що вказаний державний акт на земельну ділянку виданий та зареєстрований на імя ОСОБА_5 після його смерті, позивач позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою, а саме зареєструвати її в установленому законом порядку, присвоїти кадастровий номер та отримати правовстановлюючий документ на земельну ділянку.

Тому, з метою захисту порушених прав стосовно володіння, користування та розпорядження належною позивачу земельною ділянкою та усунення перешкод, які стали підставою для відмови в державній реєстрації земельної ділянки, є необхідність визнати недійсним державний акт на право власності на землю, який видано на імя померлого ОСОБА_5

Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на наведене та враховуючи, що до складу спадкового майна, на яке було видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВВК №126099, входила земельна ділянка, яка належала померлому на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №035195, виданого 13 лютого 2004 року, який в свою чергу визнаний судом недійсним, суд прийшов висновку, що свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВВК №126099 було видано з порушенням діючого законодавства, тому підлягає визнанню в судовому порядку недійсним.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Так, 06 жовтня 1998 року на підставі рішення ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області від 10 вересня 1998 року №278/98 його батько ОСОБА_6 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії №0531938, згідно якого йому належало право на земельну частку (пай) розміром 3.93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ «ім. Калініна», про що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) зроблено запис реєстрації №633, де в графі «прізвище, ім’я, по батькові» було вказано «Дюльгєр Савва Ілліч», замість вірного «Дюльгєр Сава Ілліч» (а.с.11).

З листа ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області №Д-893 від 02 жовтня 2017 року вбачається, що виправити помилку у Сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії №0531938 неможливо (а.с.22).

За таких обставин, суд вважає встановленим факт належності ОСОБА_6 Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії №0531938, виданого 06 жовтня 1998 року на підставі рішення ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області від 10 вересня 1998 року №278/98.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1220, 1221, 1268 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право на спадщину або має право не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк в шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії №0531938, виданого 06 жовтня 1998 року на підставі рішення ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області від 10 вересня 1998 року №278/98 мав право на земельну частку (пай) розміром 3.93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ «ім. Калініна», про що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) зроблено запис реєстрації №633.

17 липня 2001 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений секретарем Євгенівської сільської ради Тарутинського району Одеської області та зареєстровано в реєстрі за №43, яким заповідав свій сертифікат серії №0531938 – сину ОСОБА_1 (а.с.10).

21 січня 2004 року батько позивача ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД №376629, виданим 07 лютого 2004 року Євгенівською сільською радою Тарутинського району Одеської області (а.с.9).

На підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, позивач набув право на це майно.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, згідно зі ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку , встановленому законом , вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем ОСОБА_1 за подання позову до суду було сплачено судовий збір:

в розмірі 1379 гривень 79 копійок , згідно квітанції №ПН533 від 04 жовтня 2017 року ( а.с.1);

в розмірі 1920 гривень, згідно квітанції №ПН599 від 04 жовтня 2017 року (а.с.2).

Тож, враховуючи, що відповідачі позов визнали до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1649 гривень 90 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 1216, 1217, 1220, 1221, 1268 ЦК України, ст.ст. 78,155, 158 ЗК України, ст.ст. 12,13,81,89,142, 264,265,268,272, 273, 315, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1, представником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Тарутинського району Одеської області, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області, де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області по відділу Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Одеської області,ОСОБА_4 районна державна нотаріальна контора Одеської області про визнання недійсним та скасування державного акту, свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту належності сертифікату померлому та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом – задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати записи про реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №035195, виданого 13 лютого 2004 року на підставі розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області №457/А від 27 листопада 2003 року на ім’я ОСОБА_5, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №195.

Визнати недійсним та скасувати записи про реєстрацію Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВВК №126099, виданого 11 серпня 2004 року державним нотаріусом ОСОБА_4 районної державної нотаріальної контори Одеської області по спадковій справі №187/04 та зареєстрованого в реєстрі за №2273.

Встановити факт належності правовстановлюючого документа, а саме Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії №0531938, виданого 06 жовтня 1998 року на підставі рішення ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області від 10 вересня 1998 року №278/98 та зареєстрованого 06 жовтня 1998 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №633 на ім’я «Дюльгєр Савви Ілліча» - ОСОБА_6, померлому 27 січня 2004 року.

Визнати за ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН №2181608330/ в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) у розмірі 3.93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває у колективній власності ВАТ «ім. Калініна» та належала ОСОБА_6, померлому 27 січня 2004 року на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії №0531938, виданого 06 жовтня 1998 року на підставі рішення ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області від 10 вересня 1998 року №278/98 та зареєстрованого 06 жовтня 1998 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №633.

Повернути ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН №2181608330/ з державного бюджету судовий збір в розмірі 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев’ять) гривень 90 (дев’яносто) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева