Рішення № 72367419, 12.02.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

12.02.18

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

справа № 521/16947/17

провадження № 2/521/883/18

12 лютого 2018 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Лефтеровій О.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1620 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Військової частини А1620 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якому просить суд поновити її на посаді механіка відділення приймальних радіо пристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла Військової частини А1620, стягнути з Військової частини А1620 середньомусічну заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недотримання відповідачем норм чинного законодавства при звільненні її в період перебування на лікарняному з посади механіка відділення приймальних радіо пристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла Військової частини А1620, у зв’язку з чим вона вимушена звернутись з позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Суд, вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що наказом № 197 від 12 вересня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади механіка відділення приймальних радіо пристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла Військової частини А1620, на підставі на підставі п. «в» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказ про звільнення № 197 від 12 вересня 2017 року винесений в період перебування її на стаціонарному лікування, що підтверджується листками непрацездатності АГЗ № 291934 та АГЗ № 291954, що на її думку суперечить вимогам п. 33-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008.

Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 260 Статуту внутрішньої служби, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера. У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем допущено порушення порядку звернення до військових лікувальних закладів та не сповіщено керівництво про знаходження на стаціонарному лікуванні з 17.08.2017 року до 15.09.2017 року.

Відсутність своєчасного повідомлення та звернення з рапортом для стаціонарного лікування підтверджується довідкою начальника медичної служби військової частини А1620 від 23.11.2017 року.

Таким чином, внаслідок відсутності повідомлення військової частини про поважність причин відсутності за місцем проходження військової служби, наказом командира військової частини від 12.09.2017 року позивача звільнено у відставку за віком.

На день звільнення зі списків особового складу військової частини А1620, відповідачем проведено повний розрахунок всіх видів грошового забезпечення позивача.

Вищевказані обставини підтверджені допитаним в судовому засіданні в якості свідка командиром Військової частини А1620 ОСОБА_2

Таким чином, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, оскільки звільнення позивача проведено відповідно до законодавчих вимог, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 141, 265, 354 ЦПК України, суд –

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини А1620 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк