Ухвала суду № 72366563, 22.02.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3673/15-к

1-кп/405/217/15

УХВАЛА

22 лютого 2018 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Кіровограда в складі:

головуючого судді: Бутельської Г.В.

суддів: Плохотніченка Л.І.

ОСОБА_1

при секретарі: Мишевець Т.І.

за участю прокурора: Бондаренка А.С.

адвокатів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

обвинувачених: ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький справу за кримінальним провадженням №12015120020001472 від 24.02.2015 року, за обвинуваченням: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.146, ч.3 ст.289, ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно ухвали Ленінського райсуду м. Кіровограда від 28.12.2017 року обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено термін тримання під вартою на 60 днів, до 25.02.2018 р.

В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинувачених під вартою, оскільки такий термін спливає 25.02.2018року.

Прокурор в судовому засіданні зазначив про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою, оскільки існують ризики кримінального провадження, передбачені п.п.1,3,5 ст.177 КПК України. Так, обвинувачені вчинили тяжкий та особливо тяжкий злочин, із застосуванням насильства, що може бути ризиком скритись від суду. Крім цього, прокурором зазначено, що обвинувачені не мають постійного місця проживання в м. Кропивницькому, що ускладнить виконання процесуальних обов’язків обвинуваченими, і також може бути ризиком ухилення від суду. За наведених обставин, прокурор вважає, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може бути застосований до обвинувачених. Просив продовжити термін перебування обвинувачених під вартою на строк 60 днів.

Адвокати обвинувачених заперечили проти продовження строку тримання під вартою, зазначивши, що прокурором не доведено існування ризиків кримінального провадження, також не доведено, що застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою до обвинувачених не можливо. Разом з цим, адвокатами зазначено, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, що порушує розумні строки тримання особи під вартою та не відповідає Європейській конвенції з прав людини. Також адвокатами зазначено, що обвинувачені мають постійне місце проживання, мають родини. За таких обставин вважають, що до обвинувачених можливо застосувати альтернативний запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали доводи адвокатів.

Заслухавши доводи прокурора, думку адвокатів, обвинувачених, колегія суддів прийшла до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою, виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути позбавлений свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить не лише з вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, а й правових позицій Європейського суду з прав людини. Згідно рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України», зазначено, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Так судом береться до уваги, що по справі не досліджені зібрані докази, в тому числі не допитані свідки, що може бути ризиком незаконного впливу на останніх з метою уникнення відповідальності. Разом з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Крім цього, при вирішенні даного питання, судом враховано, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 р. у справі «Лабіта проти Італії»). Також судом враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях у вчиненні яких вони обвинувачуються, міцність соціальних зв’язків обвинувачених та існування ризиків кримінального провадження.

Так, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні ряду злочинів, у тому числі особливо тяжкого корисливого злочину із застосуванням насильства до потерпілого. ОСОБА_6 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку. Вказані обставини свідчатьпро схильність до вчинення обвинуваченими злочинів та може бути ризиком вчинення іншого кримінального правопорушення. Судом взято до уваги та враховано ту обставину, що обвинувачені до затримання не займались суспільно-корисною працею, не навчались, не мали постійного джерела доходу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що тримання обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин колегія суддів прийшла до переконання про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення.

З метою виконання обвинуваченими ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7покладених на них процесуальних обов’язків, колегія суддів вважає доцільним продовжити тримання обвинувачених під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 22 квітня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178, 331 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк шістдесят днів до 22 квітня 2018 року.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на строк шістдесят днів до 22 квітня 2018 року.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, на строк шістдесят днів до 22 квітня 2018 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити до ДУ «Кропивницька установа виконання покарань» (№14).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Г. В. Бутельська

Судді: С.М.Льон

ОСОБА_8