Рішення № 72365646, 15.02.2018, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/285/17

провадження № 2/399/3/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Шуліки О.О., за участю секретарів судового засідання – Рясної В.В., Бондаренко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОСОБА_1» до ОСОБА_2, фермерського господарства «Голов’янко», державного реєстратора Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію за зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_1» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - відповідача ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнанання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» орендує земельну ділянку з кадастровим номером 3524683600:02:000:0321 на підставі договору оренди землі від 15.09.2010 року із власником землі ОСОБА_6. Договір зареєстрований відділом Держкомзему в Онуфріївському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.03.2012 року за № 352460004000459. Договір укладений на 10 років з моменту реєстрації договору, тобто до 11.03.2022 року. Під час польових робіт 6.04.2017 року до ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» звернувся відповідач ФГ «Голов’янко» і повідомив, що земельну ділянку тепер оброблятиме він, бо є в наявності договір оренди між ОСОБА_2 як спадкоємця власника та ФГ «Голов’янко». За інформацією Державних реєстрів виявилось, що дійсно власником ділянки вже є ОСОБА_2, а відповідно до рішення державного реєстратора ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34491043 від 28.03.2017 року номер запису про інше речове право 19675686, зареєстроване право оренди земельної діляки за ФГ «Голов’янко» на підставі договору оренди від 20.12.2016 року. Згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування) не є підставою для зміни або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Тому, укладений договір оренди від 15.09.2010 року із власником землі ОСОБА_6 збергінає чинність до 11.03.2022 року. У зв’язку з чим представник ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» звернувся до суду з даним позовом.

15.05.2017 року представник відповідача – позивача ОСОБА_2- Красницька –ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 21.04.2015 року помер ОСОБА_6 У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.10.2015 року ОСОБА_2 отримав спадщину після померлого батька, яка складається із земельної ділянки за кадастровим номером 3524683600:02:000:0321 загальною площею 3,0216 га. Після отримання ухвали Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20.04.2017 року разом із копією позову ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» ОСОБА_2 дізнався про існування договору оренди земельної ділянки, яку він отримав у спадок від батька. Ознайомившись з доданими документами та з договором оренди землі від 15.09.2010 року вважає, що батько ОСОБА_2 даний договір не підписував. У зв’язку з чим звернулись до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки укладеного 15.09.2010 року недійсним.

Ухвалою Онуфріївського районного суду від 22.05.2017 року позовні вимоги за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 ОСОБА_1» до ОСОБА_2А, фермерського господарства «Головянко», державного реєстратора Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію, обєднано в одне провадження з зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 ОСОБА_1» Придніпровя» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В судовому засіданні представник позивача - відповідача ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» - ОСОБА_8 позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі та прохав їх задовольнити. Зустрічним позовом не згоден вважає його необгрунтованим, надуманим і таким, що не підлягає задоволенню. Договір, який просить визнати недійсним ОСОБА_2 підписаний сторонами 15.09.2010 року зареєстрований 12.03.2012 року, що не заборонено чинним законодавством. За увесь період чинності договору власник – орендодавець отримував оренду плату. Тобто, власник знав і розумів, що його земельна ділянка перебувала в оренді. Твердження ОСОБА_2 про те, що він не знав про орендовану у його батька землю, виглядає сумнівним, оскільки позивач має з їх підприємством чинний договір оренди іншої земельної ділянки, яку він успадкував від діда, і був обізнаий про оренду земельної ділянки, що належала його батькові. Також про обізнаність про договір оренди є те, що як спадкодавець так і спадкоємець не сплачували самостійно податок з прибутку фізичних осіб, не сплачували самостійно земельний податок з належної їм земельної ділянки, оскільки такі податки згідно положень Податкового кодексу України повинен сплачувати податковий агент. Тобто, власники землі розуміли і повинні були усвідомлювати, що податки за них сплачує податковий агент, яким в даному випадку є саме ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1». У зв’язку з тим, що їх фірмою сплачувалися всі податки власники ділянки розуміли, що ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» є орендарем земельної ділянки. Вважає,що ОСОБА_2 пропустив строк позовної давності встановлений ст.ст. 257,267 ЦК України, оскільки останній успадкував права та обов’язки, що виникають із спірного договору. Водночас права, що пов’язані з фактом укладання договору спадкодавцем, в тому числі право на позов про визнання договору недійсним, спадкоємець успадкувати не може, оскільки такі права нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, який станом на 2010 рік був власником земельної ділянки і міг нею розпоряджатися на власний розсуд. Права , що виникають із власності на земельну ділянку в тому числі право на захист права власності, виникли у спадкодавця в момент, коли він дізнався чи повинен був дізнатись про порушення його права в момент першого отримання орендної плати за таким договором. Тобто, право спадкодавця на позов про визнання договору оренди недійсним могло бути реалізоване протягом трьох років з моменту першого отримання орендної плати за договором.

Представник відповідача – позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_9 позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі та прохав їх задовольнити. З позовними вимогами ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» не згоден та прохає у їх задоволенні відмовити. ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» зазначає, що передача ним зерна відбувалась в рахунок немов би виконання договору оренди від 15.09.2010 року. Відповідно до п.8 Договору орендна плата вноситься орендарем щорічно у формі та розмірі грошової, натуральної та відробіткової за домовленістю сторін у розмірі 3 відсотки від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 778,65 грн. у строк до 31 грудня кожного року. При цьому така домовленість має фіксуватись в письмовій формі у відповідності до ст.ст. 14-15 ЗУ «Про оренду землі». Орендар у цьому випадку є платником податку на прибуток, при цьому сума орендних платежів, як складова загальновиробничих витрат, впливає на формування фінансового результату звітного періоду. При розрахунках за оренду земельного паю в негрошовій формі у підприємства виникає дохід від реалізації товарів, який відповідно до п.167.1 ст. 167 ПКУ (п.п. 170.1.4 п.170.1 ст. 170 ПКУ) слід включити до складу доходу, що враховуються при визначенні об’єкта опадаткування. Згідно з п.137.1 ст. 137 ПКУ датою збільшення доходу при відвантаженні продукції в рахунок оплати за оренду є дата переходу покупцеві – орендодавцеві права власності на такий товар, а при виконанні робіт – дата складання акта, що підтверджує виконання робіт або надання послуг чи передачу товару. Тобто, Податковий Кодекс визначає, що доказом оплати орендної плати у натуральній формі є акт виконаних робіт або акт про надання послуг, тому вважає, що відомості про продаж зернових культур, не є доказом виплати орендної плати. Відомості про продаж зерна не містять ідентифікуючих даних про ОСОБА_6 та ОСОБА_2, зокрема таких як серія номер паспорту, ідентифікаційний номер, місце реєстрації. Також не міститься посилання на договори оренди, оскільки у них відсутні будь – які відомості про номери договір оренди, їх дата укладання, пункт на підставі якого здійснювалось оплата орендованої плати у натуральній формі. З даних відомостей вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 придбавали зерно у ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» за певну суму у період 2008-2014 років. У грудні 2016 року ОСОБА_2 уклав договір оренди земельної ділянки з ФГ «Голов’янко» . Даний договір був зареєстрований у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно». Дії вчиненні ОСОБА_2 щодо державної реєстрації договору оренди, вказують на необізнаність ОСОБА_2 про існування договору оренди від 15.09.2010 року. Висновком експерта від 18.10.2017 року № 429/430/17-27 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 у графі «Орендодавець» у договорі оренди земельної ділянки від 15.09.2010 року, що укладений між ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» та ОСОБА_6 виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_6 у графі «Орендодавець» у договорі оренди земельної ділянки від 15.09.2010 року, що укладений між ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» та ОСОБА_6 виконаний не самим ОСОБА_6, а іншою особою. Дана обставина виключає можливість обізнаності не тільки ОСОБА_2, а й померлого ОСОБА_6 про факт існування спірного договору.

Відповідач державний реєстратор Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_3 в судовому засіданні покладався при вирішенні справи на розсуд суду.

Представник відповідача – третьої особи - фермерського господарства «Головянко» - ОСОБА_10 проти позовних вимог за зустрічним позовом не заперечувала та прохала їх задовольнити. З позовними вимогами ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» не згодна та прохала у їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Також зазначила, що вона повністю згодна з поясненнями представника відповідача – позивача ОСОБА_11 – ОСОБА_9, але від себе додає, що відсутність підпису ОСОБА_6 на «договорі» від 15.09.2010 року та відсутність доказів про його обізнаність з умовами цього договору та відсутність доказів погодження умов договору в поєднанні з тим, що про сам договір сину ОСОБА_6 стало відомо лише після подання позову ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» свідчать, про те, що строк позовно давності щодо визнання договору від 15.09.2010 року недійсним слід обчислювати з моменту, коли особі стало відомо про порушення її права, тобто з квітня 2017 року.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, державного реєстратора Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_3, та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

При прийнятті рішення суд виходить з того, що чинним законодавством закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, ніхто не може бути протиправно позбавлений усього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N N 2, 4, 7 та 11 до вказаної Конвенції, ст. ст. 13-14 Конституції України, ст. ст. 316-317, 319, 321 ЦК України, ст. ст. 16, 19, 21, 23 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 14 ЗУ "Про оренду землі" визначає, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 16 ЗУ "Про оренду землі", укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За приписами ст. ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір являється правочином і на договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, визначених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач - позивач, у відповідності до ст. ст. 1261, 1222 ЦК України, є спадкоємцем за законом на земельну ділянку- кадастровий номер 3524683600:02:000:0321 загальною площею 3,02 га, на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії Р3 N 439787.

Судом встановлено, що 21.04.2015 року помер ОСОБА_6 -батько позивача, що підтверджується свідоцтва про право на спадщину за законом, а також в судовому засіданні сторони не заперечували даний факт.

За життя йому належала земельна ділянка розміром 3,02 га. розташована на території Куцеволівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області за кадастровим номером 3524683600:02:000:0321, що підтверджується Державним актом про право приватної власності на землю серії Р3 N 439787.

Відповідач - позивач ОСОБА_2 є власником вищезазначеної земельної ділянки, яку успадкував після смерті батька, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.

В судовому засіданні встановлено, що 15.09.2010 року відносно земельної ділянки кадастровий номер 3524683600:02:000:0321 загальною площею 3,02 га між ОСОБА_6 було укладено договір оренди із ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1», який було зареєстровано 12.03.2012 року у відділі Держкомзему в Онуфріївському районі за № 352460004000459.

Крім того, як встановлено судом 20.12.2016 року було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3524683600:02:000:0321 загальною площею 3,02 га між ОСОБА_2 та ФГ «Голов’янко» даний договір зареєстровано в реєстрі прав та їх обтяжень, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Для вирішення питання ідентифікації виконавця підпису особи необхідні спеціальні знання, а тому, відповідно до ст. 143 ч. 1 ЦПК України (в редакції 2010 року) , за наявності між сторонами спору з приводу цієї обставини, це є підставою для вирішення судом за клопотанням сторін, чи будь-кого з них, питання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

На підставі ухвали Онуфріївського районного суду від 31.08.2017 року по справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта від 18.10.2017 року № 429/430/17-27 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 у графі «Орендодавець» у договорі оренди земельної ділянки від 15.09.2010 року, що укладений між ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» та ОСОБА_6 виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_6 у графі «Орендодавець» у договорі оренди земельної ділянки від 15.09.2010 року, що укладений між ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» та ОСОБА_6 виконаний не самим ОСОБА_6, а іншою особою.

Суд, неможе погодитися з доводами представника позивача – відповідача ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» - ОСОБА_8 про те, що висновок судової почеркознавчої експертизи № 429/430/17-27 від 18.10.2017 року не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 р. N 53/5.

Порядок призначення та проведення судових експертиз, а також досліджень, регламентовано Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 р. N 53/5 (далі Інструкція N 53/5).

Пленум Верховного Суду України у п. 10 Постанови "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" N 8 від 30.05.97 року роз'яснив, що висновок експертизи визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

Проте, на переконання суду, висновок експертного дослідження є повним, ясним та категоричним, оскільки являє собою докладний опис проведених досліджень та зроблених у результаті них висновків викладених щодо питань заданих судом.

Крім того, в суді експерт ОСОБА_12 надав відповіді та роз'яснення й підтвердив наданий ним висновок про те, що підпис від імені ОСОБА_6 в оспореному договорі оренди землі виконаний не самим ОСОБА_6, а іншою особою, також експерт зазначив, що документів наданих судом йому було достатньо для проведення експертизи та дана експертиза проводилася у відповідності до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 р. N 53/5 (далі Інструкція N 53/5).

Також в судовому засіданні у зв’язку з незгодою з висновком експерта № 429/430/17-27 від 18.10.2017 року судом було запропоновано представнику позивача – відповідача ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» - ОСОБА_8 призначити додаткову експертизу, на що останній не погодився.

Таким чином, висновок експерта відповідає вимогам Інструкції N 53/5, а тому є належним та допустимим доказом у справі.

Договір оренди землі, який має дефект волі та волевиявлення орендодавця - власника землі, порушує належне його право власності, право вільно приймати рішення щодо укладення договору відносно свого майна, вільно обирати контрагента та визначати умови договору.

У зв'язку з цим та відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, суд має підстави та повноваження для захисту прав позивача, як спадкоємця орендодавця у спосіб, визначений законодавством України.

Повноваження експерта ОСОБА_12 на проведення експртиз перевірено судом згідно реєстру (свідоцтво N 669, видане ЕКК КНДІСЕ ).

Інших доказів, які б спростовували або суперечили висновку судово-почеркознавчої експертизи представником позивача - відповідача не надано та в матеріалах справи відсутні.

Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання представника позивача - відповідача та врахування судом факту схвалення спадкодавцем ОСОБА_13 укладеного договору внаслідок отримання ним протягом 2007-2015 рр. від позивача - відповідача орендної плати, суд відноситься критично з наступних підстав.

По-перше, представник позивача - відповідача доказів про отримання ОСОБА_6 орендної плати у відповідності до грошової оцінки землі за кожен рік оренди суду не надавав, але надав відомості на продаж пшениці, кукурудзи, соняшника, ячменю, тритікале за земельні паї по Куцеволівській сільській раді Кіровоградської області по ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» за 2007-2015 роки, в яких незрозуміло в яких одинницях здійснено виплату та розмір орендної плати ОСОБА_6, а також не зрозуміло чи це було здійснено в якості сплати орендної плати, чи з метою продажу вищевказаних культур.

Також представником позивача – відповідача надано суду, як доказ звіт 1-ДФ з квитанціями № 2 про нарахування доходу і сплату податку за відповідача - позивача, довідки про статус позивача - відповідача як платника фіксованого і єдиного податку четвертої групи, але даний звіт та довідка підтверджує лише сплату податку ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1», як платника єдиного податку, але дані докази ніяким чином не підтверджують обізнаність відповідача – позивача про договір оренди земельної ділянки від 15.09.2010 року.

Суд не приймає до уваги твердження позивача – відповідача про те, що спадкоємець знав про існування договору оренди земельної ділянки від 15.09.2010 року укладеного між ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» та ОСОБА_6, оскільки відповідачем позивачем також укладено договір оренди земельної ділянки від 15.09.2010 року укладеного між ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» та ОСОБА_2, оскільки дане спростовується висновком експерта.

Вирішуючи питання застосування наслідків спливу позовної давності, суд виходить із наступного: відповідно до частини першоїстатті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки у ст. 268 ЦК наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом 28 постанови Пленуму N 9 визначено, що до окремих видів вимог, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (ч. 3,4 ст. 258 ЦК). Строк позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (чч. 2, 3 ст. 261 ЦК).

Суд встановив, що відповідач - позивач дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише, коли отримав ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20.04.2017 року та копію позову з додатками, а саме в квітні 2017 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Саме до такого розуміння норм ст. 261 ЦК зводиться правовий висновок Верховного Суду України, зроблений під час розгляду справи N 6-48цс15 у постанові від 22 квітня 2015 року та справи N 6-75цс15 у постанові від 03 лютого 2016 року.

Відповідач - позивач договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3524683600:02:000:0321 загальною площею 3,02 га з позивачем - відповідачем не укладав, отже позовна давність на вимоги відповідача - позивача не поширюється, оскільки відносини між сторонами є триваючими і обов'язки, встановлені договором оренди, підлягають виконанню сторонами протягом всього строку дії договору, а тому суд дійшов висновку, що відповідач - позивач, який фактично не укладав договору оренди, може пред'явити свої вимоги у будь-який час дії договору, незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку в результаті укладення договору оренди відповідач - позивач вважає, що порушено його право на розпорядження спадковим майном, зокрема земельною ділянкою. Стверджує на обставину, що батько відповідача - позивача не підписував оспорюваного договору оренди, то він не знав і не міг знати про його існування.

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 15.09.2010 року укладений від позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином даний договір був укладений без волевиявлення ОСОБА_6, а тому суд дійшов висновку про його недійсність на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги є повністю обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки зустрічні позовні вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню підстави для задоволення первісного позову ТОВ «Сільськогосподарського ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ФГ «Голов’янко» державного реєстратора Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_3В про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнанання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію відсутні.

На підставі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому враховуючи те, що зустрічний позов підлягає задоволенню з позивача - відповідача на користь відповідача -позивача необхідно стягнути понесені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 12,13, 259, 263, 264-265, 267, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

У задоволені позову товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОСОБА_1» до ОСОБА_2, фермерського господарства «Голов’янко», державного реєстратора Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію – відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_1» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним – задовольнити.

Визнати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524683600:02:000:0321 загальною площею 3,0216 га від 15.09.2010 року, зареєстрований за № 352460004000459 від 12.03.2012 року в державному реєстрі земель – недійсним.

Стягнути з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОСОБА_1» на користь ОСОБА_2 сплачений ним при подачі позову судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення . Учасники справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.02.2018 року.

Суддя О.О. Шуліка