Рішення № 72365224, 15.02.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4463/17

Провадження № 2-о/496/13/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

при секретарі - Дигуляр А.С.,

заявник - ОСОБА_1,

представник заявника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Кагарлицька сільська рада Біляївського району Одеської області, про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в якій просить встановити факт його проживання однією сім'єю не менш як п'ять років з ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 року, який до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1

Свої вимоги мотивує тим, що в АДРЕСА_2 заявник більш ніж п'ять років проживав разом з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. ОСОБА_1 здійснював догляд за ОСОБА_3, опікувався ним та провів його поховання за власні кошти, сплатив борги за світло по актам Біляївського РЕМ у в сумі 16000 гривень і по сьогоднішній день опікується могилою померлого та його родичів. Після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець четвертої черги звернувся до нотаріальної контори, однак йому було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину, та рекомендовано звернутися до суду з питання підтвердження факту проживання однією сім'єю з померлим. У зв'язку з вищевикладеним, так як іншої можливості отримати спадщину у визначений законом спосіб немає, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні заявник та його представник підтримали заявлені вимоги, то просили їх задовольнити.

Заінтересована особа Кагарлицька сільська рада Біляївського району Одеської області до судового засідання не з'явилася, але на адресу суду надійшла заява з якої вбачається що з заявою ОСОБА_1 сільрада погоджується, та просить розглянути справу без участі їх представника.

Вислухавши пояснення заявника та його представника, показання свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_3, відповідно до свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.4), який до дня смерті постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою наданою Кагарлицькою сільською радою №269 від 06.11.2017 року (а.с.7).

Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру за життя ОСОБА_3 заповіту не складав. Отже, спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкоємцем однією сім'єю не менш ніж п'ять років до часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, як єдиний спадкоємець четвертої черги за законом, звернувся до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, проте отримав лист-відмову № 5069/02-31 від 07 листопада 2017 року, з тих підстав, що відсутні докази про те, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

З роз'яснень листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013№ 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності ЦК (п. 21 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7).

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що більш ніж за п'ять років до смерті ОСОБА_3, він посварився з своєю жінкою - ОСОБА_4 та перейшов жити до сусіда - ОСОБА_3, та мешкав з ним до його смерті. При цьому зазначив, що з якого він пішов належить йому на праві власності.

Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірність є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Свідок ОСОБА_5 допитаний у судовому засіданні, який приймав участь у складанні акту від 06.11.2017 року(а.с.8), у судовому засіданні пояснив, що родичів померлого він не бачив, зазначив що ОСОБА_1 допомагав ОСОБА_3 і мешкав у нього. Але на питання головуючого про обставини складання акту, не зміг назвати інших осіб, які приймали участь в його складанні, зазначив, що не був вхожий постійно до родини ОСОБА_1, не навів доводів на підтвердження спільного проживання та побуту протягом останніх 5 років до смерті ОСОБА_3

З пояснень свідка ОСОБА_5 неможливо встановити факт спільного проживання, пов'язаність заявника із померлим спільним побутом, а також наявність між ними взаємних прав та обов'язків.

Суд не приймає до уваги покази свідка - ОСОБА_4, оскільки вона є дружиною позивача, підтвердила загальну інформацію зазначену позивачем, не надала жодних підтверджень на факти, в розумінні поняття «ведення спільного побуту».

Крім того, посилання ОСОБА_1 на те, що саме він провів поховання за власні кошти та сплатив боги за світло, суд не вважає належним доказом оскільки, в підтвердження вищевказаних дій заявника, немає жодного підтвердження (квитанція, довідка про сплату та т.і.).

Позивач зазначає, що сплатив борг за електроенергію в розмірі 16 000 грн, але не надав суду квитанцій на підтвердження цього. Але навіть за наявності такого підтвердження, суд звертає увагу, що спільний побут відповідно до усталеної практики це повсякденні витрати на утримання житла, покупку продуктів харчування, сплата комунальних платежів в яких мають приймати участь особи які мешкають разом.

Що стосується акту від 06.11.2017 року (а.с.8), складеного депутатом Кагарлицької сільскої ради - ОСОБА_6, та підписаного сусідами - ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, то слід зауважити, що відповідно до його змісту зазначається, що ОСОБА_1 фактично проживав з ОСОБА_3 до дня смерті, опікувався ним, провів його поховання за власні кошти, сплатив борг за світло в сумі 16000 грн., опікується могилою ОСОБА_3, та його родичів. Однак зазначений акт не встановлює що позивач проживав більш ніж 5 років до дня смерті, вів спільний побут, особи які його підписали, не попереджались про кримінальну відповідальність за неправдиві покази. Та як зазначалось вище, позивач не надав жодного підтвердження здійсненних витрат, на які він посилається.

Ні на користь позивача, суд оцінює також той факт, що позивач звернувся до нотаріальної контори та суду, тільки через 11 років після смерті ОСОБА_3 Зауваження позивача, що він весь цей час намагався розшукати рідних покійного, суд не приймає до уваги, як бездоказове.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд вважає, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Кагарлицька сільська рада Біляївського району Одеської області, про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до дня смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, який до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_3 - залишити без задоволення.

Згідно до пункту 15 підпункту. 15.5 частини 1 Перехідних положень та ст. 352, 354 ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року, рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя Буран В.М.