Рішення № 72365173, 20.02.2018, Новоодеський районний суд Миколаївської області

20.02.2018

Справа №482/2173/17

Провадження № 2/482/63/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Демінської О.І., з участю секретаря судового засідання – Мацоли І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 р. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості станом на 31.10.2017 р. в сумі 46533,38 грн., з яких: 3570,19 грн. – заборгованість за кредитом, 37309,84 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3199,38 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2203,97 грн. – штраф (процентна складова).

У судове засідання представник позивача не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлялася належним чином, у відповідності до вимог ч.ч. 5, 6, п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, відзиву не подала.

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність сторін, в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу особисто 26.01.2018 р. судового виклику, представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Ст.ст.204, 227 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049, ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором. В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно положенням статей 627, 631 ЦК України, сторони є вільними при укладенні договору щодо визначення його умов з урахуванням вимог цього кодексу, як щодо строку його дії так і щодо наслідків закінчення цього строку.

Ст. 261 ЦК передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання. Якщо строк виконання не визначений, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникло право вимоги про виконання зобов'язання

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк, вказаний в договорі, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки має бути визначений договором.

При цьому, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умови договору щодо права банку на зміну розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 26.08.2008 року підписала анкету-заяву № б/н, згідно якої отримала кредитні кошти у сумі 3600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до п. 8.6 Умов, при порушенні відповідачем строків платежу по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більше ніж на 120 днів, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 500 грн. +5 % від суми позову.

Відповідно заяви-анкети, підписаної відповідачем 26.08.2008 р., базова процентна ставка за користування кредитом складає 3 % на місяць з розрахунку 360 днів в році. Погашення заборгованості по кредитному ліміту здійснюється щомісячними платежами згідно п.п. 5.4, 5.5, 6.5 Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою.

Відповідно до п.5.3 Умов відповідачем надано згоду на зміну банком кредитного ліміту.

Зобов'язання за договором Банк виконав, відкрив відповідачу картковий рахунок та видав платіжну картку з встановленим кредитним лімітом.

Відповідно до п.4.9 Умов та правил надання банківських послуг, банк зобов’язаний не частіше одного разу на місяць способом, зазначеним в заяві, надавати держателю виписку про стан картрахунку та про проведені за минулий місяць операції по картрахунку

Відповідно до п. 5.3 вказаних Умов та правил, банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 4.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

Умови про спосіб надання виписки про стан картрахунку в заяві на отримання кредиту відсутні.

Доказів виконання позивачем п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг щодо своєчасного сповіщення відповідача у спосіб, передбачений договором, про зміну розміру фіксованої процентної ставки, банком суду не надано. Як не надано суду доказів і того, що відповідач здійснював трати після 01.04.2015 р..

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміна розміру процентної ставки за кредитом з 36,00 % до 43,20 0%, про що свідчить наданий банком до позовної заяви розрахунок, проведена банком без належного повідомлення відповідача, у зв’язку із чим безпідставно.

Тобто, проценти за період з 01.04.2015 р. по 31.10.2017 р. мали б застосовуватися виходячи з 36,00 % в місяць, у зв’язку із чим підлягають перерахунку з моменту зміни процентної ставки банком, тобто з 01.04.2015 р. по 31.10.2017 р.

Заборгованість за тілом кредиту, згідно доданого до позову розрахунку заборгованості, становить – 3570,19 грн., проценти за користування кредитом з 01.04.2015 р. по 31.10.2017 р.: ( 3570,19 грн. х 36,00 %) : 360 = 3,57 грн. (% на день) х 944 днів прострочення = 3370,08 грн. (% за користування кредитом) + 1083,83 грн. (% нараховані до 01.04.2015 р.) = 4453,91грн. та 198,60 грн. (несплачені % на поточну заборгованість).

Що стосується вимог про стягнення заборгованості по комісії та пені, то дані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, ст. Закону України «Про захист прав споживачів», у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору.

А відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 , банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За положеннями ч.2 ст. 215 ЦК України, правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається. Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом, послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Умовами кредитного договору (п.6.5) передбачено комісію на умовах, передбачених Договором, у вигляді плати за управління кредитом щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами, за консультації по кредитним операціям, за користування кредитом, що фактично є платою за обслуговування кредиту, в той час, коли обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні цього Закону, а банк не має права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку.

Саме про таке застосування положень зазначеного вище Закону йдеться в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017р. по справі № 6-2071цс16.

Крім того, згідно представлених позивачем розрахунків, комісія та пеня вказані однією сумою – 3199,38 грн., однак комісія і пеня мають різну правову природу, різні підстави та умови їх нарахування.

Пеня, згідно умов договору, нараховується за порушення строків зобов’язань з повернення коштів. В свою чергу, комісія нараховується за послуги банку, зокрема за зняття готівкових коштів, за моніторинг неактивної карти, за безготівковий платіж.

Таким чином, нарахування одночасно заборгованості за пенею та комісією є безпідставним та не відповідає умовам договору. Відповідний розрахунок з нарахування заборгованості окремо за пенею та комісією ПАТ КБ «ПриватБанк» не представлено.

Крім того, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За такого, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, передбаченого Умовами та правилам, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15.

З урахуванням викладеного, в задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості по комісії та пені слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором від 26.08.2008 року б/н в сумі 10676,67 грн., з яких - 3570,19 грн. заборгованості за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом - в сумі 4652,51 грн. (4453,91грн. заборгованості по процентам за користування кредитом + 198,60 грн. (несплачені % на поточну заборгованість), 250,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 2203,97 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 367 грн. 04 коп.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: (01001, м. Київ, вул.. Грушевського,1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111), заборгованість за кредитним договором б/н від 26.08.2008 р. станом на 31.10.2017 р. в сумі 10676,67 грн., з яких - 3570,19 грн. заборгованості за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом - в сумі 4652,51 грн. 250,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 2203,97 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: (01001, м. Київ, вул.. Грушевського,1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111), судовий збір у розмірі 367 грн. 04 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Новоодеського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_2