Постанова № 72365005, 21.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/1960/17 Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/589/18 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 18 21.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2017 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення боргу за договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, заслухавши думку учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

у березні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулась із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначила, що 13.10.2015р. між сторонами укладено змішаний цивільно-правовий договір за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язався передати у власність ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: квартиру в АДРЕСА_2, а ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язується прийняти у власність вказане нерухоме майно та сплатити гарантійний внесок. На виконання умов договору позивач передала відповідачу в якості гарантійного внеску 280 080,00 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі коштів №№1,2 від 12.10.2015р. та 13.10.2015р. відповідно.

21.09.2016 року між сторонами укладено Договір про розірвання договору від 13.10.2015р., відповідно до якого відповідач зобов'язався повернути позивачу отримані за договором кошти, стягнувши при цьому штраф у розмірі 5%, тобто 266 076,00 грн. Строк для погашення заборгованості відповідача перед позивачем за умовами Договору про розірвання договору сплив 21.12.2016р.

18.01.2017р. відповідачем було частково погашено суму боргу в розмірі 50 000 грн.

З огляду на вказане, позивач просив суд своїм рішенням стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 216 076,00 грн., а також 1 296,75 грн. - індекс інфляції, 4 453,84 грн. - 3% річних, а всього 221 826,59 грн.

У листопаді 2017 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява представника позивача про забезпечення вказаного позову, в якій заявник просить накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_3, а саме:

- земельну ділянку загальною площею 0,1 га що знаходиться за адресою: Київська область, АДРЕСА_3, земельна ділянка 2-м, кадастровий номер НОМЕР_1

- земельну ділянку загальною площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: Київська область, АДРЕСА_3, земельна ділянка 2-л, кадастровий номер НОМЕР_2

- 1/4 трикімнатної квартири загальною площею 66,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на 1/4 трикімнатної квартири загальною площею 66,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в решті вимог заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову, позивач ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу в частині відмови в задоволенні заяви, а також задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника в повному обсязі.

В судове засідання по розгляду апеляційної скарги сторони не з'явились, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим розглядати справу за відсутності нез'явившихся сторін, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.151 ЦПК України (в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України (в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали) види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови ПВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Вживаючи заходи забезпечення позову, суддя першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Такі висновки суду є правильними, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

При вжитті заходів забезпечення позову судом обґрунтовано враховано як зміст вимог ОСОБА_2, які полягають у стягненні із відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 221 826,59 грн., так і співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову (пункти 3 і 4 постанови ПВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить конкретних доводів, які б обґрунтовували вимоги щодо скасування ухвали. Апелянт не зазначає, з яких саме підстав він вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, обмежившись загальними фразами щодо незадоволення із ухвалою суду в частині відмови в задоволенні заяви.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.259, 374, 379, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: