Рішення № 72364744, 21.02.2018, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 387/885/17

Номер провадження по справі 2/387/20/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області в складі :

головуючого судді Цоток В. В.

при секретарі Придатченко О.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та моральної (немайнової) шкоди, завданих унаслідок дорожньо-транспортної події,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальних збитків та моральної (немайнової) шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної події, в якому зазначив, що ОСОБА_4, 22.11.2016 року, о 17 годині 00 хвилин, в селі Перчунове Добровеличківського району Кіровоградської області, по вулиці Молодіжна, керуючи автомобілем Вольксваген Пассат д/н НОМЕР_1, під час здійснення роз'їзду з невстановленим автомобілем, не впоравшись з керуванням допустила наїзд на ОСОБА_3, чим порушила п.12.1 ПДР України. Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, які відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я на термін більше 6 діб. Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17.05.2017 року вина ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП доведена повністю. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП – закрито у зв’язку з закінченням строку накладання адміністративного стягнення, звільнено притягнену від адміністративної відповідальності. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та отриманих травм позивач знаходилася на лікуванні та понесла матеріальні витрати на придбання ліків і проходження діагностичних процедур на загальну суму 1526 гривень 20 копійок . Крім того, позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок винної особи, яку вона оцінює в сумі 2000 гривень.

Предстанвик позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та обґрунтував їх обставинами, викладеними в позовній заяві.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні заявлені вимоги визнав частково. А саме погодився відшкодувати позивачеві моральну шкоду в сумі 500 гривень. Решту вимог не визнав повністю. Обґрунтовуючи свої доводи, пояснив, що у виниклій дорожньо-транспортній пригоді є вина й позивача, яка у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості рухалася проїзною частиною, не виділивши себе світлоповертальними елементами. Вважає, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами факту отримання ОСОБА_3 закритої черепно-мозкової травми. Заявив, що постанова Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17.05.2017 року по справі № 387/119/17, якою встановлено вину ОСОБА_4 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є незаконною, а тому не може бути прийнята до уваги як доказ. Вважає, що надані позивачем фіскальні чеки на придбання медикаментів є неналежними доказами, оскільки вони не містять конкретних даних щодо придбання лікарських засобів , які вказані в епікризах . Часткове визнання позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтував характером ушкоджень, тривалістю лікування позивача та ступенем її вини в ДТП. Просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена позивачем у сумі 3100 гривень. Обґрунтовуючи клопотання, заявив що розмір витрат на представництво інтересів позивача в суді визначений з порушенням ч.4 ст. 137 ЦПК України, оскільки він є неспівмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання робіт та ціною позову. Звернув увагу на ті обставини, що представник позивача приймав участь в розгляді справи по суті в двох судових засіданнях, одне з яких проводилося в режимі відеоконференції та тривало незначний проміжок часу .

Дослідивши заяви по суті спору, письмові докази, заслухавши усні пояснення сторін, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини : ОСОБА_4, 22.11.2016 року, о 17 годині 00 хвилин, в селі Перчунове Добровеличківського району Кіровоградської області по вулиці Молодіжна, керуючи автомобілем Вольксваген Пассат д/н НОМЕР_1, під час здійснення роз'їзду з невстановленим автомобілем, не впоравшись з керуванням допустила наїзд на ОСОБА_3, чим порушила п.12.1 ПДР України . Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, які відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я на термін більше 6 діб.

Вказані обставини встановлені постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року в справі № 387/119/17 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП , а тому, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню .

Відповідно до вимог статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи , яка цю діяльність здійснює та інших осіб .

Відповідно до вимог частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду , оренди, тощо ) володіє транспортним засобом .

Відповідно до п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки ” від 01.03.2013 року №4 ( далі по тексту Постанова ) особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Сторонами не оспорювався той факт, що на момент ДТП саме відповідач керувала автомобілем Вольксваген Пассат д/н НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є : 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки ) ; 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода ).

Суд вважає доведеним наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та шкодою, яка була спричинена позивачеві, оскільки ОСОБА_4 порушила п.12.1, 12.2, 12.3 ПДР України ( під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним ; у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги ; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди ).

Доводи сторони відповідача про наявність вини самої потерпілої в заподіянні їй тілесних ушкоджень суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з фотознімку вулиці, де сталася пригода ( а.с. 91 ), на ній відсутній тротуар, пішохідна доріжка, велосипедна доріжка, тому ОСОБА_3 рухалася по краю проїзної частини, що не суперечить п.4.1 ПДР України .

На переконання суду, винною в ДТП, є саме ОСОБА_4, яка керуючи транспортним засобом у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не обрала таку швидкість руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги .

За таких обставин, суд вважає, що відповідач має відшкодувати позивачеві заподіяну шкоду в повному обсязі .

З виписного епікризу з історії хвороби № 1717/771, складеного головним лікарем КЗ "Помічнянська лікарня" Добровеличківського району Кіровоградської області, встановлено, що ОСОБА_3 знаходилася на лікуванні в хірургічному відділенні Помічнянська лікарня з 22.11.2016 року по 30.11.2016 року з діагнозом : забій правої сідниці; забій в/3 лівого плеча; забій лівого ліктьового суглоба. Зі слів отримала травму в ДТП ( а.с. 7 ).

З наданих позивачем фіскальних чеків, встановлено, що ОСОБА_3 в період лікування понесла витрати на придбання медикаментів та діагностичні процедури в сумі 1526 гривень 20 копійок ( а.с. 10 ).

Вказані фіскальні чеки видані за період, коли ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні від отриманих внаслідок ДТП ушкоджень, а тому вони є належними та допустими доказами .

Доводи сторони відповідача про недоцільність проведення дослідження - МРТ головного мозку та безпідставність позовних вимог щодо відшкодування витрат на таке дослідження, суд вважає необґрунтованими, оскільки, згідно медичної карти стаціонарного хворого № 1717/771 при госпіталізації позивачеві було поставлено попередній діагноз закрита черепно-мозкова травма .

Отже, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідно до ч.1, п.1,3 ч.2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає : у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я : у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна .

Суд вважає доведеними ті обставини, що внаслідок ДТП позивач зазнала фізичного болю в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями .

Крім того, з довідки від 05.12.2016 року, виданої КЗ "Помічнянська лікарня" Добровеличківського району Кіровоградської області, встановлено, що позивач знаходилася на амбулаторному нагляді у лікаря психіатра з діагнозом посттравматичний стресовий розлад.

Отже, суд вважає доведеними й ті обставини, що в зв'язку з протиправними діями ОСОБА_4 позивач зазнала й душевних страждань.

Ухилення відповідача в добровільного відшкодування заподіяної шкоди впродовж тривалого проміжку часу посилює душевні страждання ОСОБА_3

Наведені обставини дають підстави суду зробити висновок про те, що внаслідок протиправних дій відповідача був порушений звичайний ритм життя позивача, в зв’язку з чим вона вимушена докладати додаткових зусиль для його організації . З огляду на глибину та тривалість фізичних та душевних страждань ОСОБА_3, тяжкість вимушених змін у її житті з дотриманням вимог розумності та справедливості , суд визначає суму відшкодувань заподіяної моральної шкоди в розмірі 2000 гривень .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд вважає, що сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 640 гривень підлягає безумовному стягненню з відповідача.

Водночас, при вирішенні питання про відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3100 гривень, суд вважає, що розмір таких витрат не є співмірним із часом, витраченим адвокатом на представництво інтересів позивача в суді та ціною позову. А тому, за наявності відповідно клопотання сторони позивача, суд вважає, що розмір таких витрат має бути зменшений до суми 2100 гривень .

На підставі ст.ст.22,23,1166,1167,1187 ЦК України, постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки ” від 01.03.2013 року №4 , керуючись ст.ст. 12,13,81,82,137,141,263-265 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю .

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки села Перчунове Добровеличківського району Кіровоградської області, вулиця Молодіжна, 12, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки та жительки міста Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, провулок Чапаєва, 5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди кошти в сумі 1526 ( одна тисяча п'ятсот двадцять шість) гривень 20 копійок та моральної шкоди кошти в сумі 2000 ( дві тисячі ) гривень, а всього, на загальну суму 3526 ( три тисячі п'ятсот двадцять шість ) гривень 20 копійок .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати на загальну суму 2740 ( дві тисячі сімсот сорок ) гривень .

Повний текст рішення буде виготовлений до 16 години 00 хвилин 23.02.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження та може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції .

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_5sp; В.