Постанова № 72363779, 16.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2075/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

16 лютого 2018 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Чернецького Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, господарського суду Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

14 листопада 2017 року позивач звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області вихідну допомоги у розмірі 68 874,99 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Також зазначив, що на час виходу позивача у відставку діюче законодавство не передбачало підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги.

19 січня 2018 року представник господарського суду Вінницької області подав відзив на апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області вказавши, що в діях господарського суду Вінницької області відсутні ознаки протиправності, оскільки останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У вирішенні даного спору покладається на розсуд суду. Також просив розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності представника господарського суду Вінницької області.

13 лютого 2018 року представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області. Вказаний відзив мотивований тим, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі штату суддів господарського суду Вінницької області № 80-К від 03 жовтня 2016 року діяла норма частини 1 статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 30 вересня 2016 року щодо виплати судді, який вийшов у відставку вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою. Також у поданому відзиві позивач наголошує, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник господарського суду Вінницької області у судове засідання не з'явився, надав клопотання вх. № 1997/18 про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_4 з 20 березня 1996 року призначена на посаду судді арбітражного суду Вінницької області, який 21 червня 2001 року реорганізовано в господарський суд Вінницької області.

29 вересня 2016 року указом Президента України № 424/2016, у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді ОСОБА_4

Згідно з наказом господарського суду Вінницької області № 80-К від 03 жовтня 2016 року, позивача відраховано із штату суддів з 03 жовтня 2016 року.

01 вересня 2017 року позивач звернулась із заявою до територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про виплату вихідної допомоги.

За наслідком розгляду даної заяви, позивач отримала відповідь за вих. №04-36/2302 від 12 вересня 2017 року, в якій зазначено, що відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції чинній на момент звільнення) виплата вихідної допомоги у зв'язку з виходом судді у відставку не передбачена. Крім того, у даному листі управлінням проінформовано позивача, що будь-які виплати (в тому числі вихідної допомоги) здійснюються відповідно до наказів голови відповідного суду, як керівника бюджетної установи, однак такий наказ відносно виплати вихідної допомоги позивачу не надходив.

29 вересня 2017 року позивач звернулась до господарського суду Вінницької області із заявою про виплату вихідної допомоги, за наслідком розгляду якої отримала відповідь за вих. №06-27/303/17 від 04 жовтня 2017 року в якій зазначено, що на суддів звільнених до 30 вересня 2016 року не поширюються норми Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 1402-19, відтак підстави для виплати допомоги відсутні.

Позивач не погоджуючись із такими відмовами звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що в даному випадку до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, який в свою чергу передбачав, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, а тому відмови відповідачів є неправомірними, як наслідок наявні підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року було передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Частиною 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року в редакції Закону від 14 березня 2014 року №887-VII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося, а отже з 01 квітня 2014 року судді, які виходили у відставку, не мали права на отримання вихідної допомоги згідно зі статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року.

Також колегія суддів звертає увагу, що 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", положеннями частини 1 статті 143 якого передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Однак, враховуючи, що положення частини 1 статті 143 Закону №1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою набрали чинності після виходу позивача у відставку, тобто після прийняття Президентом України Указу від 29 вересня 2016 року № 424/2016 про звільнення ОСОБА_4 з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, тому ці правові норми не можуть застосовуватись у даних правовідносинах.

Також колегія суддів звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Президентом України Указу про звільнення позивача, а саме 29 вересня 2016 року.

Також відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2013 від 19 листопада 2013 року Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

Одним із спірних питань є дата звільнення судді (набрання чинності Указом Президента України чи підписання наказу про виведення зі штату суддів).

Проаналізувавши норми вищенаведеного законодавства колегія суддів вважає, що обов'язковою ознакою звільнення судді є припинення його повноважень.

Однією із підстав припинення повноважень судді є прийняття Президентом України Указу про звільнення судді.

Керівник суду не наділений повноваженнями ні призначати на посаду судді, ні звільняти з посади судді, у зв'язку із виходом судді у відставку.

Наказ керівника суду про виведення зі штату судді є наслідковим організаційним документом, що врегульовує питання, які виникли після звільнення судді.

Так, у пункті 1 наказу керівника суду № 80-К від 03 жовтня 2016 року зазначається, що позивач вже звільнена з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку Указом Президента України від 29 вересня 2016 року.

Таким чином, саме день набрання чинності Указу Президентом України є днем звільнення судді.

За приписами абзацу 3 пункту 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Колегія суддів зазначає, що моментом виходу судді у відставку та припинення повноважень судді в даному випадку є прийняття Указу Президентом України від 29 вересня 2016 року, а не видання наказу в.о. голови суду № 80-К від 03 жовтня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що право на відставку позивачем реалізовано під час дії Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року, положеннями якого не було передбачено виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат чи у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Указ Президента України є чинним та позивачем, в частині, що стосується її звільнення, не оскаржувався.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем не стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 лютого 2018 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.