Постанова № 72363577, 22.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/23069/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Тарасов А.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача – Стас Л.В.

суддів – Турецької І.О., Косцової І.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання неправомірними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, 29 листопада 2016 року звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії згідно ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” згідно довідки прокуратури Південного регіону України № 18-2935 від 12.07.2016 року та скасувати рішення УПФУ в Приморському районі м. Одеси від 07.11.2016 року № 427 про відмову у перерахунку пенсії. Також позивач просив зобов'язати відповідача здійснити з 13.10.2015 року перерахунок та виплату пенсії згідно довідки військової прокуратури Південного регіону України № 18-2935 від 12.07.2016 року у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, без обмежень максимального розміру пенсії, з урахуванням виплачених сум. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на протиправність відмови управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси у перерахунку пенсії, оскільки така відмова, на його думку, значно звужує обсяг його прав на пенсійне забезпечення, гарантований Конституцією України

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2017 - скасувати та винести нову про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, апелянт наголошував на тому, що відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 подано клопотання про зупинення провадження, яке мотивовано тим, що на розгляді Конституційного Суду України знаходиться конституційне подання Верховного Суду України від 23.01.2017 року щодо відповідності вимогам ч. 1 ст. 8, ч.ч. 2, 3 ст. 22 ч. ч. 1, 3 ст. 46 Конституції України положень абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” щодо обмеження граничного розміру пенсії.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року зазначене клопотання – задоволено, провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2017 року - зупинено

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2018 року апеляційне провадження – поновлено та призначено розгляд апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1, працював в військовій прокуратурі Південного регіону України на посаді начальника слідчого відділу. З 12 квітня 2010 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси та отримує пенсію в розмірі 90% від заробітку, яку призначено на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 09.11.2010 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 04.10.2011 року у справі №2-а-2390/10, що підтверджується відповіддю управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 12.03.2012 року №175/П-11.

25 серпня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси з заявою про здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії з жовтня 2015 року, надавши довідку про розмір грошового забезпечення №18-141вих-16 від 10.08.2016 року, видану військовою прокуратурою Південного регіону України, згідно якої з 13.10.2015 року посадовий оклад начальника слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Південного регіону України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 становить 2 518,00 грн. (а.с. 16-19).

Листом №492/У-11 від 19.09.2016 року відповідач повідомив про відмову у проведенні перерахунку, посилаючись на відсутність законних підстав для перерахунку пенсії, оскільки відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 213 від 02.03.2015 р., який набирає чинності з 01.04.2015 р., у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення (перерахунку) всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

25 жовтня 2016 року позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії (а.с. 21), надавши довідку №18-4482 вих-16 від 18.10.2016 року, згідно якої грошове забезпечення підполковника юстиції ОСОБА_1, звільненого з органів військової прокуратури з посади начальника слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2015 року №1013, станом на 03.08.2016 року становить 19 530,72 грн., з яких посадовий оклад - 3 148,00 грн., оклад за військовим званням -130,00 грн., надбавка за вислугу років - 1101,80 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань - 3065,86 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 472,20 грн., премія - 10 293,22 грн., грошова допомога на оздоровлення - 659,82 грн., матеріальна допомога на вирішення СПП - 659,82 грн.

За результатами розгляду заяви, відповідачем прийнято рішення №427 від 07.11.2016 року про відмову у перерахунку пенсії, посилаючись на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, норми Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії та не впливають на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Положеннями ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачалося, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України «Про прокуратуру», крім п.8 ч.1 ст. 15, ч.4 ст. 16, абзацу першого ч.2 ст. 46-2, ст. 47, ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 50, ч.3, ч.4, ч.6 та ч.11 ст. 50-1, ч.3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), ст. 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст. 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст. 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність.

Згідно ч.20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

Норми законодавства щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.

Також, у відповідності до вимог ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» лише Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії норми законодавства щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визнані неконституційними, а тому посилання позивача на те, що нова редакція Закону України «Про прокуратуру» суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг її прав, а тому не повинна застосовуватися при вирішенні питання про перерахунок пенсії, є безпідставними.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності відмови УПФ у перерахунку пенсії та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1

Конституційний Суд України у п.2.1 рішення №20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У пункті 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116). У Рішенні від 02 березня 1999 року №2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

У той же час, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в ухвалі «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі №21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Закону України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

Таким чином, підстави для визнання протиправними дій УПФ України в Приморському районі м. Одеси та проведення перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії позивачу відсутні, оскільки чинним законодавством України скасовано право на проведення перерахунку пенсій прокурорів, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку.

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому згідно ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання неправомірними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 лютого 2018 року.

Суддя - доповідач:

Судді: