Постанова № 72363406, 21.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 р. Справа № 820/5561/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Бершова Г.Є.

суддів: Присяжнюк О.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 (суддя Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 22.12.17) по справі № 820/5561/17

за позовом ОСОБА_2

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області , Державна судова адміністрація України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (ТУ ДСА України у Харківській області), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Харківській області щодо нездійснення нарахування суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу судді в розмірі десяти мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" за період з 01 січня 2017 року по 30 жовтня 2017 року; стягнути з ТУ ДСА України в Харківській області недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2017 року по 30 жовтня 2017 року, включаючи її складові, виходячи з щомісячного розміру посадового окладу десяти мінімальних заробітних плат, що дорівнює 32000 грн.

Ухвалою від 06.12.2017 до участі у справі в якості третьої особи залучено Державну судову адміністрацію України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано ТУ ДСА в Харківській області перерахувати судді Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_2 суддівську винагороду за період з 01.01.2017 року по 30.10.2017 року , включаючи її складові, виходячи з щомісячного розміру посадового окладу в сумі 32000 (тридцять дві тисячі) грн.00 коп та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що розмір суддівської винагороди позивача розраховувався з урахуванням приписів п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016 щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач вказав, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі рішення ІІ сесії ХХІІ скликання Харківської обласної ради народних депутатів від 29.11.1994 року ОСОБА_2 обраний суддею Чугуївського міського суду Харківської області, в подальшому постановою Верховної Ради України від 02.03.2000 року № 1498-ІІІ обраний суддею Чугуївського міського суду Харківської області безстроково.

Згідно довідки ТУ ДСА України у Харківській області від 02.11.2017 року № 04-04/494 суддівська винагорода позивачу з січня 2017 року по жовтень 2017 року включно нараховувалась виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат у розмірі 1600 грн., визначених згідно п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (у загальному розмірі 16 000 грн). Доплата за вислугу років у вказаний період нараховувалася, виходячи із цього ж окладу у розмірі 70 % посадового окладу.

Не погодившись із таким нарахуванням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності підстав для виплати позивачу суддівської винагороди з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної у ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" - 3200 грн.

Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції не погоджується та зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з ч.1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 ч.3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас абзацом 1 статті 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру визначено частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, згідно з частиною 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

У ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 не проходив кваліфікаційного оцінювання, зокрема, для підтвердження відповідності займаній посаді судді.

Отже, посадовий оклад позивача належить обраховувати з огляду на розмір, визначений частиною 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статей 7 та 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VІІ у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 грн.; з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774- VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, викладеної в рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

На час розгляду справи пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є чинним, не конституційним у встановленому законодавством порядку не визнавався.

При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не містить вказівки щодо не застосування пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону до Законів України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII та "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI.

Таким чином, з 01.01.2017 розмір посадового окладу судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, становить 16000 грн.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне вказати, що, у даному випадку, не відбулось звуження прав позивача, оскільки розмір суддівської винагороди порівняно з минулими періодами не змінився.

Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів; бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000 грн. не передбачені, а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.2016 у справі № 820/4653/15.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при виплаті ОСОБА_2 суддівської винагороди у період з січня по березень 2017, розрахованої з розміру посадового окладу - 16000 грн., відповідач діяв на підставі, в межах і в спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 по справі № 820/5561/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 по справі № 820/5561/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді О.В. Присяжнюк О.М. Мінаєва