Постанова № 72363357, 14.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1616/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А 0224, третя особа Міністерство оборони України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017р. ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до військової частини А 0224, третя особа Міністерство оборони України, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати неправомірними дії військової частини А 0224 відносно вирішення питання за його рапортами про можливість дострокового розірвання контракту, розірвати контракт про проходження військової служби достроково з 7.08.2017р., зобов'язати військову частину А 0224 провести передбачені законодавством компенсаційні виплати на час припинення дії контракту.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у травні 2013р. він підписав контракт з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України строком на 5 років. У червні 2016р. ОСОБА_2 пройшов медичний огляд у госпітальній військово-лікарській комісії в/ч А 2428 та отримав свідоцтво про хворобу №472, в якому його визнано обмежено придатним до військової служби. На підставі свідоцтва про хворобу ОСОБА_2 звертався до командира військової частини А0224 із рапортом про звільнення з лав Збройних Сил України та про дострокове розірвання контракту про проходження військової служби. Однак, листом командира, ОСОБА_2 був повідомлений про неможливість звільнення його з лав Збройних Сил України.

Позивач вважаючи вказаний лист-відповідь військової частини незаконним та таким, що порушує його права, звернувся в суд із відповідним позовом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що формулювання, наведене в свідоцтві про хворобу ОСОБА_2 за №472 від 30.06.2016р., не надає право військовослужбовцю на дострокове розірвання контракту та звільнення з військової служби.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судовою колегією встановлено та підтверджено матеріалами справи, що із квітня 2009р. ОСОБА_2 проходить військову службу у ЗСУ. У травні 2013р. ОСОБА_2 підписав контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років.

У червні 2016р. за розпорядженням командира частини ОСОБА_2 пройшов медичний огляд у госпітальній військово-лікарській комісії в/ч А 2428 та отримав свідоцтво про хворобу за №472. Медичним висновком ОСОБА_2 обмежено придатним до військової служби.

Надаючи висновок ВЛК, ОСОБА_2 неодноразово звертався із рапортами до командира військової частини про звільнення із лав Збройних Сил України та про розірвання контракту про проходженні військової служби. Однак, листом командира військової частини від 13.10.2017р. йому було відмовлено у задоволенні вказаного рапорту, у зв'язку із відсутності правових підстав для такого звільнення. У своїй відповіді, командир частини вказав, що позивач посилається на п.б ч.8 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» , яка дає йому право на звільнення на підставі наданого медичного висновку. Однак, наведена норма діючого законодавства надає право військовослужбовцю на звільнення за станом здоров'я тільки на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність такого військовослужбовця до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час.

Вважаючи дії командира військової частини А0224 протиправними та незаконними позивач звернувся в суд із відповідним позовом.

Перевіряючи правомірність дій командира військової частини А0224, які позивач просить визнати протиправними, судова колегія виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», який визначає правовідносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними Конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписами ч.1 ст.2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом ч.2 ст.2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч.3 ст.2 вказаного Закону).

Частиною 4 ст.2 Закону №2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1,2 ст.19 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених ст.20 цього Закону. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби.

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом (ч.4 вказаної статті Закону №2232-XII).

Згідно ч.2 ст.26 Закону №2232-XII звільнення зі служби проводиться військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою, з урахуванням випадків, визначених ч.8 цієї статті.

За правилами ч.6 ст.26 Закону №2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема: у зв'язку із закінченням строку контракту (п.«а»); за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність або обмежену придатність до військової служби (п.«б»).

У відповідності до п.240 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України за №1153/2008 від 10.12.2008р., військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я. Рішення про дальше проходження військової служби військовослужбовцями, які визнані обмежено придатними до проходження військової служби в мирний час, приймає посадова особа, до чиєї номенклатури призначення належить посада, яку займає військовослужбовець на підставі відповідних клопотань. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформляються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із свідоцтва про хворобу ОСОБА_2 за №472 від 30.06.2016 (а.с.8), виданого Військово-лікарською комісією Південного регіону, ОСОБА_2 визнано обмежено придатним до військової служби.

Як встановлено вже вище, ОСОБА_2 неодноразово звертався до командира Військової частини А0224 із рапортами, в якому просив звільнити його з військової служби у зв'язку зі станом здоров'я, достроково розірвати контракт про проходження ним військової служби та провести усі необхідні розрахунки.

Однак, своїм листом командир військової частини А0224 за №5946 від 13.10.2017р. (а.с.68) повідомив ОСОБА_2 про відсутність правових підстав для звільнення його з військової служби на підставі п.б. ч.8 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки вказано норма Закону передбачає таке звільнення за станом здоров'я, лише на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо особа не висловила бажання продовжувати військову службу.

Пунктом 1 (пп. «б») ч.8 ст.26 Закону №2232-XII встановлено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного п.2 або 3 цієї частини, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Визначення «особливого періоду» міститься в абз.11 ст.1 ЗУ «Про оборону України» за №№1932-ХІІ від 6.12.1991р., у якому передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-ХІІ особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

При цьому, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною, або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз.4 ст.1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

В свою чергу, демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не співпадає з припиненням особливого періоду, а передбачає видання Президентом України окремого указу про таку демобілізацію.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що формулювання, наведене в свідоцтві про хворобу ОСОБА_2 «обмежено придатний до військової служби» не відповідає вимогам чинного законодавства України для дострокового розірвання контракту та звільнення з військової служби, оскільки таке можливо у разі двох підстав, а саме «непридатності до військової служби в мирний час або обмежено придатності у воєнний час». Отже, виходячи з наведеного, у позивача відсутні підстави для дострокового розірвання контракту та звільнення з військової служби, визначені ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

В.Л. Романішин