Постанова № 72363344, 20.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/505/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Багрія В.М., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року (суддя Сташків Н.Б., у смт. Підволочиськ) про залишення позову без розгляду у справі № 604/1003/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення перерахунку призначеної пенсії та зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900-VIII від 23.12.2015, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і № 947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268», та довідки № 107 від 17.05.2017 про розмір грошового забезпечення, виданої Ліквідаційною комісією УМВС України в Тернопільській області, починаючи з 01.01.2016 без обмеження граничного розміру.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року адміністративний позов з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2017 року залишено без розгляду.

Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що Ліквідаційною комісією УМВС в Тернопільській області тільки 17.05.2017 виготовлено довідку № 107 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Після направлення цієї довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області, останній не здійснив перерахунок пенсії та відмовив йому в цьому перерахунку. Тобто, своєчасний перерахунок пенсії, а саме з 01.01.2016 не був проведений з вини відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині вимог належить залишити без розгляду, оскільки позивач звернувся до суду 07.11.2017 за захистом своїх прав порушених за період з 01.01.2016, вказавши, що про порушення дізнався 01.11.2017, проте у клопотанні про поновлення строків звернення до суду не наведено підстав та не долучено доказів про причини пропуску такого строку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент винесення постанови суду першої інстанції) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 цієї статті (в редакції чинній на момент винесення постанови суду першої інстанції), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення закріплено в ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції чинній на момент винесення постанови суду першої інстанції), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції), якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 10 Розділу VIІ «Перехідних положень» КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які не залежать від волевиявлення особи, та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Крім того, з прецедентного права Європейського Суду з прав людини про те, що «право на суд», з яких право на доступ є одним з аспектів, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ілліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Проте, суд зазначає, що, як би чітко не було сформульоване законодавче положення, у будь-якій галузі права існуватиме неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба у роз’ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються.

Згідно ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що перерахунок пенсії не був проведений з вини уповноважених органів, оскільки довідка згідно якої позивачу слід проводити перерахунок пенсії, Ліквідаційною комісією УМВС в Тернопільській області виготовлена тільки 17.05.2017, а листом від 26.10.2017 № 482/С-11 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду першої інстанції за захистом своїх прав 07.11.2017, тобто в межах строку передбаченого КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано залишив без розгляду адміністративний позов з 01.01.2016 по 30.04.2017.

Також слід зазначити, що позивач ставив питання про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1600 грн, так як, адміністративний позов не розглянутий по суті, то згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судового збору не має.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого суд дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 250, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: В.М. Багрій

ОСОБА_4

Повне судове рішення складено 21.02.2018