Постанова № 72363328, 19.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2750/17

Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Потапчука В.О.

судді - Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 14652,97 грн.,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по платежу - плата за проїзд у розмірі 14 652,97 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області виявило факт перевезення відповідачем вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу Державтоінспекції або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. Оскільки у встановлений строк відповідачем не внесено до Державного бюджету визначену під час контролю плату за проїзд, вказані суми підлягають стягненню в судовому порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) до Державного бюджету України на користь Державної служби України з безпеки на транспорті заборгованість у загальному розмірі 14 652,97 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, неповно з'ясовані всі обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

07.11.2016 року Управління Укртрансбезпеки в Одеській області у пункті габаритно-вагового контролю автодороги М05 Київ - Одеса 450км. + 500м. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки RENAULT, модель MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_2, із причепом марки DENNISON, модель EF 25SKA, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1

За результатом вказаного контролю складено Акт серії АПВ №20920 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Довідку від 07.11.2016 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, згідно яких в транспортному засобі марки RENAULT, модель MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_2, із причепом марки DENNISON, модель EF 25SKA, реєстраційний номер НОМЕР_3, котрий належить ОСОБА_1, перевищено нормативно вагові параметри.

Так, згідно матеріалів габаритно-вагового контролю, перевищення в транспортному засобі нормативно вагових параметрів виразилось у перевищенні осьового навантаження, а саме за результатом вагового контролю встановлено навантаження на 2-й осі транспортного засобу - 12,12 т при нормативно допустимому навантаженні - 11,00 т.

На підставі матеріалів контролю Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №20920 від 07.11.2016 року, яким перевізнику ОСОБА_1 визначено плату за проїзд в розмірі 517,59 євро.

Оскільки у визначені порядок та строки ОСОБА_1 самостійно не сплатив плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки порушення відповідачем нормативу вагових параметрів зафіксовано в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, відповідач самостійно не вносить визначену під час контролю плату за проїзд, адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2016 року №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 25 Порядку від 08.11.2016 року №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п. 27 Порядку від 08.11.2016 року №1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879, визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 20 Порядку від 27.06.2007 року №879 встановлено, що за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансінспекції або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно із п. 21 Порядку від 27.06.2007 року №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Відповідно до п. 28 Порядку від 27.06.2007 року №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

При цьому, згідно із п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом МВС та Міністерства інфраструктури України від 10.12.2013 року №1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю (ГВК): 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення, робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422;. 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плата за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 31(1) Порядку здійснення габаритно-вагового контролю (ГВК); 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Аналізуючи викладені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що діючим законодавством визначені повноваження органів Укртрансінспекції (Укртрансбезпеки) щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Повноваження Укртрансінспекції (Укртрансбезпеки), що стосуються плати за проїзд великовагових транспортних засобів, обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КАС України (в редакції, яка діяла на момент вирішення спору судом першої інстанції) та згідно із ст. 46 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Водночас, з системного аналізу вказаних норм адміністративного процесуального законодавства слідує, що суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у справі лише у випадках, прямо встановлених законом.

Приписами п. 8 ст. 3 КАС України (в редакції, яка діяла на момент вирішення спору судом першої інстанції) та п. 8 ст. 4 нової редакції КАС України визначено, що позивачем може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, аналізуючи вищевикладене та враховуючи той факт, що у позивача відсутні повноваження щодо стягнення в судовому порядку на користь держави плати за проїзд великовагових транспортних засобів, а також те, що такі повноваження не визначені жодним іншим правовим актом, колегія суддів дійшла висновку, що звернення Державної служби України з безпеки на транспорті до суду із цим позовом відбулось за відсутності правових підстав, а отже не на підставі чинного законодавства.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий адміністративний суд України в рішенні від 24 листопада 2014 року по справі № К/800/59737/14.

Судом першої інстанції не враховано, що за правилами ч. 1 ст. 52 КАС України (в редакції, яка діяла на момент вирішення спору судом першої інстанції) суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

Зазначені положення кореспондуються із приписами ст. 48 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2018 року).

Однак, судом першої інстанції не вирішувалось питання про заміну позивача у даній справі.

Разом з цим, адміністративно-процесуальне законодавство не передбачає у суду апеляційної інстанції можливості застосувати приписи ст. 52 КАС України (в редакції, яка діяла на момент вирішення спору судом першої інстанції) та ст. 48 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) щодо заміни неналежного позивача на належного.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення заборгованості в судовому порядку не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, невірно застосував норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 14652,97 грн. - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Судове рішення складено у повному обсязі 22.02.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: В.О. Потапчук

Суддя: Г.В. Семенюк