Постанова № 72363241, 14.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/8038/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Гудима Л.Я.

за участі секретаря судового засідання Чигер І.І.

позивач: ОСОБА_1

відповідач: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року (суддя Гринь О.М. м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання нечинною відмови та зобов’язання здійснити виплату коштів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання нечинною відмови та зобов’язання здійснити виплату одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позову зазначає, що він з 08 червня 2016 року перебуває на обліку Луцькому об’єднаному управлінні пенсійного фонду України як одержувач пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», його страховий стаж становить 42 роки 10 місяців 09 днів, а тому він має право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у виплаті вказаної допомоги в зв’язку з тим, що період його роботи з 01 січня 1992 року не зараховується до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, оскільки музична школа згідно «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» відноситься до позашкільних навчальних закладів, а посада викладача не передбачена в переліку посад до вказаного типу навчального закладу. Вважає, що відповідачем неправомірно не враховано стаж його роботи на посаді викладача по класу баяна з 01 січня 1992 року в КЗ «Луцькій музичній школі № 1 імені Фридеріка Шопена», що підтверджується записом в трудовій книжці, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою від 12.06 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач – ОСОБА_1, котрий вважає що дана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову Луцького міськрайонного області від 12 червня 2017 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 05 листопада 1980 року позивач працює на посаді викладача по класу баяна в Луцькій дитячій музичній школі №1, яку рішенням Луцької міської ради від 28 квітня 2010 року №58/26 перейменовано на КЗ «Луцька музична школа №1 імені Фридеріка Шопена», що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с. 5-7).

З 08 червня 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Луцькому об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області як одержувач пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Також встановлено, що 06 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача з приводу невиплати йому одноразової грошової допомоги.

Листом від 20 грудня 2016 року Луцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області повідомило позивача про відсутність законних підстав для призначення йому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. В обґрунтування цієї обставини, суд першої інстанції зазначив, що період роботи позивача з 01 січня 1992 року не зараховується до спеціального стажу роботи, який дає працівникам освіти право на пенсію за вислугою років, оскільки згідно «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 музична школа відноситься до позашкільних навчальних закладів, а посада викладача позашкільних навчальних закладів не передбачена в переліку посад вказаного типу навчального закладу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про освіту», до позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Згідно з ч. 2 ст.54 Закону України «Про освіту», педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти - науково-педагогічні працівники. Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011року №433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші.)

Статтею 19 Закону України «Про позашкільну освіту» та пунктом 25 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433 встановлено, що учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі, зокрема, є педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, залучені до навчально-виховного процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту», педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей відносяться до категорії педагогічних працівників. На підставі п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 433 року від 06.05.2001 року, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Так, на підставі Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, робота в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на посадах учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідуючих філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи дає право на пенсію за вислугою років.

В той же час, згідно вказаного переліку у позашкільних навчальних закладах право на пенсію за вислугу років мають директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач у період з 01.01.1992 року по 08.06.2016 року працював на посаді викладача по класу баяна в Луцькій дитячій музичній школі №1, яку рішенням Луцької міської ради від 28 квітня 2010 року №58/26 перейменовано на КЗ «Луцька музична школа №1 імені Фридеріка Шопена».

«Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 року №909 (далі Перелік №909), визначені посади в позашкільних навчальних закладах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з його положеннями в позашкільних навчальних закладах право на пенсію за вислугу років мають право громадяни, які працювали на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідувачі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

При цьому, даним Переліком №909 посада викладача в школі мистецтв не була передбачена. Однак, дорученням КМУ №397/21 від 06.01.1996 року (далі - Доручення) дію вище зазначеного Переліку поширено в тому числі і на викладачів шкіл мистецтв без внесення змін до такого.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що наявність Доручення №397/21 без відповідних змін до Переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.

Такий висновок щодо не зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону №1788-ХІІ, роботи на посадах викладача у школах мистецтв, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 25 травня 2016 року №21-5932а16.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись, ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року у справі № 161/4997/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 16.02.2018 року.